Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Контрольна з податкового права.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
47.92 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра: Фінансів та банківськой справи

Контрольная работа з предмету:

«Податкова система України»

Варінат № 10

Залікова книжка № 10091111

Виконав: Ст. групи 109/3 М.Г Муковський

Перевірив: ст. викл. С.В Візаренко

2012 р.

План:

Теоретична частина

  1. Платники та об’єкт оподаткування податку на прибуток підприємств. Порядок визначення доходів податку на прибуток підприємств.

  2. Підакцизні товари та ставки податку.

Практична частина

  1. Розрахувати суму податку на прибуток

  2. Розрахувати суму податку на додану вартість

Перелік посилань

Теоретична частина

  1. Платники та об’єкт оподаткування податку на прибуток підприємств. Порядок визначення доходів податку на прибуток підприємств.

В Україні існує два види прибуткового податку: податок підприємств та податок на дожди фізичних осіб. Пріоритетне значення сьогодні з нашій країні надається податку на прибу­ток підприємств, що є даниною традиціям колишнього СРСР, коли основними платниками податків були великі державні підприємства.

Але ринкова економіка виходить з того, що левова части­на прибуткового податку повинна надходити від приватних осіб, тому що будь-яке підприємство є лише інструментом для громадян заробити собі певні доходи. Тому у другій по­ловині 80-х років минулого сторіччя у країнах із розвинутою економікою пройшла хвиля широкомасштабних податкових реформ, спрямованих на зниження рівня оподаткування. Протягом цих років податок на прибуток корпорацій неухи­льно зменшувався. Лідером у зменшенні прибуткових подат­ків були США: тільки за 1984—1990 роки об'єднання ставка федерального та місцевих податків була зменшена з 51 до 39 відсотків.

Така економічна філософія на зменшення ставки податку на прибуток підприємств покладена і в основу Податкового кодексу України, розділ III якого саме присвячено механізму стягнення податку на прибуток підприємств.

Так стаття 10 Прикінцевих положень цього документа встановлює такі ставки податку на прибуток підприємств:

  • зі квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 відсотки.

  • зі січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 відсоток.

  • зі січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 відсотків

  • зі січня 2014 року — 16 відсотків.

Платниками податку на прибуток підприємств:

а) з числа резидентів є:

  • суб'єкти господарювання — юридичні особи, які про­водять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

  • управління залізниць, підприємства залізничного тран­спорту, які отримують прибуток від основної та неосновної діяльності залізничного транспорту;

  • неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підля­гають оподаткуванню;

  • відокремлені підрозділи платників податків;

б) з нерезидентів:

  • юридичні особи, що створені в будь-якій організацій­но-правовій формі, та отримують доходи з джерелом похо­дження з України за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнаро­дними договорами України;

  • постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Натомість, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:

а) прибуток суб'єктів господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях «п'ять зірок», «чоти­ри зірки» та «три зірки»;

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підпри­ємств легкої промисловості, крім тих, які виробляють проду­кцію на давальницькій сировині;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;

г) прибуток, отриманий від основної діяльності підпри­ємств суд небудівельної промисловості;

д) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт, які виконуються для потреб літако­будівної промисловості;

е) прибуток підприємств машинобудування для агропро­мислового комплексу.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підп­риємств є:

а) прибуток з джерелом надходження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів збиткового періоду на собівартість реалізованих товарів, ви­конаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

б) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від опо­даткування:

  • прибуток виробників біопалива, отриманий від прода­жу біопалива;

  • прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологі­чних видів палива;

  • прибуток виробників техніки, обладнання, устаткуван­ня для виготовлення та реконструкції технічних і транспорт­них засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, об­ладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта опо­даткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та склада­ються з:

  • доходу від операційної діяльності;

  • інших доходів.

Дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

а) дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного аге­нта тощо);

б) дохід банківських установ.

До інших доходів включаються:

а) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;

б) доходи від операцій оренди (лізингу);

в) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням договору або відповідних державних органів;

г) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, яка визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної, фінансової до­помоги, отриманої платником податку у звітному податково­му періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

д) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої пла­тником податку у звітному податковому періоді, що залиша­ються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерези­дентів);

е) суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;

є) фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого споживачем, що повертаються на його користь;

ж) суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого по­купцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на ко­ристь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого та­рифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

з) суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фон­дів загальнообов'язкового соціального страхування або бю­джетів;

и) доходи, не враховані при обчисленні доходу, періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

і) дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;

ї) інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Датою отримання доходів, які враховуються для визна­чення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою пере­ходу покупцеві права власності на такий товар. А дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою скла­дення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта опода­ткування,

складаються із:

  • витрат операційної діяльності;

  • інших витрат.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами звіт­ного періоду, в якому визнано доходи від реалізації. Визна­чаються ці витрати лише на підставі первинних документів.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періо­ду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного:

  • датою здійснення витрат, нарахованих платником по­датку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться на­рахування податкового зобов'язання з податку та збору;

  • датою збільшення витрат платника податку від здійс­нення кредитно-депозитних операцій є дата визнання проце­нтів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згі­дно з правилами бухгалтерського обліку;

  • витрати, понесені платником податку, у вигляді благо­дійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, пос­луг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цьо­го розділу враховуються для визначення об'єкта оподатку­вання платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або варто­сті товарів (робіт послуг).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

  • прямих матеріальних витрат;

  • прямих витрат на оплату праці;

  • амортизації виробничих основних засобів та нематеріа­льних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом то­варів, виконанням робіт, наданням послуг;

  • вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з вироб­ництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

  • інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат:

  • витрати, не пов'язані з провадженням господарської ді­яльності;

  • платежі платника податку в сумі вартості товару на ко­ристь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договора­ми, перераховані платником на виконання цих договорів;

  • суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, по­слуг;

  • витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги);

  • витрати на придбання, виготовлення, будівництво, ре­конструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копа­лин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів;

  • суми податку на прибуток; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбають­ся платником податку для виробничого або невиробничого використання; податків на доходи фізичних осіб, які відрахо­вуються із сум виплат таких доходів;

  • витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

  • дивіденди;

  • витрати, не підтверджені відповідними розрахункови­ми, платіжними та іншими первинними документами;

  • вартість торгових патентів, яка враховується у змен­шення податкового зобов'язання платника податку;

  • суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних ор­ганів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

  • витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (ро­біт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації);

  • витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консал­тингу, маркетингу, реклами;

  • витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інженірінга.

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових ві­дносинах з таким платником податку (далі — працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додатко­вої заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, вихо­дячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів робіт, послуг; витрати на оплату авто­рської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з дого­ворами цивільно-правового характеру; будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод).

Також, до складу витрат платника податку відносяться су­ми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Основна ставка податку на прибуток підприємств, встановлена Податковим кодексом України, становить 16 ві­дсотків (з 1 січня 2014 року). Податок нараховується платни­ком самостійно.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування плат­ника податку з числа резидентів за підсумками податкового ро­ку є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення під­лягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткуван­ня за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне зна­чення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

У разі якщо від'ємне значення, як результат розрахунку об'єк­та оподаткування, декларується платником податку протягом чо­тирьох послідовних податкових періодів, орган державної подат­кової служби має право провести позапланову перевірку пра­вильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями ін­валідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (пос­тачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім пі­дакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здій­снювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протя­гом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016року застосо­вується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мі­льйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного пері­оду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено зако­ном; та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 кві­тня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з момен­ту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох міль­йонів гривень, та у яких середньооблікова кількість праців­ників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Податковим кодексом України, та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень і середньо- облікова кількість працівників становила до 50 осіб.