- •Тема 4 Міжнародна торгівля
- •1. Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин.
- •2. Основні види міжнародних торгівельних операцій:
- •5) Операції зустрічної торгівлі
- •3. Особливості торгівлі певними групами товарів.
- •3.1 Світова торгівля послугами.
- •3.2 Світова торгівля технологіями
- •4. Регулювання міжнародної торгівлі.
- •Рівні регулювання міжнародної торгівлі
- •Регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні
3.2 Світова торгівля технологіями
Термін “передача технологій” – розглядається як передача набору конструкторських рішень, інженерних управлінських знань та виробничого досвіду для виготовлення продукції, продажу промислової продукції, передача системи організації виробництва, рецептур продукції, товарних знань.
Основні види трансферних технологій:
Об’єкти промислової власності:
винахід, захищений патентом
корисна модель, захищена патентом
промисловий зразок, захищений патентом
товарний знак, захищений свідоцтвом про реєстрацію, являє собою офіціальне графічне зображення, яке надається товару для індивідуалізації виробника, використовується для просування товарів на ринок.
Ноу-хау – знання та досвід науково-технічного, виробничого, управлінського, комерційного та фінансового характеру, які застосовуються в процесі науково-дослідних розробок, виготовлення, реалізації та експлуатації продукції, вони не захищені охоронними документами, повністю не опубліковані та являються об’єктом купівлі-продажу.
Основні форми передачі технології:
Некомерційна – через доповіді на конференціях, семінарах, публікації в науковій та науково-популярній літ-рі, участь у виставках та ярмарках, відвідування промислових об’єктів.
Комерційна – через торгівлю інженерно-технічними послугами та торгівлю патентами і ліцензіями. Патент – державний охоронний документ, що надає патентоволодарю монопольне право на використання об’єкта патенту впродовж строку дії патенту (номінально – на 20 років, реально – 7-13 років).
Лише патентоволодар має право на виготовлення, використання та продаж товару, який виготовлений з використанням об’єкта патенту.
Ліцензійна угода – угода, по якій одна сторона – ліцензіар надає іншій стороні – ліцензіату дозвіл на використання об’єкту ліцензії, на певний час, за певну плату.
Види ліцензій за обсягом прав, що передаються.
1. Проста (невиключна) ліцензія – ліцензіар дозволяє ліцензіату на певних умовах використовувати предмет ліцензії, при цьому залишає за собою право на самостійне використання предмету ліцензії, а також право продажу ліцензії на аналогічних умовах іншим фірмам. Такі ліцензії застосовуються при масовому виробництві (фармацевтична, харчова, легка промисловість).
2. Виключна – ліцензіар надає ліцензіату монопольне право на використання предмету ліцензії в межах тих умов, які визначені в ліцензійній угоді, при цьому ліцензіар відмовляється від самостійного використання предмету ліцензії і не має права продавати ліцензію на аналогічних умовах іншим фірмам, але має право змінювати умови ліцензійної угоди, та самостійно виготовляти продукцію або продавати ліцензію.
Основні умови обумовлення ліцензій.
Ліцензіат не має права на самостійну реалізацію виготовленої за ліцензією продукції, а зобов’язаний користуватись збутовою мережею ліцензіара.
Ліцензіартне має права на експорт продукції або його експорт обмежений певною територією.
Ліцензіат не має права визначати кількість виготовленої продукції, максимальний рівень виробництва встановлює ліцензіар.
Ліцензіат зобов’язаний закуповувати у ліцензіара або інших компаній, які визначені в ліцензійній угоді, сировину та комплектуючі для виготовлення продукції за ліцензією.
3. Повна ліцензія – ліцензіат має право на використання предмету ліцензії впродовж всього строку дії ліцензії. Впродовж цього періоду ліцензіат не має права на самостійне використання предмету ліцензії, а також на передачу ліцензії на будь-яких умовах іншим фірмам. Продаж повної ліцензії відрізняється від продажу патенту тим, що ліцензіат залишається власником ліцензії, і після закінчення строку дії ліцензії може самостійно використовувати предмет ліцензії або самостійно продавати ліцензію.
Ліцензійні платежі – винагорода, яку надає ліцензіат ліцензіару за право користування ліцензією.
Форми винагород:
Винагороди, розмір яких підраховується на основі фактичного економічного результату від використання ліцензії.
платіж роялті – встановлюється у вигляді фіксованих ставок (в %) від вартості виробленої за ліцензією продукції, від вартості обсягів продажу, у вигляді % від ціни або собівартості. Сплата проводиться через певні проміжки часу.
участь у прибутку ліцензіата встановлюється у вигляді % ставки від прибутку від продажу виготовленої за ліцензією продукції.
Винагороди, не пов’язані з розміром фактичного економічного результату від використання ліцензії.
паушальний платіж – насамперед зафіксований платіж, розмір якого не пов’язаний з результатом використання ліцензії, а вставлюється при підписанні ліцензійної угоди. Паушальний платіж сплачується одноразовоабо частинами (50% після підписання ліцензійної угоди, 30% після отримання обладнання, 20% після закінчення першого року). Перевага паушального платежу - це зменшення різних видів ризику для ліцензіара. Тому паушальні платежі використовуються при роботі з маловідомими фірмами та при існуванні перешкоди стосовно переказу ліцензійного платежу з країни ліцензіата до країни ліцензіара.
передача цінних паперів (найчастіше акцій ліцензіата) - таким чином ліцензіат передає частину власності своєї компанії ліцензіару у вигляді винагороди за користування ліцензією. Участь у власності найчастіше використовується транснаціональними компаніями для встановлення контролю за використанням ліцензійних технологій.