
- •6.Морфологія і будова бактерій.
- •7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.
- •8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті (плісняві гриби)
- •21. Матеріальні основи спадковості м.О. Генотип і фенотип. Види мінливості. Неспадкова мінливість
- •22. Спадкова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хім., біологічні.Генетичні рекомбінації: трансформація. Трансдукція, конюгація
- •25.Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію
- •48. Імунодефіцитні стани. Первинні та вторинні імунодефіцити. Автоімунні захворювання.
- •49. Комплексна оцінка імунного статусу організму. Діагностика імунопатологічних станів.
- •50. Вакцини. Історія одержання. Класифікація. Корпускулярні, хімічні, синтетичні, генноіндженерні та ідіотипові вакцини.
25.Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію
Хіміотерапевтичний препарат- забезпечує антимікробний лікувальний ефект у дозах не шкідливих для оранізму
Хіміотерапія-це лікування інфекційних і паразитарних захворювань за допомогою хімічних речовин.
Ерліх одержав препарат атоксил,який вибірково діяв на збудників сонної хвороби. Ерліх розробив основи синтезу лікарських засобів хімічними варіаціями; він дістав метиленовий синій, похідні миш»яку-сальварсан, неосальварсан. Дальший розвиток хімії дав змогу добути нові лікарські засоби.
Хіміотерапевтичні засоби повинні мати макс терапевтичну ефективність і мін токсичність для організму.
Ерліх запропонував терапевтичний індекс: відношення макс дози що переноситься до мін лікувальної. Цей індекс повинен бути не менше 3.
Догмак відкрив протимікробну дію червоного стрептоциду(пронтозилу).
Сульфаніламідні препарати-похідні сульфанілової к-ти. Вони мають високу хіміотерапевтичну та антисептичну активність. Мехінізм їх дії зумовлений подіюністю до параамінобензойної к-ти, дяють як антиметаболіти цієї необхідної для бактерій сполуки. Мають широкий спектр дії. Препарати цієї групи використовують при лікуванні хвороб, які спричинені г+ і г_ бактеріями: ангіни, пневмонії, тощо. Застосовують препарати з коротким періодом напівведення, препарати з середньою тривалістю дії та препарати тривалої дії
46. Р-ції з міченими антитілами або антигенами. Принципи та використання р-цій РІФ, імуноферментного і радіо імунного аналізу
Серологічні р-ції високо специфічні, але їхня чутливість не завжди достатня для того, щоб виявити утворення комплексу антитіл з антигенами. Щоб підвищити чутливість р-цій, до антитіл приєднують хімічним способом позначену мітку, яку легко виявити. Найчастіше антитіла мітять люмінесцентним барвником, радіоактивним ізотопом або ферментом.
РІФ – метод мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань, а саме імунохімічний метод, заснований на виявленні антигенів збудника за допомогою мічених (флюрохромами) специфічних сироваток. В основі р-ції лежить утворення комплексу антиген-антитіло, який виявляють за допомогою люмінесцентного мікроскопа. Розрізняють пряму та непряму р-ції РІФ. В прямій використовують біопсій ний матеріал хворого. В цьому випадку викор. Специфічне антитіло мічене флюорохромом і р-ція проходить в дин етап. В непрямій – використовується сироватка хворого, специфічне антитіло не має мітки. Для виявлення комплекса антиген-антитіло, що утворився на першому етапі, використовують інші мічені антитіла, специфічні до конкретних антитіл.
Радіоімунний метод – для виявлення антигенів використовують антитіла, позначені радіоактивним ізотопом. Такі антитіла фіксуються на антигені, а комплекс антиген – мічене антитіло легко виявити за радіоактивною міткою. Метод дуже чутливий, дає можливість виявити мінімальну к-сть антигена, потребує спеціально обладнаної лабораторії.
Імуноферментний аналіз (ІФА) – застосовуються антитіла, позначені ферментом (н.п. пероксидазою). До фіксованих антигенів приєднують антитіла, позначені ферментом. Утв. Комплекс АГ-АТ-Е, який легко виявити за допомогою речовин,які внаслідок ферментативної р-ції змінюють колір.
47. Р-ції гіперчутливості. Їх типи, механізми розвитку. Поняття сенсибілізації та десенсибілізації
У зв’язку з тим, що після першого попадання алергену розвивається підвищена чутливість на повторну зустріч з ним, і організм реагує сильною захисною р-цією, яка набуває шкідливого характеру, такі р-ції одержали назву реакції гіперчутливості. Залежно від того, через який час після повторного попадання алергену розвиваються ці р-ції, розрізняємо гіперчутливість негайного(перші 8год.) і сповільненого типів(24-48 год.).
За мех.. розвитку гіперчутливість поділяють на 2 групи: 1) пов»яз ану з імуноглобулінами
2) пов»яз ану з сенсибілізованими Т-лімфоцитами. Виділяють 4 типи р-цій гіперчутливості: - анафілактичні, атопічні; - цитотоксичні; - імунних комплексів, гістотоксичні; - туберкулінового типу. Четвертий тип відноситься до сповільненого типу.
Сенсибілізація – стан підвищеної чутливості, коли при парентеральному введені алергену у тварини різко зростає чутливість до повторної ін»акції речовини.
Десенсибілізація – це імунологічний метод лікування, який дозволяє зняти стан сенсибілізації. Для цього хворому протягом тривалого часу вводять зростаючі дози алергену, починаючи з мінімальної дози, яку далі індивідуально підвищують. Механізм десенсибілізації полягає в тому, що при повторній імунізації зростаючими дозами антигена в організмі утв. IgG, які циркулюють в крові. При контакті людини з антигеном IgG зв”язують його і він не потрапляє до адсорбованих на тучних клітинах IgE, а значить де грануляції клітин не відбувається.