Роль нс1
Активує пепсиногени.
Створює оптимум рН середовища для дії ферментів.
Викликає денатурацію та набухання білків, завдяки чому збільшується їх поверхня взаємодії з ферментами.
Бактерицидна дія.
Переводить прогастрин в гастрин, просекретин в секретин.
Забезпечує евакуацію хімусу з шлунку в 12-палу кишку.
Забезпечує нормальне травлення в нижчих відділах ШКТ.
Активує виділення підшлункового соку.
Утворює енергозалежний іонний насос з клітин слизової шлунку завдяки накопиченню на мембранах клітин Н+
Шлунковий сік виділяється з ЛП 5-10 хв. В регуляції його виділення приймають участь:
Вегетативна нервова система.
Дифузна ендокринна система ШКТ або АПУД-система.
Паркринна система ШКТ (в ендокринних клітинах слизової ШКТ відбувається синтез пептидів, вивільняється через інтерстиціальну тканину і діють локально – ВІП, субстанція Р, соматостатин).
Регуляцію виділення соку вивчено на собаках в дослідах “удаваного годування”, малого шлуночку по Павлову та фістула шлунку. Парасимпатична нервова система підсилює виробку соку, гастрину, гістаміну та концентрацію кальцію в обкладових та додаткових клітинах. Симпатична нервова система гальмує виділення шлункового соку (n. splanhnicus).
Виділення шлункового соку відбувається в три фази:
Складнорефлекторна (мозкова).
Нейрогуморальна: а) шлункова;
б) кишкова.
Складнорефлекторна має два компоненти: умовно-рефлекторну – сік виділяється на вигляд, запах, думки та мову про їжу; безумовно-рефлекторну – при подразнені рецепторів ротової порожнини, стравлходу, шлунку. Перша має таку рефлекторну дугу: рецептори ока, кортієв орган, нюхові рецептори – відповідно зоровий, слуховий, нюховий нерви – довгастий мозок, гіпоталамус (центри) – блукаючий нерв та великий черевний – залози шлунку.
Рефлекторна дуга безумлвно-рефлекторного соковиділення: рецептори порожнини рота, шлунку – n. laringeus, n. vagus, - довгастий мозок, спинний мозок (цетри) – парасимпатичні нерви – залози шлунку.
Складнорефлекторна фаза триває 3 години. В умовнорефлекторну фазу виділяється апетитний сік з великою переварюючою силою. Павлов назвав його запальним – сприяє дальшому соковиділенню. Гуморальну регуляцію виділення соку вивчив І.П. Разенков. Він вводив кров ситої собаки в вену голодній. При цьому соковиділення у голодної собаки підсилювалось, навіть після перерізки блукаючого нерва. Шлункова фаза виділення соку зумовлена механічним подразненням слизової оболонки їжею, дією гастрину, гістаміну та активних речовин, що є в їжі.
Гастрин виробляється клітинами слизової пілоричного відділу шлунку у вигляді прогастрину, активується НС1, всмоктується в кров, підсилює шлункову секрецію. При надлишку НС1, а також при зниженні рН до 2,5 виділення гастрину припиняється. Гастрин діє на обкладові клвтини і збільшує СА деполяризацію. При дії його на головні клітини спостерігається зростання синтезу РНК. З гастринів найбільше значення мають малий гастрин (17 амінокислот) та великий гастрин (34 амінокислоти).
Гістамін – медіатор для обкладових клітин. Він діє на Н2-рнцептори цих клітин, викликає активацію аденілатциклази, внаслідок цього зростає циклічний аденозинмонофосфат (цАМФ). Гістамін активує секрецію шлункового соку з високим % вмістом НС1, але мало ферментів. Дія його тривала, бо в шлунку немає гістамінази.
Кишечна фаза виділення шлункового соку наступає після переходу хімусу в кишечник. Вона зумовлена їжею, дією ентерогастрину, гормонами системи ДЕС. Ця фаза тривала. Стимулють цю фазу бомбезин, мотилін, серотонін, холецистокінін. Гальмують – секретин, соматостатин, циметиділ, ВІП, ШІП.
Вплив їжі. Стимулюють шлункову секрецію: екскретивні речовини в м’ясі, рибі, грибах, овочах; соки овочеві та фруктові; пептони і альбумози, спеції, приправи, гіркості, слабкі розчини алкоголю, кислот, солей. Гальмують шлункову секрецію: луги, сильні розчини алкоголю, солей, кислот, жири (вони збільшують виробку гастрину та ентерогастрину, гальмують НС1). Індеферентниі до шлункової секреції непереварений білок, крахмал, вода.
Криві виділення шлункового соку у собак з малим шлуночком одержані Павловим. Подразниками були 200 г м’яса, 200 г хліба, 600 г молока (по вмісту азотистих речовин однакові). Вивчали кількість соку, тривалість виділення та його переварюючу силу.
На м’ясо найбільше соку 1-2 голини (складнорефлекторна фаза), добре виражена нейрогуморальна фаза, бо в м’ясі є екстрактивні речовини та при розщепленні утворюються пептони та альбумози. Тривалість виділення соку 6 год.
На хліб краще виражена складнорефлекторна фаза, нейрогуморальна гірше, тому вже через 2 год крива падає до низу. Тривалість виділення соку 8 годин, і переварююча сила більша ніж на м’ясо, бо тут є клітковина, яку треба розщепити, щоб добратись до білків.
На молоко сік виділяється 6 годин. Жир гальмує виділення соку. Нейрогуморальна фаза виражена краще за рахунок білків молока та продуктів розпаду жирів.
Роботи Павлова по травленню послужили основою для розвитку дієтотерапії.