25.Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію

Хіміотерапевтичний препарат- забезпечує антимікробний лікувальний ефект у дозах не шкідливих для оранізму

Хіміотерапія-це лікування інфекційних і паразитарних захворювань за допомогою хімічних речовин.

Ерліх одержав препарат атоксил,який вибірково діяв на збудників сонної хвороби. Ерліх розробив основи синтезу лікарських засобів хімічними варіаціями; він дістав метиленовий синій, похідні миш»яку-сальварсан, неосальварсан. Дальший розвиток хімії дав змогу добути нові лікарські засоби.

Хіміотерапевтичні засоби повинні мати макс терапевтичну ефективність і мін токсичність для організму.

Ерліх запропонував терапевтичний індекс: відношення макс дози що переноситься до мін лікувальної. Цей індекс повинен бути не менше 3.

Догмак відкрив протимікробну дію червоного стрептоциду(пронтозилу).

Сульфаніламідні препарати-похідні сульфанілової к-ти. Вони мають високу хіміотерапевтичну та антисептичну активність. Мехінізм їх дії зумовлений подіюністю до параамінобензойної к-ти, дяють як антиметаболіти цієї необхідної для бактерій сполуки. Мають широкий спектр дії. Препарати цієї групи використовують при лікуванні хвороб, які спричинені г+ і г_ бактеріями: ангіни, пневмонії, тощо. Застосовують препарати з коротким періодом напівведення, препарати з середньою тривалістю дії та препарати тривалої дії

46. Р-ції з міченими антитілами або антигенами. Принципи та використання р-цій РІФ, імуноферментного і радіо імунного аналізу

Серологічні р-ції високо специфічні, але їхня чутливість не завжди достатня для того, щоб виявити утворення комплексу антитіл з антигенами. Щоб підвищити чутливість р-цій, до антитіл приєднують хімічним способом позначену мітку, яку легко виявити. Найчастіше антитіла мітять люмінесцентним барвником, радіоактивним ізотопом або ферментом.

РІФ – метод мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань, а саме імунохімічний метод, заснований на виявленні антигенів збудника за допомогою мічених (флюрохромами) специфічних сироваток. В основі р-ції лежить утворення комплексу антиген-антитіло, який виявляють за допомогою люмінесцентного мікроскопа. Розрізняють пряму та непряму р-ції РІФ. В прямій використовують біопсій ний матеріал хворого. В цьому випадку викор. Специфічне антитіло мічене флюорохромом і р-ція проходить в дин етап. В непрямій – використовується сироватка хворого, специфічне антитіло не має мітки. Для виявлення комплекса антиген-антитіло, що утворився на першому етапі, використовують інші мічені антитіла, специфічні до конкретних антитіл.

Радіоімунний метод – для виявлення антигенів використовують антитіла, позначені радіоактивним ізотопом. Такі антитіла фіксуються на антигені, а комплекс антиген – мічене антитіло легко виявити за радіоактивною міткою. Метод дуже чутливий, дає можливість виявити мінімальну к-сть антигена, потребує спеціально обладнаної лабораторії.

Імуноферментний аналіз (ІФА) – застосовуються антитіла, позначені ферментом (н.п. пероксидазою). До фіксованих антигенів приєднують антитіла, позначені ферментом. Утв. Комплекс АГ-АТ-Е, який легко виявити за допомогою речовин,які внаслідок ферментативної р-ції змінюють колір.

47. Р-ції гіперчутливості. Їх типи, механізми розвитку. Поняття сенсибілізації та десенсибілізації

У зв’язку з тим, що після першого попадання алергену розвивається підвищена чутливість на повторну зустріч з ним, і організм реагує сильною захисною р-цією, яка набуває шкідливого характеру, такі р-ції одержали назву реакції гіперчутливості. Залежно від того, через який час після повторного попадання алергену розвиваються ці р-ції, розрізняємо гіперчутливість негайного(перші 8год.) і сповільненого типів(24-48 год.).

За мех.. розвитку гіперчутливість поділяють на 2 групи: 1) пов»яз ану з імуноглобулінами

2) пов»яз ану з сенсибілізованими Т-лімфоцитами. Виділяють 4 типи р-цій гіперчутливості: - анафілактичні, атопічні; - цитотоксичні; - імунних комплексів, гістотоксичні; - туберкулінового типу. Четвертий тип відноситься до сповільненого типу.

Сенсибілізація – стан підвищеної чутливості, коли при парентеральному введені алергену у тварини різко зростає чутливість до повторної ін»акції речовини.

Десенсибілізація – це імунологічний метод лікування, який дозволяє зняти стан сенсибілізації. Для цього хворому протягом тривалого часу вводять зростаючі дози алергену, починаючи з мінімальної дози, яку далі індивідуально підвищують. Механізм десенсибілізації полягає в тому, що при повторній імунізації зростаючими дозами антигена в організмі утв. IgG, які циркулюють в крові. При контакті людини з антигеном IgG зв”язують його і він не потрапляє до адсорбованих на тучних клітинах IgE, а значить де грануляції клітин не відбувається.