17. Дати характеристику зображення рельєфу на топографічних картах

Під рельєфом розуміють сукупність нерівностей земної поверхні. Виділяють основні форми рельєфу: гора (горб), хребет, улоговина, сідловина, лощина (видолинок).

На топографічних картах рельєф зображають горизонталями.

Задану віддаль h між сусідніми січними площинами називають висотою перерізу рельєфу. Висоту перерізу можна також визначити як різницю висот двох сусідніх основних горизонталей на карті. Основними називають такі горизонталі, які віддалені одна від одної на прийняту для даної карти висоту перерізу рельєфу. Основні горизонталі на картах позначаються суцільною лінією коричневого кольору. Іноді при нормальній висоті перерізу важливі подробиці рельєфу не відтворюються, тому що знаходяться між січними площинами. В такому випадку на карті проводять половинні горизонталі (напівгоризонталі) через половину основного перерізу рельєфу пунктирними лініями з довжиною рисочок 4-5 мм і відстанню між рисочками 1-2 мм. Якщо потрібні подробиці рельєфу не можуть бути зображені половинними, застосовують допоміжні горизонталі, які проводять також пунктирними лініями, тільки з коротшими рисочками, ніж у половинних.

Для того щоб розрізнити зображення горизонталями гори від улоговини, хребта від лощини, від горизонталей у бік пониження схилу проводять рисочки – бергштрихи.

Висоту основних і потовщених горизонталей підписують цифрами коричневого кольору. Цифри пишуть так, щоб їх верх був спрямований у бік збільшення висоти (підвищення схилу).

Крім горизонталей, рельєф на картах зображають відмітками абсолютних висот характерних точок рельєфу – вершин гір чи горбів, дна улоговин, сідловин, тальвегів, перегинів схилів. Позначають їх арабськими цифрами біля характерної точки з точністю до 0,1 м.

18. Як показується на топографічних картах грунтовий і рослинний покрив

Рослинний покрив на топографічних картах прийнято класифікувати за зовнішнім виглядом рослинності, а ґрунти — за механічним складом і зовнішнім виглядом.

Для відображення рослинного покриву і ґрунтів на картах застосовують відповідні умовні знаки у сполученні з фоновим забарвленням. Наприклад, зеленим кольором відображають масиви лісу, сади, парки, а світло-зеленим кольором — поросль лісу, виноградники, чагарники тощо.

Контури рослинності і ґрунтів, що виражаються у масштабі карти, на картах показують точковим пунктиром чорного кольору, при чому крапки цього знака розміщають так, щоб фіксувати всі кути, різкі згини і повороти контурів. Контури не вказують в тому випадку, якщо межами цих об’єктів слугують лінійні умовні знаки (дороги, річки, канали тощо), а також якщо межі ділянок таких об’єктів не виражені чітко (наприклад, при переході від одного виду рослинності чи грунту до іншого). Точковий пунктир не показується якщо елементи грунтово-рослинного покриву займають невеликі площі і не виражаються у масштабі карти.

За своїм складом ліси поділяються на хвойні, листяні та змішані. При зображені на карті змішаних лісів , вказують дві основні породи, але назву породи, яка переважає завжди вказують першою (верхньою). Характеристика дерев у лісі складається з середньої висоти дерев у метрах, середньої товщини стовбурів (на рівні грудей людини) та середньої відстані між деревам у метрах.

Вузькі смуги лісу та захисні лісонасадження відображаються кружками, які наносять на карту в одну лінію.

Окремі дерева, що мають значення орієнтирів, відображають відповідними умовними знаками з поділом на хвойні чи листяні.

Просікина картах відображають двома переривчастими тонкими лініями у відповідності з їх дійсною шириною в масштабі карти. Зображення просік супроводжується підписами їх ширини в метрах. Неширокі просіки позначаються тонкою переривчастою лінією.

Верхній шар землі глибиною в декілька метрів називається ґрунтом, який поділяється на скельні і пухкі.

Види ґрунтів на картах не показуються. На картах відображаються лише ті, які суттєво відрізняються характером своєї поверхні від навколишнього середовища (піски, солончаки, болота, кам’янисті поверхні тощо).

Піски на топографічних картах відображають умовним знаком рівних пісків, а їхній рельєф показують горизонталями.

Солончаки відображаються на картах вертикальною штриховкою синього кольору

Болота на картах відображають горизонтальними лініями синього кольору. Прохідні болота показують переривчастими лініями, а важкопрохідні й непрохідні — суцільною штриховкою.