Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Семенар 10.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
27.08.2019
Размер:
159.23 Кб
Скачать

2. Основні сфери грошового обороту.( Стаднік Павло)

Грошовий оборот поділяється на дві взаємопов’язані частини :

- сферу безготівкового обігу.

- сферу готівкового обігу.

Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій (тобто при утворенні доходів населення), а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках (тобто при витрачанні доходів населення ). У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється переважна більшість грошових операцій у народному господарстві : розрахунки між підприємствами (фірмами ), деякі види розрахунків підприємств і організацій з населенням ( наприклад, перерахування грошових коштів, у тому числі заробітної плати і пенсій, на поточні рахунки, відкриті в установах банків) тощо.

Таким чином, за своєю специфікою готівковий обіг призначений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей.

Безготівковий грошовий обіг має переваги порівняно з обігом готівки : економляться кошти, прискорюється оборот грошей.

Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов’язані: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівкову і навпаки. У свою чергу готівка, що проходить( оприбутковується ) через касу підприємства, здається в банк, зараховується на поточний або інші рахунки і стає відповідно безготівковими коштами.

Надмірне прискорення безготівкових грошей у готівку може стати поштовхом до розвитку «тіньової економіки». Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми і ускладнення для здійснення грошового обороту.

Забезпечення кількісної відповідності між потоком грошової маси і зустрічним потоком товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей.

Найважливішими макроекономічними індикаторами, які об’єктивно відображають ефективність і стабільність функціонування двох сфер грошового обороту, є : збалансованість бюджету, рівень інфляції, стан фінансів усіх секторів економіки, стабільність національної валюти, обсяг державного внутрішнього і зовнішнього боргу, стан розрахунків і своєчасність усіх видів платежів, структура і якість грошової маси, відповідність грошового і матеріально-вартісного економічних оборотів, раціональність податкової системи.

Криза монетарної і фінансової систем вітчизняної економіки призвела до широкого розвитку бартерної (натуральної) сфери народногосподарського обороту. Значна частка матеріально-речового і вартісного обороту нині обслуговується різноманітними видами грошових сурогатів і бартером. Правилом стали дезорганізація розрахунків, затримка майже всіх видів платежів, включно з виплатою заробітної плати, стипендій і пенсій, надходження податків у бюджет тощо.

3. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.( Францішков Андрій)

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система скеровує пропозицію грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, серед яких важливого значення набувають такі макроекономічні показники: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор, що широко використовуються для визначення потенційних можливостей емісії та прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база — це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Водночас пропозиція грошей (Мs) прямо пропорційна грошовій базі (Мh) і залежить від величини грошового мультиплікатора m:

Грошову базу, що має властивості мультиплікаційного впливу на Мs, називають також ланкою підвищеної ефективності, або "сильних грошей". За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах і резервів комерційних банків. При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви — це категорія, яка містить також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (M0, Ml). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М1) залишиться незмінною.

Зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор, як уже зазначалося, — це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є оберненою величиною норми обов'язкових резервів, а також співвідношенням між обсягами готівки і депозитів. Це засвідчує, що зі збільшенням резервної норми або при вищому співвідношенні готівки відносно депозитів величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня тощо), від операцій на відкритому ринку.