3. Спілкування як взаємодія

У процесі спілкування виникають певні зв’язки між людьми, які відбуваються або у формі контакту, або взаємодії. Контакт може бути як початком реальної взаємодії, так і самостійним явищем, яке у взаємодію не переростає. За таких умов він є поверховим, швидкоплинним, у ньому відсутня система злагоджених дій суб’єктів один з одним. Зразком такого контакту може бути обмін стереотипними фразами під час спілкування з продавцем. Натомість взаємодія – це систематичні, досить регулярні спільні та взаємозалежні дії суб’єктів. Під час взаємодії відбувається обмін діями, розподіл функцій, організація людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності. Усе це передбачає, що кожен з учасників взаємодії зробить свій внесок у виконання спільного завдання, корегуючи свої дії, ураховуючи попередній досвід, активізуючи власні здібності й можливості партнера.

Таким чином, інтерактивна сторона спілкування (інтеракціонізм у перекладі з англ. «взаємодія», ввів термін Дж. Мід) - це вироблення партнерами спілкування певних форм спільних дій, організація й координація цих дій.

Традиційно в психології виділяють 2 типи взаємодії між людьми: кооперативний або співробітництво та конкурентний або суперництво.

1. Кооперативна взаємодія – це дії партнерів спілкування, що спрямовуються на забезпечення успішності, узгодженості, ефективності спільної діяльності. Характерним є ставлення до іншого як до цінності, визнання унікальності партнера. В цьому випадку особистості, взаємодіючи один із одним, прагнуть до рівноправних партнерських стосунків та дій. Основними засобами спілкування є діалог, згода та співробітництво.

2. Конкурентна взаємодія – змагання, конфлікти, опозиція.

Цей вид взаємодії охоплює дії, що тією чи іншою мірою перешкоджають спільній діяльності, створюючи перепони на шляху до порозуміння. Характерним є ставлення до партнера як до об’єкту досягнення своїх цілей: потрібен – притягнути, не потрібен – відсунути, заважає - прибрати. В цьому випадку підгрунтям дій партнерів є змагання, суперництво, де виграє лише одна особа. Партнер розглядається як небезпечний, із силою якого необхідно рахуватися, але основна задача – переграти його. Також може проявлятися яскраво виражена позиція домінування у вигляді пригноблення, примушення партнера.

Слід зазначити, що кооперація та конкуренція – це дві протилежно спрямованих тенденцій міжособистісної взаємодії, між якими розташовуються різноманітні позиції партнерів спілкування.

Кожна стратегія міжособистісної взаємодії побудована на використанні конкретних поведінкових моделей або стилів спілкування.

Стиль спілкування – це стійкі, звичні способи поведінки, які властиві певній людини та, які вона використовує при встановленні стосунків і взаємодії з іншими людьми.

Це стійкий певний спосіб поведінки, що переноситься людиною з однієї ситуації в іншу та яки й можливо спостерігати, бачити.

Розглянемо декілька прикладів. Якщо Ви ніколи не обговорюєте інших людей поза очі, тому що не бажаєте створювати їм проблеми або не бажаєте їх ганьбити. Тоді у даному випадку відмова від обговорення інших людей поза їх спинами є частина Вашого стиля, одна з міжособистісних цінностей.

Або можливо, що розмірковуючи про свої стосунки з іншими людьми, Ви помічали, що завжди намагаєтеся домогтися свого. Так, Ви підете з товаришем лише на той фільм, який цікавить Вас і в той час, який Вам підходить. Крім того, найчастіше саме Ви визначаєте тему розмови та говорите більшу частину часу. Це означає, що керування, домінування над іншими людьми є частиною Вашого міжособистісного стилю. Розуміння власного стилі спілкування та вміння розрізнити стиль партнера – важливі характеристики комунікативної компетентності.

Отже, стиль спілкування суттєво впливає на поведінку людини під час її взаємодії з іншими людьми. Конкретний вибір стилю спілкування визначається такими факторами: особисті якості людини, її світогляд та соціальний статус у певному суспільстві, характеристиками цього суспільства та ін. Які ж стилі взаємодії бувають?

Існують різні точки зору на цю проблему. Розглянемо погляди К. Хорні, В. Сатир.

Відома німецька дослідниця Катрін Хорні (1885 - 1952) вважає, що в основі стиля взаємодії людей лежать різні захисні стратегії, які вони використовують. Виникають захисні стратегії ще в дитинстві як результат відсутності почуття безпеки у взаємостосунках дитини з іншими людьми, в першу чергу батьками. К. Хорні вважала, що якщо батьки піклуються та тепло ставляться до дитини, то тим самим задовольняється її потреба в безпеці. Якщо навпаки, то у дитини розвивається почуття базальної тривоги, відчуття самотності та беззахисності на тільки перед батьками, а і перед навколишнім світом. Щоб подужати почуття небезпеки, беззахисності, знизити тривожність, людина починає застосовувати різні захисні стратегії. Вчена описала 10 таких стратегій компенсації базальної тривоги: прагнення до любові та схваленню (прагнення отримувати схвалення, не сприйняття критики), потреба в партнері, що керує (залежність від інших, переоцінка любові – може вирішити все), честолюбство (прагнення бути найкращім, страх невдачі), прагнення до влади (домінування та контроль над іншими, зневажливе ставлення до слабких) тощо. Кожна стратегія супроводжується певними орієнтаціями у стосунках із іншими особистостями.

К. Хорні описала 3 таких орієнтацій: орієнтація на людей або поступливий тип, орієнтація від людей або відособлений тип та орієнтація проти людей або ворожий тип.