3. Диверсифікованим ісі забороняється:

а) тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, у банківських металах, в ощадних (депозитних) сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж 30 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

б) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

в) придбавати або додатково інвестувати в державні цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більше ніж 25 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

г) придбавати або додатково інвестувати в облігації місцевих позик більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

ґ) придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних банків), більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

д) придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

е) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

є) придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

ж) придбавати або додатково інвестувати в інші активи, дозволені законодавством України, більше ніж 5 відсотків активів ІСІ;

з) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

и) придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких єпов'язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігача.

Розділ IV. Вимоги щодо складу та структури активів недиверсифікованого ІСІ

1. Активи недиверсифікованого ІСІ можуть становити всі активи, визначені в пункті 1 розділу II цього Положення.

До складу активів недиверсифікованого ІСІ не можуть входити об'єкти нерухомості, відчуження яких заборонено законодавством України.

2. Структура активів недиверсифікованого ІСІ повинна відповідати таким вимогам:

а) вартість цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі та які не отримали рейтингову оцінку відповідно до закону, та нерухомості не може становити більш як 50 відсотків загальної вартості активів недиверсифікованого ІСІ (крім венчурних фондів);

б) активи не можуть включати векселі та ощадні (депозитні) сертифікати на суму більше як 30 відсотків активів недиверсифікованого ІСІ.

3. Активи венчурного фонду можуть повністю, але не менше ніж на 50 відсотків, складатися з акцій, боргових цінних паперів, іпотечних цінних паперів, похідних цінних паперів, а також корпоративних прав, виражених в інакших, ніж цінні папери, формах. Цінні папери, які входять до складу активів венчурного фонду можуть бути недопущені до торгів на організаторах торгівлі та/або можуть не отримувати рейтингову оцінку.

До складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики.

Розділ V. Відповідальність за порушення вимог щодо складу та структури активів ІСІ

У разі порушення вимог цього Положення та регламенту ІСІ щодо складу та структури активів ІСІ компанія з управління активами повинна усунути порушення протягом 30 днів від дня його виникнення або протягом 2 місяців, якщо порушення виникло внаслідок припинення на організаторах торгівлі котирувань цінних паперів, що складають активи ІСІ.

У разі, якщо кредитний рейтинг цінних паперів, які входять до активів ІСІ (крім венчурного фонду), знизився до спекулятивного рівня за Національною рейтинговою шкалою, ІСІ (крім венчурногофонду) зобов'язані привести свої активи у відповідність до вимогцього Положення протягом року.

4

Що є доходом учасника інвестиційного фонду?

Доход інвестора (учасника інвестиційного фонду) складається з приросту вартості належних йому цінних паперів ІСІ та/або дивідендів, що нараховуються за цінними паперами ІСІ.

Вартість цінних паперів ІСІ визначається виходячи з поточної вартості чистих активів (ВЧА) фонду шляхом ділення ВЧА на кількість цінних паперів відповідного фонду, що перебувають у обігу.

Вартість чистих активів - це різниця між активами і поточними пасивами (зобов'язаннями) фонду. Активи ІСІ - це майно (цінні папери, депозити, грошові кошти тощо), а пасиви - кредиторська заборгованість і резерви майбутніх витрат і платежів.

Інвесторам відкритих та інтервальних інвестиційних фондів доходи у вигляді дивідендів не нараховуються і не виплачуються. Учасники такого фонду одержують інвестиційний доход тільки при викупі компанією з управління активами інвестиційного фонду належних їм цінних паперів фонду за ціною, що розраховується виходячи з вартості чистих активів фонду.

Вартість цінних паперів ІСІ з часом може, як збільшуватись, так і зменшуватись, оскільки змінюється ринкова вартість цінних паперів і інших активів, у які інвестовано кошти ІСІ. Тому, учасники інвестиційних фондів несуть ризик збитків, пов'язаних із зміною вартості активів інвестиційного фонду. Прибутковість фонду не гарантується ні державою, ні компанією з управління активами. Компанія з управління активами також не має права надавати будь-які гарантії щодо рівня майбутньої доходності інвестицій, здійснених за рахунок активів ІСІ.

Розрахункова вартість цінного паперу відкритого ІСІ визначається і оприлюднюється компанією з управління активами щодня. Розрахункова вартість цінного паперу інтервального ІСІ визначається компанією з управління активами на день прийому заявки на продаж або купівлю цінних паперів фонду кварталу.

Якщо ринкова вартість цінних паперів або інших активів ІСІ зростає, то зростає і вартість цінних паперів ІСІ і навпаки, якщо ринкова вартість цінних паперів або інших активів ІСІ зменшується, то падає і вартість його цінних паперів.

Вартість чистих активів інвестиційного фонду змінюється і за рахунок купівлі або продажу цінних паперів ІСІ інвесторами, проте це не впливає на ціну цінних паперів ІСІ, оскільки змінюється кількість цінних паперів ІСІ у обігу.

Витрати, що здійснюються за рахунок учасників інвестиційного фонду

Для відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням і продажем цінних паперів ІСІ, проспектом емісії інвестиційного фонду може бути передбачено включення суми комісійної винагороди агента до розрахункової вартості цінних паперів ІСІ при їх розміщенні (або вирахування витрат при викупі цінних паперів ІСІ).

За рахунок коштів, що входять до складу активів інвестиційного фонду, виплачуються винагорода КУА, сплачуються послуги зберігача, реєстратора, оцінювача майна і аудитора, а також інші витрати, пов'язані з управлінням фондом. Їх загальна сума не повинна перевищувати 10% від середньорічної вартості чистих активів інвестиційного фонду. Фактично це теж витрати учасників, але вони вже враховані у розрахунковій вартості цінних паперів ІСІ, за якою цінні папери розміщуються та викуповуються, тобто є опосередкованими.

Інвестор зобов'язаний сплатити податок з отриманого доходу, який виникає виключно у момент продажу належних йому цінних паперів ІСІ.

Оподатковувана база, з якої обчислюється податок, визначається як різниця між сумою, отриманою внаслідок продажу цінних паперів ІСІ, і сумою витрат на придбання цих цінних паперів.

Оподаткування у сфері спільного інвестування

Оподаткування є важливим чинником при виборі інституту спільного інвестування (далі - ІСІ) як способу вкладення коштів, оскільки воно впливає на остаточну суму доходу, яку одержує інвестор.

Умови оподаткування у сфері спільного інвестування визначаються податковим законодавством України, зокрема законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок з доходів фізичних осіб".

Слід враховувати, що поки кошти інвесторів знаходяться у інвестиційному фонді - вони не оподатковуються. Оподатковується дохід інвесторів, який вони одержують у разі:

- продажу цінних паперів ІСІ третій особі;

- викупу у інвесторів компанією з управління активами ІСІ цінних паперів, випущених ІСІ або його КУА (наприклад, при викупі цінних паперів ІСІ під час ліквідації фонду; за заявою інвестора в будь-який день

- для відкритих фондів, та у визначені Проспектом емісії цінних паперів дати - для інтервальних фондів); - виплати дивідендів інвестиційним фондом, якщо це передбачено Проспектом емісії цінних паперів ІСІ.

У разі продажу інвестором цінних паперів ІСІ оподатковується різниця між ціною їх придбання і ціною продажу. У разі отримання інвестиційного доходу у вигляді дивідендів - оподатковується сума дивідендів, отримана інвестором-фізичною особою.

Ставка податку і порядок оподаткування відрізняються залежно від того, ким є інвестор - фізичною чи юридичною особою, і в якому з вищеперелічених випадків він отримав інвестиційний доход. У випадку, якщо інвестор - юридична особа, його прибуток від інвестицій до фонду оподатковується за ставкою 25%.

Інвестиційний прибуток, отриманий інвестором - фізичною особою у разі викупу інститутом спільного інвестування (КУА інституту спільного інвестування) або від продажу цінних паперів ІСІ третій особі цінних паперів ІСІ оподатковується за ставкою 15%. Доход, отриманий у вигляді дивідендів за цінними паперами ІСІ, оподатковується за ставкою 5%.

Відповідно до п. 4.2.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кошти, залучені від інвесторів ІСІ, доходи від операцій з активами ІСІ або доходи, нараховані за активами ІСІ, не включаються до складу оподатковуваного доходу.

Таким чином, володіючи цінними паперами ІСІ, Ви не платите податки до моменту реалізації цих цінних паперів або до моменту виплати дивідендів за цінними паперами ІСІ (для фізичних осіб). У разі ж безпосереднього володіння цінними паперами або нерухомістю доходи від операцій з цими активами або доходи, нараховані за цими активами (відсотки, дивіденди, орендна плата), потрапляють в оподатковуваний дохід.

Як бачимо, інвестування у цінні папери ІСІ має ряд податкових переваг у порівнянні з безпосередніми інвестиціями у цінні папери або об'єкти нерухомості.

Цінні папери інвестиційних фондів

Цінні папери інвестиційного фонду засвідчують право їх власника на частку активів корпоративного інвестиційного фонду або пайового інвестиційного фонду.

Цінні папери інвестиційних фондів поділяються на два види, залежно від форми організації (створення) інвестиційних фондів - цінні папери корпоративного та цінні папери пайового фондів.

Корпоративний інвестиційний фонд є емітентом простих іменних акцій. Акції КІФ, крім майнових прав, засвідчують право їх власників на участь в управлінні цим Фондом (КІФ - створюється у формі відкритого акціонерного товариства).

Пайовий інвестиційний фонд - не є юридичною особою, створюється компанією з управління активами для залучення коштів з метою здійснення діяльності зі спільного інвестування. Тому емітентом цінних паперів, що засвідчують право власності на частку активів пайового інвестиційного фонду, є КУА такого фонду, а зазначені цінні папери називаються інвестиційними сертифікатами.

Акції та інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів мають номінальну вартість. Кількість цінних паперів фонду, що належать одному учаснику, не обмежується. Власники акцій (інвестиційних сертифікатів) несуть ризики, пов'язані із зміною ринкової вартості активів корпоративного (пайового) інвестиційного фонду.

Цінні папери відкритих та інтервальних інвестиційних фондів підлягають викупу їх емітентами відповідно до особливостей цих типів ІСІ. У відкритому інвестиційному фонді інвестор має можливість придбати або продати цінні папери такого фонду у будь-який робочий день. В інтервальному інвестиційному фонді інвестор може купити або продати, належні йому цінні папери фонду, лише у певні строки - в так звані "періоди відкриття інтервалу".

Інтервал відкривається не рідше одного разу на рік. Дати відкриття і закриття інтервалу фіксовані, вони зазначаються у Проспекті емісії цінних паперів фонду та у його Регламенті. Закриті інвестиційні фонди (або їх КУА) несуть зобов’язання щодо викупу цінних паперів таких ІСІ після завершення строку, на який були створені ці фонди.

Цінні папери:

- відкритих інвестиційних фондів - не підлягають вільному обігу на вторинному ринку цінних паперів (організованому чи неорганізованому). Дивіденди за такими цінними паперами не нараховуються і не сплачуються;

- інтервальних інвестиційних фондів - підлягають вільному обігу на вторинному ринку цінних паперів лише у періоди „закритого" стану фондів, що їх емітували. Дивіденди за такими цінними паперами не нараховуються і не сплачуються;

- закритих інвестиційних фондів - підлягають вільному обігу на вторинному ринку цінних паперів. Дивіденди за такими цінними паперами нараховуються, якщо це передбачено Проспектом їх емісії.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку платника податку, який проводить операції з інвестиційними активами з використанням послуг торговця цінними паперами, застосовується за умов, коли платником податку укладено з торговцем цінними паперами договір про виконання таким торговцем функцій його податкового агента. При цьому інвестиційним прибутком є позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з сум витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого інвестиційного активу з урахуванням умов, передбачених пп.170.2.2, пп. 170.2.4−170.2.6.

Тобто після закінчення календарного року громадяни, які отримували доходи протягом календарного року, виплачені особами, які не є податковими агентами (п. 179.1, п. 179.2), зобов’язані у строк до 1 травня наступного року подати до податкового органу податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Податковий агент зобов’язаний утримати податок з інвестиційного прибутку (позитивного значення фінансового результату), який утворився у платника податку – нерезидента у зв’язку з даною операцією, та розрахувати інвестиційний прибуток нерезиденту на підставі пред’явлених документів, що підтверджують витрати на попереднє придбання інвестиційного активу. Таким чином, податковий агент зобов’язаний розрахувати інвестиційний прибуток нерезиденту на підставі пред’явлених документів, що підтверджують витрати на попереднє придбання інвестиційного активу (корпоративних прав), та утримати з нього податок, а також, згідно з пунктом 176.2 статті 176 Кодексу, надати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, та суми утриманого з них податку за ф. № 1ДФ. До об’єкта оподаткування, нарахованого на користь нерезидента − фізичної особи (у т.ч. інвестиційного прибутку) за винятком доходів, визначених __________пп. 170.10.2. Кодексу, податковий агент повинен застосовувати ставку податку згідно з п. 167.3 ст. 167 Кодексу (подвійну ставку, визначену п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 30 % ). Разом з тим, згідно зі ст. 103 гл.

7 розділу 2 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб’єктів, які підпадають під дію такого договору та за умови дотримання вимог Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Kабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470.

Щодо можливості застосування ставки, встановленої пунктом 167.2 статті 167 даного Кодексу, за якою оподатковується інвестиційний дохід, який виплачується компанією з управління активами інституту спільного інвестування відповідно до Кодексу, слід врахувати таке.

Законом, який визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб’єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, є Закон України від 15.03.01 № 2299-III «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (далі – Закон № 2299). Частиною тринадцятою статті 3 Закону № 2299 встановлено, що інститут спільного інвестування − це корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Частиною 14 вказаної статті Закону № 2299 визначено, що компанія з управління активами − це господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституту спільного інвестування на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Враховуючи наведене та відповідно до частини першої підпункту 170.2.6 пункту 170.6, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного року (з урахуванням інвестиційного прибутку, отриманого від операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок ліквідації такого емітента), який оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 даного Кодексу (15 відсотків).

Даним Кодексом визначено, що доки кошти інвесторів знаходяться у інвестиційному фонді – вони не оподатковуються. Оподатковуються: дохід інвесторів, який вони одержують у разі продажу цінних паперів ІСІ третій особі;

викупу у інвесторів компанією з управління активами ІСІ цінних паперів, випущених ІСІ або його КУА (наприклад, при викупі цінних паперів ІСІ при ліквідації фонду; за заявою інвестора в будь-який день – для відкритих фондів, та у визначені Проспектом емісії цінних паперів дати – для інтервальних фондів);

виплати дивідендів інвестиційним фондом, якщо це передбачено Проспектом емісії цінних паперів ІСІ. У разі продажу інвестором цінних паперів ІСІ оподатковується різниця між ціною їх придбання і ціною продажу. У разі отримання інвестиційного доходу у вигляді дивідендів – оподатковується сума дивідендів, отримана інвестором. Ставка податку і порядок оподаткування відрізняються залежно від того, ким є інвестор – фізичною чи юридичною особою, і в якому з вищеперелічених випадків він отримав інвестиційний дохід.

Інвестиційний прибуток, отриманий інвестором – фізичною особою у разі викупу інститутом спільного інвестування (КУА інституту спільного інвестування) цінних паперів ІСІ, оподатковується за ставкою 5 %. Дохід, отриманий у вигляді дивідендів за цінними паперами ІСІ, оподатковується за ставкою 5 %, а дохід, отриманий від продажу цінних паперів ІСІ третій особі, оподатковується за ставкою 15 %.

Основне питання, що виникає у платника податків після знайомства з усіма переліченими вище особливостями визначення загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами: як усе це врахувати і відобразити в «Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» (Наказ ДПА № 490 буде приведено у відповідність до Податкового кодексу України), що зовсім не пристосовано для здійснення яких-небудь розрахунків, а тим більше для коригування вартості придбаних інвестиційних активів та інших особливостей визначення загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами.

Наприклад, нам необхідно виключити інвестиційний збиток, отриманий від продажу пакета цінних паперів, оскільки аналогічний пакет цінних паперів був придбаний таким платником податків менше ніж за 30 днів до зазначеного продажу. Де і як це відобразити в «Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» (далі − Книга), форма якої затверджена Наказом ДПА України № 490? На жаль, ні Наказ № 490, ні будь- який інший нормативний документ не дає відповіді на це запитання. Мало того, як ми вже зазначили вище, порядок заповнення форми Книги, визначений Наказом № 490, здійснення яких-небудь розрахунків у ній не передбачає. І, незважаючи на те, що в самій назві Книги говориться про її призначення для визначення загального річного оподатковуваного доходу, нічого подібного реально зробити в існуючих умовах і формі Книги неможливо. З огляду на це, на практиці платники податків використовують Книгу як простий реєстр отриманих інвестиційних доходів і здійснених інвестиційних витрат, а розрахунок інвестиційних прибутків (збитків) за операціями продажу окремих інвестиційних активів і визначення загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами здійснюють окремо, в особливій формі Розрахунку.

Оскільки інформація, що міститься в такому Розрахунку, досить важлива і необхідна насамперед самому платникові податків (перш ніж погоджуватися із сумою інвестиційного прибутку, що платникові податків визначать податківці, він хоче сам визначити її, щоб бути впевненим, що з нього не візьмуть ПДФО ні на копійку більше призначеного), то вони намагаються оформити Розрахунок так, щоб він мав усі атрибути документа, хоча жоден нормативний акт не вимагає від платника податків оформлення такого Розрахунку.

Звичайно, можна на окремому аркуші паперу зробити необхідні розрахунки з визначення загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами, запам’ятати отриманий результат, а потім, після подання декларації, результат забути, а листок викинути. Але через рік усе доведеться робити спочатку, причому вже не за рік, а за два. І так наростаючим підсумком за весь час здійснення операцій з інвестиційними активами. Це набагато складніше, ніж складання і зберігання Розрахунку за підсумками кожного податкового року.

170.2.8. У підпункті «а» пп. 170.2.8 мається на увазі, що не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього розділу, тобто якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

У підпункті «б» пп. 170.2.8 п. 170.2. ст. 170 Кодексу мається на увазі, що дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу. Зокрема, не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними статтею 121 Земельного Кодексу України залежно від їх призначення та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації.

Володіючи цінними паперами ІСІ, фізична особа не сплачує податки до моменту реалізації цих цінних паперів або до моменту виплати дивідендів за цінними паперами ІСІ. У разі ж безпосереднього володіння цінними паперами або нерухомістю доходи від операцій з цими активами або доходи, нараховані за цими активами (відсотки, дивіденди, орендна плата), потрапляють в оподатковуваний дохід. Отже, інвестування у цінні папери ІСІ має ряд податкових переваг порівняно з безпосередніми інвестиціями у цінні папери або об’єкти нерухомості.

170.2.9. Платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, має право укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента.

Ліцензія на право здійснення діяльності на ринку цінних паперів потрібна юридичним особам, які професійно здійснюють цю діяльність, тобто є торговцями цінними паперами. Роз’яснення щодо визначення критеріїв професійної діяльності подано у Рішенні від 14.05.97 року № 7 ДКЦПФР.

Вимоги, яким має відповідати торговець цінними паперами, такі: це обов’язково має бути юридична особа, а саме: акціонерне товариство (статутний __________фонд якого сформовано з іменних акцій), товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне або командитне товариство;

операції з цінними паперами становлять виключний вид діяльності. Таким чином, звичайне підприємство, що займається виробничою, торговельною або посередницькою діяльністю, має право без ліцензії самостійно купувати і продавати цінні папери лише в межах, встановлених ДКЦПФР; при збільшенні обсягів торгівлі цінними паперами воно зобов’язане скористатися послугами посередника, бо такому підприємству ліцензію ДКЦПФР не надасть.