Вибір шрифтового оформлення

Після того як вибрано текстові матеріали для розміщення на сто­рінці, перевірено їх на відповідність зазначеним раніше правилам, підібрано влучні заголовки, варто продумати візуальне оформлен­ня тексту. Ознайомимося з термінами, які застосовують у роботі зі шрифтами.

Гарнітура — повний комплект друкарських шрифтів різних на­креслень і кеглів, але однакових за характером малюнка.

Найбільш поширеними шрифтами є шрифти із засічками або рублені. Решту можна назвати декоративними, до них належать усілякі стилізації (готичний, староруський шрифти), рукописні шрифти (каліграфічні чи навпаки, недбалі, імітації почерку), шрифти з різноманітними ефектами (тривимірні, з тінями, при­крашені кольорами тощо). Крім того, є шрифти, які замість літер містять спеціальні символи, піктограми, декоративні елементи чи зображення

Однією з характеристик шрифту є його нахил: прямий, похилий та курсив. Іншою характеристикою накреслення шрифту є його насиченість, яка визначається відношенням товщини основних штрихів до висоти прямого знаку. Змінення цього відношення утворює надсвітлий, світлий, нормальний, напівжирний, жирний, наджирний шрифти, які можуть варіюватися. Декоративні шриф­ти рідко мають варіації насиченості та накреслення.

Шрифти із засічками підходять для тривалого читання (власне тут проявляється роль засічок — вони не дають поглядові збитися з рядка), тому ними варто оформляти основний текст сторінок. Шрифти без засічок мають досить лаконічний геометричний ма­люнок, тому їх легко охопити поглядом. Такі шрифти краще ви­користовувати для заголовків, логотипів, коротких написів. Ці два види шрифтів добре поєднуються і не створюють на сторінці захаращеності чи дисонансу.

Не варто поєднувати різні декоративні шрифти на одній сторінці, вони рідко бувають сумісні між собою. Крім того, такими шрифта­ми складно оформити більш ніж кілька рядків тексту — їх просто незручно читати. Тому в будь-якому разі декоративні шрифти до­ведеться поєднувати із простішими, нейтральними. Найкраще поєднувати шрифти із засічками та без них, даючи кожному виконувати природну функцію — відображати відповід­но текст та заголовки. Шрифти із засічками (в основному тексті) мають гарний вигляд у курсивному накресленні, а шрифт без за­січок (у заголовках) — у жирному.

Після вибору шрифту для сторінки потрібно визначитися з йо­го кеглем (розміром), відстанню між літерами та рядками. Чим більший кегль, тим вагомішим здається набраний ним текст. Не варто робити розмір шрифту надто малим, а тим більше розмі­щувати текст на тлі з дрібними деталями — його складно буде прочитати.

Вирівнювання тексту також впливає на зручність його читання. Є декілька способів вирівнювання рядків у абзаці. У НТМL-документах за умовчанням застосовано вирівнювання за лівим краєм. Інший спосіб — за протилежним, правим краєм, вирізняється своїм незвичним і нетрадиційним виглядом. Вирівнювання по центру найбільш прийнятне для заголовків.

Варто зазначити, що для виділення заголовків ефективно викори­стовувати кольорове оформлення. Іноді можна виокремити одне зі слів заголовка чи девізу, щоб привернути до нього особливу увагу.

Текстове наповнення сторінки можна також розглядати як своє­рідну текстуру. Справді, якщо не вдивлятись у конкретні літери, текстові блоки можна сприймати як графічні елементи із власною текстурою, на яку впливає колір, гарнітура, кегль, накреслення шрифту, міжзнакові інтервали тощо. Це варто враховувати під час розроблення дизайну. Для виділення окремих слів слід кори­стуватися не жирним накресленням, а курсивом — таке оформ­лення сприяє кращому вигляду тексту.