3. Невідкладна допомога при гіпоглікемічній комі.

1. В/венно струменево 40% глюкоза 40-100 мл. При відсутності ефекту в/венне введення 50 мл 40% розчину глюкози повторюють. Надалі - в/в крапельно 5% розчин глюкози до рівня цукру крові 8-16 ммоль/л.

2. При ефективності - вводять 0,1% - 2 мл адреналіну п/шкірно.

3. 1 мл глюкагону в/венно або в/м'язево.

4. Гідрокортизон вводять в/м'язево або в/венно по 150-200 мг, преднізолон - 30-60 мг.

5. Для покращення метаболізму глюкози вводять в/м'язево 100 мг кокарбоксилази І 5 мл 5% розчину аскорбінової кислоти.

6. При затяжній комі призначають для попередження набряку головного мозку в/венне крапельне вливання 15% або 20% розчину манітолу (0.5-1,0 г/кг).

7. При інсуломах, що приводять до гіпоглікемічних ком, показано хірургічне лікування.

Невідкладна допомога при астматичному статусі

І стадія - при передозуванні симпатоміметиків на догоспітальному рівні - заборонити користуватися інгалятором. Адреналін не вводити! Якщо передозування не було, а частота пульсу не більше 120 в хвилину, правильний ритм І немає гіпертензії, можна ввести п/ш адреналін 0,1% - 0,3 мл. Якщо вираженого ефекту не досягнуто, то більше адреналіну не в в од йти.Замість адреналіну краще ввести в/м або п/ш алупент 0,05% - 0,5 мл.

- в/ввнне введення еуфіліну (на добу 1,5-2 г);

- при виражених симптомах дегідратації кількість рідини, яка повинна бути введена в/в, досягає 3-4 л/добу (ізотонічний розчин МаСІ, 5% глюкоза, поліглюкін, реополіглюкін), потім знижується до 1-1,5 л);

- кортикостероїди вводяться в/в струменево (гідрокортизон - 200 мг, преднізолон 60 мг кожні 4-6 год., дексаметазон - 8-16 мг.При необхідності дози можуть бути збільшені). При досягненні ефекту і відсутності гормонзалежності кортикостероїди відміняють через 7-8 днів;

- різні відкашлюючі і муколітичні середники (трипсин, хімо-трипсин, дезоксирибонуклеаза в аерозолях, бромгексин 8 мг 3 р./ або бісольвін 8 мг/З р., мукосольвін 20% по 2-5 мл для інгаляції;

- киснево-парові інгаляції;

- вібраційний масаж грудної клітки;

- зволожений кисень;

- серцеві глікозиди часто вводяться в/в разом з еуфіліном;

- антибактеріальна терапія за суворими показами;

- седативні препарати І група морфію протипоказана через небезпеку пригнічення дихального центру І кашльового рефлексу;

- діуретини призначають при вираженій серцевій недост.

II стадія. Лікування починають із застосування комплексу заходів, які використовувались в І стадії. При наявності гіперканН І ацидозу широко використовують внутрішньовенне введення гідрокарбонату натрію 5% - 50-100 мл, вдих. гелІйкисневої суміші, бронхо-скопічний лаваж.

Для сниження набряку слизової бронхів (за рахунок зниження активності калекреін-кінінової системи крові) вводять контрикал 1000 од/кг. Вся добова доза ділиться на 4 частини, кожну частину розводять 250 мл Ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози 5% і вводять в/в крапельно.

Для покращення реологічних властивостей крові призначають гепарин 5000-10000 од. внутрішньом'язево протягом 2-3 днів, курантил 0,025 г 3 рази в день протягом 2-3 тижні, реополіглюкіи 400 мл внутрішньовенна крапельно.

III стадія. Штучна вентиляція легень з промиванням дихальних шляхів через інтубаційну трубку кожні 20-30 хв. антисептиками, Ізотонічним розчином натрію хлориду, продовжуючи інфузійну терапію (гемодез, реополіглюкін), враховуючи об'єм діурезу, а також введення глюкокортикоїдів, кисневі інгаляції.