9.3. Сутність, принципи побудови і функції банківської системи. Банківська система України,
Банківська система - законодавчо встановлена, чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, що здійснюють банківську діяльність і функціонально пов'язані в самостійну економічну структуру.
Цілі банківської системи:
^ забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою
узгодження інтересів окремих банків із суспільними інтересами; ^ забезпечення стабільності і надійності функціонування окремих банків і банківської
системи з метою стабілізації національної грошової одиниці і безперебійного
обслуговування економіки.
Функції банківської системи:
^> трансформаційна;
^> емісійна;
^ стабілізаційна.
Трансформаційна функція - полягає в трансформації характеристик грошових потоків, але на відміну від трансформаційної функції банків є більш широкою, тому що на рівні банківської системи трансформації виконуються за допомогою інструментів грошово-кредитної політики.
Емісійна функція - полягає в створенні платіжних коштів, регулюванні грошового обігу і є ключовою функцією банківської системи;
Стабілізаційна функція - полягає в забезпеченні стабільності банківської діяльності за допомогою інструментів грошово-кредитної політики, що пов'язано з високими ризиками в банківській діяльності.
Виконання стабілізаційної функції виявляється в наступному:
• створенні ряду законів і нормативних актів, що регулюють діяльність усіх банків, як центрального, так і комерційних;
• створенні діючого механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів і нормативів.
На цій основі створюється механізм забезпечення стабільності банківської системи, шо включає:
страхування банківських ризиків (насамперед кредитних);
страхування банківських депозитів;
створення внутрішньобанківських резервів;
створення механізму обов'язкового резервування банківських депозитів;
створення механізму централізованого нагляду і контролю банківської діяльності;
встановлення економічних нормативів банківської діяльності і т.ін.
Банківська система будь-якої країни являє собою складний механізм, що має свої особливості і принципи побудови.
Визначаються наступні особливості банківської системи України: х> загальні осооливисті:
системність;
динамічність;
закритість системи;
саморегульованість.
Системність - об'єднання багатьох однотипних елементів - банків, що функціонують на ринку з метою одержання прибутку;
Динамічність - банківська система постійно розвивається, адаптуючися до змін економічної ситуації в країні;
Закритість системи - виявляється в концентрації активності суб'єктів в основному на специфічній діяльності, пов'язаної з грошовою сферою;
Саморегульованість - проявляється в саморегульованості кон'юнктури ринку і саморегульованості в залежності від економічного стану в країні, що виявляється у варіюванні спектру виконуваних операцій, їхніх обсягів, спрямованості, терміновості і т. ін.
Наприклад, у 1992-1994 р. в Україні практично усі банки змушені були перетворитися в універсальні, для того щоб вижити на ринку в складних умовах економічної кризи.
^> специфічні особливості:
дворівнева організація;
централізоване регулювання діяльності коленого банку окремо ^банківської системи в цілому;
централізований механізм контролю і регулювання банківських резервів;
наявність інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків;
гнучке об'єднання централізованого керування банківською системою зі збереженням
повної економічної самостійності кожного окремого банку.
Дворівнева організація - ключова ознака побудови банківської системи в країнах з ринковою економікою (рис. 23).
1-й
рівень
2-й
рівень
На нього покладається рішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, насамперед забезпечення стабільності грошової одиниці і стабільності функціонування банківської системи.
На другому рівні знаходиться інша частина банків, що в Україні називаються комерційними. Ці банки обслуговують усіх суб'єктів економіки, у тому числі народне господарство. Ці банки складають «фундамент» банківської системи.
Двохрівневість банківської системи припускає, з одного боку, єдність у реалізації
Наприклад, тільки центральний банк може здійснювати ліцензування банківської діяльності, установлювати нормативи і т.д.
Централізоване регулювання банківської діяльності відноситься, насамперед, до стабілізаційної функції банківської системи і виявляється у впровадженні заходів, що забезпечують захист від ризиків банківської діяльності.
Централізоване регулювання банківських резервів відноситься в основному до емісійної функції банківської системи, тому що дозволяє регулювати обсяги грошової маси на ринку.
Наявність інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків, забезпечує координацію й об'єднання зусиль банків або суб'єктів грошового ринку (створення системи міжбанківських розрахунків, міжбанківських розрахункових центрів, системи валютного ринку іт.д.).
Гнучке об'єднання централізованого керування банківською системою зі збереженням повної економічної самостійності банків являє собою об'єднання централізованого керування з децентралізованою відповідальністю.