Аналіз забезпечення підприємства основними засобами та ефективності їх використання

№ з/п	Перелік показників	Показники
		Роки			Відхилення		Зростання, %
		2008 рік	2009 рік	2010 рік	2008 р. до 2009 р.	2010 р. до 2009 р.	2008р. до 2009 р.	2009 р. до 2010р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
	Вихідні дані

Продовження таблиці 2.7

1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Вартість товарної продукції, тис. грн	8031	7834	8899	-197	1065	97,54	113,59
2	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн	14292	15247	14818	955	-429	106,68	97,18
3	Площа с/г угідь, га	4292	4185	4267	-107	82	97,51	101,95
4	Середньорічна кількість працівників, зайнятих у с/г виробництві, осіб	205	240	226	35	-14	117,07	94,16
	Забезпеченість ОЗ
5	Фондозабезпе-ченість під-ва, тис. грн	3,33	3,64	3,47	0,31	-0,17	109,41	95,31
6	Фондоозбро-єність праці, тис. грн	69,71	63,52	65,56	-6,18	2,037	91,12	103,21
	Ефективність використання ОЗ
7	Фондовіддача	0,56	0,51	0,61	-0,04	0,08	91,43	116,88
8	Фондомісткість	1,77	1,94	1,66	0,16	-0,28	109,36	85,55

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяють на загальні і часткові. Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача

Ф_в = Q / S _сер. , грн.,

де Q – обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, грн.,

S _{сер .} – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

З даних таблиці бачимо, що фондовіддача в 2008 році зросла на 99,75 грн порівняно з 2007 роком, а в 2009 році на 273,75 грн порівняно з 2008 роком, це свідчить про ефективне використання основних засобів.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондомісткість

Ф_м = S _сер. / Q, грн.

В 2009 році порівняно з 2008 роком вона зменшилась на 36,97 грн, що свідчить про зменшення вартості основних засобів, що приходиться на одну гривню реалізаційної продукції.

Фондоозброєність праці обчислюється за формулою:

Ф_о = S _сер. / Ч, де Ч – середньоспискова чисельність прмислово-виробничого персоналу, чол. В 2009 році фондоозброєність зросла на 16,99 грн, що показує підвищення рівня механізації, впровадження прогресивних технологій.

Фондозабезпеченність підприємства = (вартість виробничих основних засобів / площа с/г угідь ) * 100; Порівняно з 2009 роком у 2010 році показники фондозабезпеченості зросли на 95,31 тис. грн. це свідчить про технічну оснащеність та забезпеченість працівників основними засобами.

Розглянувши показники підприємства СВК «Вільне козацтво» можна зробити загальний висновок, що воно є фінансово не стійким підприємством, основний напрямок діяльності якого є вирощення продукції рослинництва. Але провівши якісний аналіз основних показників галузей з'ясувалось, що тваринництво є збитковою галуззю для сільськогосподарського підприємства і основний прибуток СВК «Вільне козацтво» отримує від реалізації продукції рослинництва, а саме від зерна.

РОЗДІЛ III. Основні проблеми та перспективи розвитку приватної власності в Україні

У радянський період домінувала одна форма власності — державна, питома вага якої становила понад 88 %. Близько 9 % — одержавлена колгоспна власність, 1,5 % — кооперативна і 1,2% — особиста власність громадян. За формою права власності в сучасній Україні виділяють приватну, державну, змішану і спільну.

Важко знайти в суспільствознавстві більш дискусійну проблему, ніж роль та значення приватної власності.

Приватна власність — це такі відносини, коли економічний суб'єкт ставиться до об'єктів власності як до своїх, тобто, будучи відокремленим, він незалежно від інших зосереджує усі власницькі правомочності у своїх руках. Таке ставлення з'єднує працівника з працею, власністю і управлінням, створює передумови найповнішої реалізації його економічних інтересів. Йдеться про трудову власність, коли усі власницькі правомочності зосереджені в руках безпосереднього працівника та його родини. Приватна власність, що ґрунтується на найманій праці (незалежно від того, належить вона окремій людині чи державі в особі чиновників) характеризує відчуження безпосереднього трудівника від праці, власності та управління. За таких умов виробництво з певного історичного етапу втрачає свою ефективність, загострюється соціальна напруженість, здатна викликати соціальний вибух. Поряд із глибокими змінами, що відбуваються в самому процесі виробництва, такі чинники призводять до виникнення колективної приватної власності, яка може бути визначена поняттями спільно-поділена чи відокремлено-узагальнена власність.

Пiдтримувати високий рiвень господарювання на землi непросто. Є в них претензiї до органiв виконавчої влади, законодавчих структур стосовно несвоєчасних розрахункiв за продану продукцiю, нестабiльного матеріально-технічного забезпечення, вiдсутнiсть паритету у мiжгалузевих вiдносинах тощо. Не менш важлива також ринкова орiєнтація приватного сектора i, особливо, присадибного господарства населення. Це призводить до того що втрати сільськогосподарської продукції щорічно складають близько 40% вирощеного урожаю. Сьогоднi сiльське господарство поряд з iншими галузями знаходиться у етапi економiчної кризи. За 2007-2008 роки виробництво валової продукцiї сільського господарства скоротилося майже вдвiчi. Це зумовлюється напливом імпортної продукції з закордону. Хронiчно не вистачає паливо-мастильних матерiалiв, мiнеральних добрив, хiмiчних засобiв захисту рослин i тварин. Висока розоранiсть угiдь, яка досягла 80%, не завжди обгрунтоване застосувавя мiнерiльних добрив i хiмiчних засобiв призвели до порушення екологiчного стану природних ресурсiв та стiйкостi агроландшафту: посилюється деградацiя грунтiв, знизилася їх родючість[7].

Великi проблеми виникли iз використанням природних ресурсiв. Якiстъ навколишнього середовища, його вiдтворювальний i вiдновлюваиий потенцiал значно зменшується з нарощуванням масштабiв ресурсовикористання i обсягів забруднюючих речовин та вiдходiв. І все це аж ніяк не пов’язане iз збільшенням населення або пiдвищенням його життєвого рiвня. Навпаки, прирiст населення падає, а життєвий рiвень погiршується. Кризовий стан, що склався в аграрному секторi, та використання природних ресурсiв вимагають концептуального визначення основних напрямiв та змiсту аграрної реформи, взаємоузгодження експлуатацiї природних ресурсiв, сфер вкладення капiталу з урахуванням чисельностi населення та майбутнiми потребами людей.

Значної шкоди сiльському господарству завдала аварія на Чорнобiльськiй АЕС. Вона призвела до забруднення радiонуклiдами 3,5 млн.га угiдь, з яких 70 тис.га виведено з сільськогосподарського використання.

З розвитком продуктивних сил суспiльства великого значення у збiльшенi виробництва продукції рослинництва i тваринництва набувають використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обґрунтованих систем ведення сiльського господарства, спецiалiзацiя та рацiоналъне використання матерiальних, фiнансових i трудових расурсiв. Процес вiдтворення в сiльському господарствi досить складний i залежить вiд природних, науково-технічних, бiологiчних, соцiальних та економiчних факторiв. Все це вимагає глибоких економiчних знань, постiйного аналiзу, застосування економiчних законiв[10].

Штучно прискорити зовнішньоекономічну діяльність, сформувати стратегію і тактику через перехідні стадії- спроба, як довів досвід регулювання імпорту товарів в Україні, безнадійна і згубна для розвитку експортно–імпртних відносин.

ВИСНОВКИ

Роблячи висновки до даної курсової роботи варто зауважити, що незважаючи на нестабільність економічних перетворень, Україні все ж вдалося створити законодавство яке забезпечує процес зміни економічних укладів та становлення багатоукладної аграрної економіки. Певна частина підприємств колективного сектора адаптувалась до ринкової системи відносин, в якiй iстотно посилюється пряма i опосередкована дiя економічних важелів на кожного суб’єкта ринку. Однак підтримувати високий рiвень господарювання на землi не просто. У сільськогосподарських виробників є претензії до органiв виконавчої влади, законодавчих структур щодо несвоєчасних розрахунків за продану продукцію. Утворюються нові форми господарювання на базі приватної власності на засоби виробництва, змінюється система управління агропромисловим комплексом та сільськогосподарськими підприємствами.

Великою помилкою на етапі формування нашої держави є те, що здiйснюючи економiчну полiтику, як i економiчну реформу, особливо у 1991-1993 роках, не враховувала специфiки сiльського господарства. Питання аграрних перетворень не були навiть введенi до складу економiчноiї полiтики держави. До цього часу не затверджена концепція розвитку приватних підприємств в ринкових умовах. Полiтики того часу проігнорували науковi розробки вчених, їх застереження з приводу того, що ринковi відносини, якщо вони не мають ніяких обмежень (правових, соцiальних, моральних), без регулюючої ролi держави є дуже небезпечними i руйнiвними, призведуть до розбалансування всiєї системи. Прогнози частково здійснились. Але останнiм часом помітна тенденція до виправлення тієї ситуації котра склалася в кризові роки. На даний час завершено майнову і земельну приватизацію в сільському господарстві, проте стан і розвиток аграрного сектору в нашій країні знаходиться під впливом політичної реформації, що заважає їй повноцінно розвиватись та приносити плоди діяльності.

При проведенні аграрної політики урядовим структурам необхідно перейти від обіцянок підтримки сільського господарства до вжиття реальних заходів для відродження села, яке повинно стати основою для національного відродження приватного господарства.