2. Функції уяви, її розвиток.

Люди багато мріють, бо їх розум не може бути бездіяльним. Він функціонує і тоді, коли в мозок людини не надходить нова інформація, коли людина не вирішує ніяких проблем. Якраз в цей час і починає працювати уява. З’ясовано, що людина з власної волі не в змозі зупинити потік думок, зупинити уяву.

В житті людини уява виконує ряд специфічних функцій :

1- полягає в представленні дійсності в образах і мати можливість використовувати їх, вирішуючи задачі. Ця функція пов’язана з мисленням і органічно в нього включена.

2 – регулювання емоційних станів. За допомогою своєї уяви людина здатна хоча б частково задовольняти деякі потреби, знімати породжену ними напругу. Ця функція особливо підкреслюється і розробляється у психоаналізі.

3 – довільна регуляція пізнавальних процесів і станів людини, зокрема сприймання, уваги, пам’яті, мовлення та емоцій. За допомогою майстерно викликаних образів людина може звертати увагу на потрібні події. Користуючись образами, людина отримує можливість керувати сприйманням, спогадами, висловами.

4 – формування внутрішнього плану дій. Здатність виконувати їх в умі, маніпулюючи образами

5 – планування та програмування діяльності, складання таких програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

За допомогою уяви ми можемо керувати багатьма психофізіологічними станами організму, настроювати його на діяльність. Відомі факти, які говорять про те, що за допомогою уяви, тільки вольовим шляхом людина може впливати на органічні процеси : змінювати ритміку дихання, частоту пульсу, кров’яний тиск, температуру тіла. Ці факти лежать в основі аутотренінгу, який використовується для саморегуляції.

За допомогою спеціальних вправ та прийомів можна розвивати уяву. В творчих видах праці – науці, літературі, мистецтві, інженерії та ін.- розвиток уяви відбувається, природно, в заняттях цими видами діяльності. В аутогенному тренуванні потрібний результат досягається шляхом спеціальної системи вправ, які направлені на те, щоб зусиллям волі навчитися розслаблювати окремі групи м’язів (рук, ніг, голови, тулуба), довільно підвищувати чи знижувати тиск, температуру тіла.

3. Уява і творчість.

Уява – це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення. Творчість не виростає на порожньому місці, творчість – властивість професіоналів своєї справи. Водночас готовність до творчості, творчого вирішення проблеми, креативність є загалом одним із механізмів психологічного захисту людини в складних умовах – як у трудовій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях (безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проблеми, тощо).

Тепер поговоримо про те, як фантазія людини використовується в психології, а також про психологічний аналіз продуктів і механізмів уяви.

Перш за все відмітимо, що образи фантазій ніколи не бувають зовсім відірваними від реальності. Ефект нереальності, фантастичності, новизни продуктів творчої уяви досягається за рахунок незвичного поєднання відомих елементів, які включають зміну їх пропорцій.

Продуктом творчої уяви є художній образ. Синтез в уяві здійснюється у різних формах, які називаються прийомами уяви:

• гіперболізація – збільшення або зменшення предметів, зміна окремих частин (Змій Горинич);

• загострення – підкріплення окремих ознак (шаржі і карикатури);

• аглютинація – поєднання різних, зазвичай, не поєднуваних якостей, деталей, частин (кентавр, русалка), виступає у технічній творчості, винахідництві.

Існують індивідуальні, типологічні особливості уяви, які пов’язані зі специфікою пам’яті, сприймання і мислення людини. У одних людей може домінувати конкретно-образне сприймання світу, яке внутрішньо проявляється у багатстві і різноманітності фантазії – це індивіди з художнім типом мислення. По припущенню, він фізіологічно пов’язаний з домінуванням правої півкулі мозку. У інших відзначається схильність до оперування абстрактними символами та поняттями (домінанта лівої півкулі мозку).

Уява людини є відображенням якостей її особистості, її психологічного стану в даний момент. Відомо, що продукт творчості, його зміст і форма добре відображають особистість творця. Цей факт знайшов широке застосування в психології, особливо в створенні психодіагностичних особистісних методик.