Системи класифікації в Україні
У даний момент в Україні використовується цілий ряд місцевих класифікацій (у тому числі класифікацію хвороб, лікувань, т.д). Поняття Національної Програми інформатизації системи охорони здоров’я в Україні за 2006-2010 (проект) стимулює створення Уніфікованої системи кодування і класифікації медичних даних. Така Уніфікована система в більшій мірі має бути основана на пристосованій «Міжнародній Класифікації Хвороб-10», має бути введена система комп’ютерного кодування . Принципи обліку для статистичних даних, що є в даний момент, повинні бути мінімізовані; мають нові форми повідомлення; передача електронного документа була б зроблена.
Як бачимо, є багато класифікацій, що перекриваються. Вони використовуються не лише для кодування діагнозів але і для класифікації медичних подій. Хоча самі діагностичні системи кодування повинні бути сумісними з родиною ICD, остання безпосередньо представляє тільки обмежене представлення і не в змозі задовольняти потреби всіх споживачів. Інша проблема полягає в тому, що всі системи кодування вимагають чітких критеріїв, але стандартизована медична термінологія усе ще має значні недоліки.
Системи, як наприклад SNOMED мають більш виразну потужність, чим старіші системи, як наприклад ICD-9-CM. При порівнянні схем кодування щодо їх можливостей, SNOMED виграє у порівнянні з ICD-9-CM. З іншого боку, використання кодованих даних у базі даних ускладнює статистичні звіти і використання в експертних системах.
Широке прийняття спільної системи кодування є важливим для розробки систем прийняття рішень.
Питання для самоконтролю
1. Що таке класифікація?
2. Виділіть основні вимоги для класифікації.
3. Назвіть вимоги для комп’ютерних систем кодування.
4. Наведіть приклади одно- та багатоосьової класифікації.
5. Порівняйте категорії «тезуарус» і «словник».
6. Дайте визначення поняття «кодування».
7. Охарактеризуйте основні види кодів. Наведіть приклади.
8. Поясніть суть поняття «таксономія».
9. Порівняйте категорії «нозологія» та «нозографія».
10. Назвіть міжнародні системи класифікацій.
11. Опишіть суть класифікації Snomed.
12. Проаналізуйте системи класифікацій в Україні.
2.2. Аналіз біосигналів. Методи обробки біосигналів. Візуалізація медико-біологічних даних. Обробка та аналіз медичних зображень. Біосигнали та їх обробка.
Всі види життя, від клітин до організмів, подають сигнали біологічного походження. Такі сигнали можуть бути електричними (наприклад, деполяризація нервової клітини або мускула серця), механічний (наприклад, звук, що генерується клапаном серця), або хімічний (наприклад, PCO2 в крові). Біологічні сигнали можуть представляти інтерес для встановлення діагнозу, для моніторингу пацієнта, і біомедичного дослідження.
Живі організми генерують великий потік сигналів, часто прихованих у фоні інших сигналів і компонентів шуму. Головна мета обробки біосигналів – відфільтрувати сигнали що нас цікавлять від фону і зменшити надмірний потік даних до декількох, але доречних параметрів. Такі параметри повинні бути істотні для медичного рішення, наприклад, вирішити медичну проблему або збільшити інтуїцію яка лежить в основі біологічного процесу. В цьому відношенні ми звертаємося до того, що було сказано про використовування даних, щоб отримати інформацію і здобути знання (рис. 13). Мета вивчення біосигналу – це простежити походження інформації від даних (сигналів).
Рис. 13. Дані про пацієнта, враховуються лікарем. Інформація отримується з даних шляхом інтерпретації. Інформація від багатьох пацієнтів повертається назад до лікаря. Шляхом індуктивних міркувань з цієї інформації одержуються нові знання, які додаються до масиву медичних знань. Ці знання використовуються для інтерпретації інших даних.
Етапи аналізу біосигналів
Обробка біосигналів звичайно складається як мінімум з чотирьох етапів (див. рис. 14):
вимірювання або спостереження – реєстрація сигналів;
перетворення і зміна форми сигналів – трансформація сигналів;
обчислення діагностично-істотних параметрів сигналів;
інтерпретація або класифікація сигналів.
Рис. 14. Цикл може бути пройдений тільки один раз, наприклад, протягом консультації, або багато раз, наприклад, коли пацієнта обстежують на спеціальному обладнанні.
Рис. 15. Чотири стадії обробки біосигналу. Перші дві стадії мають справу з синтаксисом (syntax) сигналу; останні дві стадії – з семантичними (semantic) властивостями сигналу.