4.6. Методика обробки одержаної інформації

Заповнена анкета являє собою емпіричну інформацію. Для того, щоб вона стала соціологічно значущою, необхідно її об-робити. Є два види обробки анкет — ручна і на ЕОМ.

4.6.1. Ручна обробка інформації

Ручна обробка застосовується при обмеженій кількості анкет — до декількох десятків. Якщо анкета містить неба-гато запитань, то вручну можна обробляти до п'ятисот анкет.

Ручна обробка анкет розпочинається з перевірки на точ-ність, повноту та якість заповнення. Цією операцією перед-бачається перевірка на відповідність запитань відповідям, виправлення допущених неточностей і помилок. Потім слід вилучити анкети, в яких немає відповідей на більше ніж 30 % основних запитань і не зазначені стать, вік респондента та інші важливі позиції.

Після цього перевірені анкети нумерують, а кожне запи-тання і варіанти відповідей отримують свій порядковий но-мер, який стае кодом. Після такої обробки анкетна інформа-ція перетворюється в логічно впорядкований ряд чисел.

Запитання і відповіді на них кодують двома способами. Один із них — порядкова нумерація всіх позицій. На-приклад:

Запитання: Які журнали протягом останнього року Ви запи-тували е нашій бібліотеці?

001 літературно-художні, публіцистичні

002 науково-популярні

003 спеціальні

Другий спосіб називають кодуванням певних позицій, і ведеться воно за тими ж параметрами:

Запитання 1. Які журнали протягом останнього року Ви запитували в нашій бібліотеці? Варіанти відповідей:

1 —літературно-художні, публіцистичні

2 — науково-популярні

3 — спеціальні

Найскладнішим є кодування відповідей на відкриті запи-тання. Ця процедура складається з аналізу і групування відпо-відей за факторами, характерними ознаками того чи іншого процесу з їх наступною типологізаціею. Спочатку різні варі-анти відповідей, що містяться в анкеті, виписують і фіксують частоту їх повторюваності. Далі всі варіанти відповідей групують за смисловою єдністю. Кожній групі відповідей надається окремий код. При підрахунках не враховуються відповіді, які не несуть необхідної інформації.

При кодуванні згрупованих за смислом запитань важли-во дотримуватися таких вимог:

• виділені групи відповідей мають підпорядковуватися загальній меті дослідження;

• відповіді, що належать до однієї групи, повинні мати загальну логіку і смислову основу.

Формалізований набір відповідей називають кодифікато-ром, його використання значно полегшує подальшу ручну чи машинну обробку інформації, що міститься в анкетах.

Увесь макет анкети переписують у таблицю (табл. 4.6).

Таблиця 4.6. Макет анкети

Номер запи-тання	Номер варіанта відповіді	Місце для підра-хунку позитив-них відповідей	Кількість позитивних відповідей	% до загаль-ної кількості респондентів
1	1 2	.	13 25	26 50
2	1	II	6	12
	2	;;	4	8
	3		9	18
	4	:	12	24
	5		8	16

Вносити дані в третю графу таблиці зручніше вдвох. Один бере анкету і називає варіанти відповідей, відмічені респон-дентом. Другий у відповідному рядку третьої графи ставить крапки або рисочки, користуючись простим кодом:

1 = .; 2 -:; 3 =: .; 4 =: :; 5 =: .: ; 6 = | ; 7 = |_|; 8 = : |_|; 9 = |_|:; 10 = :|_|:.

При першій позитивній відповіді на запитання поставле-на крапка, при другій додається ще одна і так доти, поки не набереться п'ять відповідей. 3 6-го номера дії повторюються, але вже не з крапками, а з рисками: |; |__| і т. ін.

Заповнення четвертої графи не викликає труднощів, а для п'ятої обчислюють у відсотках. їх підраховують для кожно-го варіанта за формулою

V = n/S • 100 %, де V — частка, виражена у процентах;

п — частота даного варіанта;

S — сума частот в усіх варіантах, тобто розмір сукупності.

Наприклад, частка студентів (515) у вибірковій сукупності, розмір якої становить 2715 респондентів, дорівнює V = 515 : 2715 • 100 % = 19,0 %.

Результат округляють до одиниць або до десятків. Сума повинна становиті} 100 %.

Результат групування упорядковують у формі статис-тичної таблиці, котра складається з так званої шапки таб-лиці, в яку входять усі пояснювальні написи (і верхні, і бо-кові), та фактичних даних (чисел). Таблиця обов'язково по-винна мати заголовок, який розкривав би її зміст.

Одномірні розподіли, які називають варіаційними рядами, складаються з переліку всіх варіантів даної ознаки, а навпроти кожного варіанта зазначають кількість респондентів, які його вибрали. Ця величина називається частотою даного варіанта.