Грошова оцінка одного гектара різних видів земель визначається за формулою:

Гоз=Рзд*Ц*Тк

Гоз – грошова оцінка одного гектара земель, грн..

Рзд – загальний рентний дохід з 1га відповідних видів земельних угідь, ц

Ц – ціна реалізації 1ц зерна, грн.

Тк – термін капіталізації рентного доходу, років. Встановлюється на рівні 33 роки.

5.

Для визначення економічної ефективності використання земельних угідь існує система натуральних і вартісних показників. До натуральних показників належать такі:

• Урожайність с/г культур (ц/га)

• Виробництво зерна, цукрових буряків, картоплі, овочів та інших продуктів рослинництва, а також м’яса свиней з розрахунку на 100га ріллі (ц)

• Виробництво молока, м’яса всіх видів (яловичини) та вовни з розрахунку на 100га с/г угідь (ц)

• Виробництво продукції птахівництва з розрахунку на 100га ріллі посіву зернових культур (ц)

До вартісних показників відносять:

• Вартість валової і товарної продукції з розрахунку на 100га с/г угідь

• Валовий і чистий дохід з розрахунку на 100га с/г угідь

• Прибуток з розрахунку на 100га с/г угідь

Основні напрями підвищення економічної ефективності використання землі в с/г:

• Система заходів щодо підвищення родючості земель

• Охорона грунтів від ерозії та інших руйнівних процесів

• Зменшення площ земель, які випадають із с/г обороту

Тема: Розміщення с/г

ПЛАН

1. Наукові основи розміщення с/г

2. Основні принципи розміщення с/г

3. Розміщення с/г України

1.

Однією з форм суспільного поділу праці в с/г є розміщення с/г виробництва.

Розміщення визначається обсягом виробництва тієї чи іншої продукції с/г в окремих регіонах і областях, їх місцем у виробництві цієї продукції в масштабах країни.

Раціональне розміщення с/г – забезпечує виробництво необхідних суспільству продуктів харчування і с/г сировини в потрібних розмірах при мінімальних затратах праці і коштів на виробництво продукції і доведення її до споживача.

Метою раціонального розміщення є забезпечення виробництва всіх видів с/г продукції в найбільш сприятливих природних і економічних умовах, де затрати праці і коштів на одиницю є мінімальною

Для визначення економічної ефективності розміщення с/г виробництва використовується система натуральних і вартісних показників:

• Урожайність с/г культур

• Виробництво продукції в натуральному виразі на 100га с/г угідь або ріллі

• Вартість валової продукції з розрахунку на 1га с/г угідь

• Вартість валової продукції з розрахунку на одного середньорічного працівника (продуктивність праці)

• Прямі затрати праці на 1ц продукції (трудомісткість)

• Собівартість 1ц продукції

• Окупність виробничих витрат

• Рівень рентабельності виробництва с/г продукції

2.

При вирішенні проблеми раціонального розміщення с/г необхідно вриховувати такі основні принципи:

• Природні умови

• Розміщення міст і промислових центрів

• Рівномірне розміщення переробної промисловості і с/г виробництва на території країни

• Рівень розвитку зернового виробництва в країні

• Розвиток засобів транспорту

• Рівень забезпеченості використання трудових ресурсів

• Міжнародний поділ праці

• Зміцнення економічної незалежності країни

3.

Раціональне розміщення продуктивних сил неможливе без економічного районування, результатом якого є науково обґрунтований поділ території країни на окремі природно-економічні, або с/г зони відповідно до їх природних і економічних умов

С/г зона – частина території країни, яка характеризується однаковими природно-економічними умовами

Галузь – це частина с/г виробництва, яка характеризується певними засобами і предметами праці, технологією виробництва, кваліфікацією кадрів і кінцевою продукцією

Полісся – займає 20,5% території України. Розвивається м’ясомолочне скотарство, льонарство і картоплярство. В окремих мікрорайонах інтенсивно розвивається свинарство, а в окремих районах і господарствах – напівгрубововнове вівчарство. У південній частині товарного значення набуло виробництво цукрових буряків, хмелю. Специфічною особливістю зернових культур є те, що основна частина їх вирощується на поліссі (16% озимого жита).

Лісостеп. Спеціалізація: скотарсько-буряківничо-зерновий напрям (33,2% від території України). На півдні вирощують соняшник

Північний і центральний степ – за розмірами не поступається лісостепу. Провідними культурами є озима пшениця, кукурудза і соняшник. Сприятливі умови для виробництва баштанних, олійних культур овочівництва, скотарства, свинарство і птахівництво.

Південний степ – озима пшениця, соняшник, південних конопель, овочів і баштанних культур. У багатьох районах успішно розвиваються садівництво і виноградарство, на зрошувальних землях вирощують рис і овочі. Тут створені агропромислові підприємства і об’єднання з виробництва заготівлі і промислової переробки плодів, овочів і винограду. У тваринництві провідне місце займають молочно-м’ясне скотарство і свинарство, розвивається птахівництво і тонкорунне вівчарство.

Передгірні і гірські райони Криму – найменша територія (3 райони Кримської області). Сприятливі умови для овочівництва, вирощування тютюну, сою, птахівництва. Виробництво винограду, плодів і ефіроолійних культур.

Передгірні і гірські райони Карпат – 4,4% земель України. Технічні культури: льон-довгунець, тютюн. У низинних територіях вирощують виноград. Товарне значення має виробництво картоплі і овочів. Карпати мають сприятливі умови для скотартсва

Тема: Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва

ПЛАН

1. Суть інтенсифікації с/г виробництва

2. Показники інтенсифікації с/г виробництва

3. Основні напрями інтенсифікації та шляхи підвищення її ефективності

1.

В реальній дійсності є два способи збільшення виробництва продукції:

• Екстенсивний – для збільшення продукції вдвічі у дію вводять удвічі більше машин, верстатів, устаткування такої ж якості, застосовують вдвічі більше робочої сили, сировини тощо.

• Інтенсивний. «в економічному розумінні, під інтенсивною культурою ми розуміємо не що інше, як концентрацію капіталу на одній і тій же земельній площі, замість розподілу її між іншими земельними ділянками, які розміщені одна біля одної» (Маркс) І=(C+V)/S

C+V – затрати живої і уречевленої праці

Інтенсифікація – це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні сукупних затрат живої та уречевленої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення її виробництва

Об’єктивно інтенсифікація базується в аграрному виробництві на особливості землі, що вона підвищує свою родючість, якщо її раціонально використовувати чи обробляти.

Диференціальна рента І – коли за однакових затрат отримують різний прибуток

Диференціальна рента ІІ – утворюється завдяки ефективнішим додатковим вкладенням в одну і ту ж ділянку землі, тобто, завдяки інтенсифікації

Інтенсифікація – це соціально-економічний процес, спрямований на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості і зниження собівартості на основі впровадження у виробництво нових засобів, нових технологій, нових сортів с/г культур і порід тварин, нових форм організації праці та виробництва, підвищення кваліфікації кадрів тощо, що є складовою НТП.

Суть інтенсифікації полягає не тільки в ефективному використання землі чи тварин, а й в удосконаленні всіх інших факторів виробництва: матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т.д.

Матеріальною основою інтенсифікації с/г є науково-технічний прогрес, метою – збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва

Виділяють наступні ознаки інтенсифікації:

• Проводяться додаткові вкладення засобів виробництва і живої праці на одиницю земельної площі

• Збільшення вкладень супроводжуються підвищенням їх якості

• Вдосконалюються форми і методи організації праці і ведення господарства, підвищується кваліфікація кадрів

Процес інтенсифікації доцільно вивчати за такою схемою:

1.об’єкт інтенсифікації	Земля, тварини
2.рівень інтенсивності	C+V – витрати виробництва, характеризує рівень витрат
3.результат інтенсифікації	c+v+m – вартість товару
4.ефективність інтенсифікації	(c+v+m)/(с+v)

Рівень інтенсивності характеризують наступні показники:

Основні:

• Виробничі витрати на 1га с/г

• Вартість основного капіталу на 1га с/г угідь (капіталозабезпеченість)

• Вартість основного і оборотного капіталу на 1га с/г угідь

• Затрати праці на 1га с/г угідь

При визначенні рівня інтенсивності важливе значення мають також натуральні (додаткові) показники:

• Енергозабезпеченість. К-ть енергетичних ресурсів на 100га с/г угідь

• Кількість внесених добрив (мінеральних (кг д.р.) і органічних (т) в розрахунку на 1га ріллі)

• Поліпшення сортового складу с/г культур

• Питома вага зрошувальних, осушених, меліорованих земель в загальній площі с/г угідь чи ріллі

• Питома вага с/г угідь в загальній земельній площі, ріллі в площі с/г угідь, питома вага інтенсивних культур в площі посіву

До допоміжних показників інтенсивності в тваринництві відносять такі:

• Затрати живої уречевленої праці на 1 умовну голову худоби

• Витрати кормів (к.од.) в розрахунку на 1 умовну голову

• Затрати праці (люд-год) на одну умовну голову

• Щільність поголів’я, гол. на 100га с/г угідь

• Рівень комплексної механізації виробничих процесів в тваринництві

• Витрати на племінну справу

• Удосконалення породних і продуктивних якостей тварин. Питома вага породних тварин в загальному поголів’ї

• Структура стада

Результати інтенсифікації характеризують наступні показники:

• Урожайність с/г культур

• Продуктивність тварин

• Вартість валової продукції на 1га с/г угідь

• Виручка від реалізації на 1га с/г угідь

Економічна ефективність інтенсифікації характеризують наступні показники:

• Прибуток на 1 с/г угідь

• Продуктивність праці

• Собівартість продкції

• Капіталовіддача

• Окупність витрат

• Норма прибутку

• Рівень рентабельності (відношення прибутку до повної собівартості)

• Окупність додаткових витрат (ΔВП/ΔВиробничі Витрати)

3.

Основні напрями інтенсифікації:

• Комплексна механізація і автоматизація виробництва

• Хімізація рослинництва і тваринництва

• Розвиток с/г меліорацій

• Організаційно-економічні заходи (спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці)

• Широке використання досягнень науки і передового досвіду

• Селекція та насінництво

• Ресурсо- і енергозберігаючі технології

• Біотехнології

• Ріст інвестицій і капітальних вкладень

Тема: Розширене відтворення і нагромадження в с/г

ПЛАН

1. Суть і особливості розширеного відтворення в с/г

2. Показники розширеного відтворення в с/г

3. Відтворення і розподіл валового продукту

4. Нагромадження с/г і його джерела

1.

Відтворення в с/г – це постійне повторення і безперервне відновлення процесу с/г виробництва. Розрізняють два типи відтворення: просте і розширене.

При простому відтворенні виробництво матеріальних благ відновлюється в попередніх розмірах, при розширеному відтворенні обсяги виробництва безперервно зростають

Розширене відтворення – це систематичне збільшення виробництва с/г продукції, що дає змогу не лише забезпечити досягнутий рівень розвитку суспільства, а й виробляти додаткові засоби і предмети споживання

В аграрних підприємствах розширене відтворення може відбуватися в двох формах – екстенсивній та інтенсивній.

Процес розширеного відтворення в с/г має свої особливості, які зумовлені специфікою с/г виробництва:

• Головним засобом виробництва в с/г є земля, яка просторово обмежена і штучно не відтворюється

• У с/г виробництві економічний процес відтворення тісно переплітається з природними (біологічними) процесами відтворення організмів рослин і тварин

• У с/г період виробництва продукції і робочий період не збігаються, тому на процес розширеного відтворення значний вплив має сезонність виробництва

• Значна частина засобів виробництва відтворюється у натуральній формі

• Розширене відтворення в с/г відбувається при абсолютному зменшенні зайнятих трудових ресурсів

• Важливою соціально-економічною особливістю відтворення в с/г є наявність різних форм власності і видів господарювання

Період виробництва – від початку до кінця виробництва

Робочий період – коли наш предмет піддається дії праці

2.

Розширене відтворення в с/г включає такі взаємозв’язані процеси:

• Зростання валової і чистої продукції с/г (вартість валової чистої продукції на 1га с/г угідь)

• Відновлення і розширення продуктивного капіталу (капіталоввідача, капіталозабезпеченість)

• Відтворення трудових ресурсів с/г (продуктивність праці)

3.

Валова продукція сільського господарства (ВП) розподіляється на фонди відшкодування (ФВ), споживання (ФС) і нагромадження (ФН):

ВП=ФВ+ФС+ФН

Фонд відшкодування (ФВ) – це частина вартості валової продукції с/г, яка використовується для відновлення спожитих у процесі виробництва засобів і предметів праці

Фонд споживання (ФС) – це частина створеної в с/г чистої продукції, яка використовєуться для особистого і суспільного (невиробничого) споживання

Фонд нагромадження (ФН) – це частина чистого доходу, яка використовується для розширеного відтворення с/г виробництва на основі приросту основного і оборотного капіталу та створення відповідних запасів і резервів

4.

Нагромадження в с/г – це економічний процес збільшення кількості і поліпшення якості засобів виробництва, а також розвитку невиробничої сфери

Для характеристики можливостей і темпів розширеного відтворення використовують такі показники:

• Норма нагромадження – визначається відношенням фонду нагромадження до чистого доходу і виражається у %

• Норма розширеного відтворення капіталу – визначається з відношення фонду нагромадження до середньорічної вартості основного і оборотного капіталу і виражається у відсотках

• Норма прибутку – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основного капіталу

• Рівень рентабельності – відношення чистого (або валового) прибутку до собівартості

Тема: Економіка виробництва зерна

ПЛАН

1. Значення і місце зерна у вирішенні продовольчої та кормової проблеми

2. Розвиток і розміщення виробництва зерна

3. Економічна ефективність виробництва

4. Напрями підвищення економічної ефективності зерна

1.

Економічне і соціальне значення зернового виробництва:

• Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей (у 2000 рокі з розрахунку на 1 особу в Україні було спожито 124,9 кг, в 2009 рокі – 114, 9 кг, а в 2010р. – 111,3 кг хліба та хлібопродуктів, при нормі 104кг.

• Зерно – головний і незамінний корм при виробництві тваринницької продукції

• Продукція вирощування зернових культур є сировиною для переробленої промисловості (виготовлення спирту, пива, медичних препаратів, ряду інших цінних видів продукції – крохмалю, целюлози, паперу тощо);

• Українське зерно належить до конкурентоспроможних продуктів на світовому ринку

• Загальна потреба країни в зерні визначається кількістю його, що витрачається на харчування, переробку, корми, насіння, експорт та створення державних резервів

Структура посівів зернових культур:

• Озима пшениця – 40,7%

• Ярий ячмінь 20%

• Кукурудза на зерно 18%

• Інші культури 21,3%

У 2010р. 14576тис.га – зібрана площа

Урожайність – 26,9ц/га

Валовий збір 29

Області, де зосереджено найбільші обсяги виробництва зерна за 2010р:

• Вінницька, ВВ – 3111тис. тонн, урожайність 36,9ц/га

• Одеська, 2929, 25,5

• Полтавська 2854, 30,8

• Дніпропетровська 2709, 25,3

• Черкаська, 2531, 39,1

• Кіровоградська 2374, 28,9

Найбільшими виробниками зернових і зернобобових є Китай (487,6 млн. тонн) і США (422,1млн.тонн)

Зональна структура виробництва зерна:

• Степ – 45%

• Лісостеп – 41%

• Полісся – 13,5%

• Карпати – 1,5%

Структурні особливості виробництва зерна в зоні степу:

• Пшениця 58,8%

• Кукурудза 20,0%

• Ячмінь ярий 12%

• Ячмінь озимий 5,5%

• Жито 1,7%

Структурні особливості виробництва зерна в зоні лісостепу:

• Пшениця 45,3

• Ячмінь 24

• Кукурудза 15

• Горох 6

• Інші зернові 3,2

• Овес 3

• Гречка 2,2

Структурні особливості виробництва зерна в зоні полісся:

• Пшениця 35

• Ячмінь 27

• Інші зернові 11,7

• Овес 9,5

• Жито 6,3

• Кукурудза 4,3

Питома вага с/г підприємств у виробництві зерна, %:

• 1990р. 97,2

• 2000р. 81,6

• 2005р. 75,7

• 2009р. 77,9

• 2010р. 75,8

Показниками економічної ефективності виробництва зерна в с/г підприємствах України (2010р.):

• Урожайність 26,9

• Затрати праці на 1ц зерна люд.-год. (трудомісткість) 1,3

• Собівартість 1ц зерна, грн. 98,8

• Ціна реалізації 1ц, грн. 112,5

• Прибуток на 1ц зерна, грн. 13,7

• Рівень рентабельності, % 13,9

Реалізація зерна за окремими каналами

Канали	1990	2000	2005	2009	2010
Переробним підприємствам	80,4	4	5,2	3,9	3,4
На ринку	3,2	34,8	10	6,6	7
Населенню	13,2	20,6	4,7	1	1
За іншими каналами	3,2	40,6	80,1	88,5	88,6

Структура витрат зернових і зернобобових культур у 2010р:

• Переробка на нехарчові цілі – 4%

• Витрати на корм 35,6%

• Експорт 34,3%

• Витрачено зерна для споживання 16,;%

• Витрати на ?насіння? 7,8%

Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна:

• Інтенсифікація галузі на основі впровадження сучасних інтенсивних технологій

• Значну увагу потрібно приділяти поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна

• Відродити в аграрних підприємствах систему сівозмін з оптимальним насиченням посівів ринковими культурами

• Забезпечити впровадження в усіх господарствах системи удобрення зернових культур органічними і мінеральними добривами з урахуванням їх біологічних і господарських особливостей, внесення добрив відповідно до фаз росту і розвитку рослин

• Підвищення урожайності зернових культур, зниження собівартості виробництва зерна та поліпшення якості продукції

Тема: економіка виробництва технічних культур

1. Технічні культури та їх народногосподарське значення

2. Економіка виробництва цукрових буряків

3. Економіка виробництва льону-довгунця

4. Економіка виробництва олійних культур

За характером використання технічні культури поділяються на:

• Прядивні (бавовник, льон, коноплі, джут, кенаф та інші) що дають волокно для виробництва тканин

• Харчові (цукрові буряки, соняшник, соя, рижій, ріпак, рицина, гірчиця та інші, продукція яких використовується як сировина для харчової промисловості

До технічних культур також належать:

• Ефіроолійні культури (троянда, лаванда, коріандр, м’ята та інші)

• Лікарські (ромашка, валер’яна, наперстянка)

• Хміль, тютюн, махорка

2.

Економічне і соціальне значення вирощування цукрових буряків:

• Серед технічних культур в Україні цукрові буряки займають одне з провідних місць, що забезпечує цукрову промисловість сировиною (із загальної кількості світового виробництва цукру на їх частку припадає 40%)

• Для тваринництва є цінною побічна продукція (гичка, жом, меляса)

• Цукрові буряки є джерелом грошових надходжень і прибутку для с/г підприємств

• Наявність цукрових буряків у сівозміні сприяє підвищенню культури землеробства, зайнятості населення та розвитку інтеграційних процесів в АПК

• В Україні вперше в світі виведена однонасінна форма цукрових буряків що ознаменувало справжню революцію в буряківництві

Найбільш насичені області посівами цукрових буряків, які забезпечують понад 70% їх валового виробництва: Вінницька, Черкаська, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська, Київська, Харківська, Сумська

З 1990 по 2010рр. площі під цукрові буряки знизилась майже у 4 рази, а саме виробництво зменшилось 3,5рази

Основними виробниками цукрових буряків є с/г підприємства (92,1%)

Економічна ефективність виробництва цукрових буряків у с/г підприємствах:

	2000	2005	2006	2009	2010
Урожайність	177	248	307	313	279,5
Трудомісткість на 1ц	1,69	0,81	0,5	0,48	0,56
Собівартість 1ц	11,45	17,03	16,85	30,52	41,76
Ціна реалізації 1ц	12,15	17,85	18,72	41,81	48,73
Прибуток на 1ц	0,7	0,82	1,87	11,29	6,97
Рівень рентабельності%	6,1	4,8	11,1	37	16,7

Споживання цукру в Україні. В Україні споживається 37,1кг на душу населення (при мін. 32, раціональній 38)

Реальними ринками збуту української продукції є Росія, східноазійські країни та Близький Схід

Середньодобова потужність цукрових заводів:

• Нідерланди 12,1тис.тонн цурових буряків

• Австрія 9

• Франція 8,7

• США 5,2

• Україна 2,7

Цукристість буряків 16,5

Вихід цукру 13,5

Кількість працюючих заводів 42

Основні причини кризових явищ у бурякоцукровій галузі:

• Загальна економічна криза і послаблення ролі держави у розвитку бурякоцукрового виробництва

• Втрата економічної зацікавленості виробників у вирощуванні цукросировини

• Недосконалість механізмів економічного регулювання виробництва, що призвело до серйозних соціальних наслідків: втрати робочих місць, зниження рівня заробітної плати, росту заборгованості і т.д.

• Незавершеність і недосконалість приватизаційних процесів бурякоцукровій галузі

• Порушення цінового паритету, що спричинило вимивання обігових коштів спочатку с/г товаровиробників, а згодом цукрової промисловості

• Втрата зовнішніх ринків збуту цукру

Напрями підвищення економічної ефективності буряківництва:

• Послідовна інтенсифікація процесу виробництва і на цій основі ріст урожайності коренів та підвищення їх якості

• Система забезпечення добривами, що передбачає надходження основних елементів до рослин протягом усього періоду їх вирощування

• Розвиток селекції та насінництва, зокрема виведення сортів та гібридів, що забезпечують високий вихуд цукру з 1га

• Оптимізація сировинних зон цукрових заводів

• Нормалізація взаємовідносин між учасниками цукробурякового під комплексу

• Залучення зарубіжних інвесторів, насамперед за рахунок створення спільних підприємств та ін.