Циклічність економічного розвитку України

 

         Циклічність економічного розвитку має значний вплив на економічну динаміку в Україні.

         Одним із найважливіших інструментів ринку є діагностика циклічності, що полягає у постійному моніторингу макроекономічної кон'юнктури та розробці заходів, які стабілізують економічні процеси. Тому однією з умов досягнення Україною стабільного висхідного тренду зростання є теоретична розробка системи оцінювання та аналізу циклічності в економіці, методологічне забезпечення досліджень ринкової кон'юнктури і на їх основі розробка ефективних стратегій антициклічного регулювання

         На етапі становлення вітчизняної економічної науки феномен циклічності розглядали та аналізували відомі українські вчені - М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, В. Акуленко та багато інших. Серед відомих вітчизняних дослідників варто відзначити В. Гейця, Б. Панасюка, О. Білоруса, Д.Лук'яненка. Так, В.Гейцем проведена теоретико-емпіричний аналіз економічних циклів в Україні. Вивченню економічних циклів присвячені наукові праці Б.Панасюка. Дослідник показав, що циклічність властива країнам не лише з ринковою економікою, а й із командно-адміністративною, в тому числі Україні за часів СРСР. Роль антициклічного регулювання на загальнодержавному рівні та на рівні транснаціональних компаній досліджується в наукових працях О.Білоруса та Д.Лук'яненка.

         В теорії циклів К. Маркса падіння виробництва зветься кризою, а під депресією розуміють фазу припинення падіння, але відсутності росту. Тому цикл К.Маркса складається з фаз: криза, депресія, пожвавлення та підйом.

         У вітчизняній практиці важливим у визначенні та оцінці економічних циклів є використання таких показників (у порівнянних цінах): ВВП, промислове виробництво, роздрібний товарообіг. Вибір зумовлений, по-перше, максимальною наближеністю показників до таких, що використовуються для ідентифікації економічних циклів за кордоном; по-друге, наявністю відповідних офіційних статистичних даних [3,c.80].

         Для економічної кризи в Україні характерні деякі особливості. Так, якщо тривалість фази падіння в західних країнах становить від 0, 5 до 1, 5 року, в Україні триває більше 5 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, а в Україні вона становить більше 25% а по окремих галузях – перевищує 50% [1, c.37].

         Якщо розглянути фінансову економічну кризу в Україні 2008 року, то на нашу думку основним зовнішнім чинником, що вплинув на формування кризових явищ стало світове падіння попиту на металургійну продукцію більш ніж в 2 рази, що потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася частка експорту і відповідно валютних надходжень, відповідно зменшилися обсяги виробництва, на міжбанківському ринку зріс попит на долар і курс змінювався з 5,6 у вересні на 6,8 у листопаді, на 10,0 у другій половині грудня та з кінця січня 2009 року стабілізувався на рівні 8,3 грн. за 1 долар США.

         Внутрішнім поштовхом до початку кризи стала інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло за собою різкий відтік вкладів у ньому. Паралельно почав рости відтік коштів (дострокові зняття депозитів) і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд доларів США за тиждень, після чого нацбанк своєю постановою обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства [2,c.51].

         Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість.

         За даними Мінекономіки України номінальний ВВП у 2008 році становив 948056 млн.грн., а у 2009 році – 914720 млн.грн.[4], тобто реальний приріст ВВП у 2009 році порівняно з 2008 роком становив (-15,1%), що свідчить про поглиблення кризи.

         Одним з найбільш значних негативних наслідків економічної кризи є катастрофічне зростання безробіття, що призвело до так званої кризи зайнятості.

         Що стосується нашої країни, то якщо на кінець 2007 року кількість безробітних складала 642,3 тис.осіб, то на кінець 2008 року – 844,9 тис.осіб. Ситуація почала покращуватися в 2009 році, оскільки кількість безробітних на кінець цього року становив 531,6 тис.осіб [4].

         Щодо державного боргу, то за даними Міністерства Фінансів України, на кінець 2008 року він складав 185,9 млрд.грн., а на кінець 2009 року – 316,9 млрд.грн.. На початок серпня 2010 року на долю України припадав приблизно кожний п'ятий долар заборгованості всіх країн перед фондом за стандартними кредитними програмами. Починаючи з грудня 2007-го до кінця травня 2010 року державний і гарантований державою борг України становив 323 млрд. 844 млн. 588,14 тис. гривень, або 40 млрд. 863 млн. 154,82 тис. доларів, зокрема: державний і гарантований державою зовнішній борг - 199 млрд. 522 млн. 430,15 тис. гривень, або 25 млрд. 176 млн. 14,20 тис. доларів [5].

         На нашу думку, економічна криза в Україні (неплатежі, спад виробництва, інфляція, девальвація гривні) є головним дестабілізаційним фактором економічного життя. Тому в рамках поглиблення ринкової трансформації треба спрямувати ринкові механізми та інститути до відновлення і розвитку національного виробництва на сучасній техніко-технологічній і організаційній основі, проведення радикальних структурних перетворень у галузевій і територіальній структурі господарства.

         У 2010 році економічна ситуація в Україні почала покращуватися. Обсяги виробленої промислової продукції за січень-серпень 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшились на 10,9%. Виробництво сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств за  січень-серпень 2010 р. скоротилось на 4,1% порівняно з відповідним періодом попереднього року. За I квартал 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 12,8% і склали 216,5 млрд. грн. Наявний доход у розрахунку на одну особу за I квартал 2010 р. становив 3506,5 грн. (за I квартал 2009 р. – 3032,5 грн.) [4].

         На нашу думку необхідною умовою стабілізації і подальшого економічного зростання в Україні та її виходу з економічної кризи є:

-         активізація інвестиційної діяльності окремих суб’єктів господарювання;

-         підвищення купівельної спроможності споживачів (це досягається підвищенням заробітної плати, пенсій, соціальних виплат);

-         удосконалення  системи оподаткування (прийняття Податкового кодексу);

-         технічне переоснащення промисловості;

-         створення нових робочих місць;

-         створення цілісної системи заходів щодо розв'язання завдань форсованого розширення експортної діяльності.

         Уряду України вдалося зупинити економічний спад і, швидше за все, 2010 рік стане переломним для української економіки. У першому півріччі 2010 року спадв Україні змінився повільним і невпевненим відновленням, цьому сприяла стабілізація політичної ситуації і сприятлива кон'юнктура зовнішніх ринків.

         При цьому експерти зазначають, що основне завдання виконавчої влади - активно стимулювати всіма можливими методами зростання промисловості та експорту.

         Економічна програма розвитку економіки України повинна бути націлена на мобілізацію перш за все внутрішніх ресурсів країни, на подолання простою виробничих потужностей в промисловості, вимушеного безробіття кваліфікованих фахівців і робітників.