Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

медичний коледж ЛНМУ ім. Данила Галицького

Доповідь на тему:

Кріомедицина та напрями її розвитку

Виконала:

Студентка 2-А групи

Належита Юлія

Перевірила:

Романюк М.С

М. Львів 2014

План

• Кріотерапія

• Апаратура

• Кріопрофілактика

У широкому розумінні кріотерапія — сукупність методів, що базуються на застосуванні низьких температур для охолодження тканин, органів або всього організму.

Виділяють кріотерапію — використання низьких температур і гіпотермію — використання температур, близьких до 0 °С. Спрадавна холод використовується для профілактики як засіб загартовування організму (холодні й прохолодні обливання, обтирання, моржування, укутування, місцеві ванночки). Використовують рефлекторну кріотерапію — застосування низьких температур на точку акупунктури (ТА) й тригерні пункти, а також рефлекторну гіпотермію — подразнення холодом (температура близька до 0 °С), наприклад льодом. Розрізняють також загальну й селективну гіпотермію. Загальна гіпотермія використовується для зниження температури тіла. Вона досягається зануренням тіла на тривалий час у холодну (+5…+15 °С) або крижану (близько 0 °С) воду, обгортанням тіла тканиною із шаром роздробленого льоду або інших кріоносіїв (сухий лід, кріогелі). Селективна гіпотермія — переважне охолодження окремих частин тіла або органів. Вона досягається застосуванням аплікації льоду, кріогелю, масажу з льодом, тканини, змоченої в розчині кухонної солі та охолодженої до низьких температур, накладання пакета з шаром роздробленого льоду, покриттям ділянки шкіри злегка паркою рідиною (хлоретилом, фторотаном), обдуванням холодним повітрям, охолодженням за допомогою рідкого азоту з температурою від –100 до –180 °С під тиском ураженої ділянки тіла тривалістю 1–3 хвилини, а також з використанням кріоаерозолів.

Новим перспективним методом є екстремальна кріотерапія — використання кріокамери (кріосауни, cryotherapiekammer), що застосовується для активації всіх адаптаційних ресурсів, імунонейроендокринної системи, що викликає знеболювання, відновлення та загоєння, що сприяє низькотемпературному впливу та зводить до мінімуму дискомфорт від контакту з холодним середовищем.

Механізми дії холодом:

1) викликає звуження капілярів і артеріол;

2) викликає уповільнення крово- і лімфовідтоків;

3) інгібує обмін речовин;

4) зменшує венозний тиск;

5) збільшує поріг больового сприйняття, що вкрай важливо в нейрореабілітації;

6) викликає зниження м’язового тонусу та зменшення спастичності;

7) зменшує потребу тканини в кисні та метаболітах (протигіпоксичний ефект);

8) сповільнює розпад білків у зоні вогнища ураження та всмоктування продуктів розпаду тканин.

У цілому холод справляє такі дії:

1) аналгезуючу: місцевоанестезуючу, тобто протиноцицептивну;

2) гемостатичну (припиняє розвиток гематоми);

3) протинабрякову;

4) протизапальну;

5) протиалергенну;

6) стимулюючу щодо катаболічних реакцій.

Слід зазначити, що реакція організму багато в чому залежить від часу та температури впливу. При нетривалій процедурі спостерігаються фазові реакції, що проявляються спочатку вазоконстрикторною і змінюються вазодилататорною з наступною шкірною гіперемією.

Краніоцеребральна гіпотермія (КЦГ), тобто охолодження голови й черепа, призводить не тільки до охолодження тканин голови, але й помірної рефлекторної гіпотермії. КЦГ призводить до вповільнення й зниження рівня метаболічних процесів мозку і є допоміжним заходом при лікуванні набряку мозку. Її варто проводити, як тільки стабілізується артеріальний тиск. Вважається, що протипоказанням до КЦГ є початково низькі показники артеріального тиску, виражені порушення серцевого ритму, гіпокаліємія, виражене порушення реологічних властивостей крові, зокрема її в’язкості, тому що тут працює закон С. Ареніуса. КЦГ адекватна, коли її використовують за допомогою спеціальних апаратів «Холод-2Ф» і « Флюїдо-Краніотерм».

При використанні першого апарата охолодження проводиться за допомогою головного шолому із системою трубок, по яких циркулює охолоджений кріоносій, а при застосуванні другого апарата волосиста частина голови обдимається охолодженим повітрям. КЦГ проводять на тлі нейровегетативної блокади (внутрішньом’язове введення димедролу, діазепаму, а при нормальному або підвищеному тиску — додатково амінозину). Охолодження дозується, що попереджає можливість розвитку ускладнень. Звичайно воно проводиться до зниження температури в зовнішньому слуховому проході до +33…+36 °С, що відповідає температурі мозку. Надалі температура підтримується в даному режимі. Тривалість гіпотермії може досягати 24–48 годин, за умови відсутності ускладнень (брадикардії, аритмії, артеріальної гіпотензії, порушенні коагуляційних властивостей крові). Процедура вимагає моніторування життєво важливих показників і повинна проводитися в реанімаційних відділеннях або у палатах інтенсивної терапії. У подальшому хворого зігрівають теплим повітрям і грілками до температури в прямій кишці +35,5…+36 °С. Більш інтенсивне зігрівання може призвести до гіпертермії, що збільшує ймовірність набряку-набухання мозку. Спроби охолодження голови примітивними способами, наприклад шляхом накладання пакета з льодом, як правило, не досягають мети й можуть супроводжуватися ускладненнями, що посилюють набряк мозку.

У динаміці КЦГ підвищується стійкість клітин мозку до гіпоксії, знижується церебральний метаболізм, зменшується внутрішньочерепний тиск, зменшується секреція спинномозкової рідини. Через це КЦГ знаходить досить широке застосування при лікуванні суб­- арахноїдального крововиливу, геморагічного інсульту, гострої гіпертензивної енцефалопатії. Перспективним варто вважати використання КЦГ при ішемічному інсульті. В останні роки використовують так звану поверхневу КЦГ (Г.А. Бабійчук та ін., 2005), коли температура тіла зменшується не нижче 35 °С і тривалість процедури не перевищує 2–3 години. Даний метод досить добре зарекомендував себе при лікуванні психовегетативного синдрому в структурі вегетативної дисфункції, мігрені (вазомоторних цефалгіях, прозопалгіях). У хворих на епілепсію КЦГ викликає зниження епілептичної активності за даними електроенцефалографії, підсилює активність протисудомних засобів.

При впливі на рефлексогенні зони (синокаротидну та ін.) холод справляє регулюючу дію на реактивність вегетативної нервової системи, має симпатолітичний ефект: знижує артеріальний тиск, зменшує спазм судин головного мозку, зменшує тахікардію, має вазомоторну дію, що має значення при лікуванні вегетативної дисфункції, мігрені.

Місцева кріотерапія призводить до зміни чутливості периферичних рецепторів, підвищуючи поріг болючого сприйняття, знижує поріг патологічної аферентної імпульсації, при цьому змінюється збудливість сегментарних і супраспінальних центрів (Л.Е. Пелех та співавт., 1983), що знаходить застосування при лікуванні нейропатичного болю.

Апаратура

Апарат «Кріо Джет Міні» забезпечує стабільне охолодження навколишнього повітря (до –30 °С) та подачу охолодженого осушеного повітряного струменя за допомогою спеціального гнучкого шланга.

Kryotur 600 — настільний апарат для генерації холоду за допомогою термоелектричних модулів (елементи Пельтьє). Вплив холодом дозований і відбувається за допомогою голівок до –10 °С або манжет, охолоджених до +12 °С. Також до комплекту додаються: охолоджуючі голівки для короткочасного охолодження; охолоджуючі манжети для охолодження тривалого або з інтервалами, біоциклами; аплікатор екстремального холоду (до –35 °С) зі змінними насадками.

Застосування. Для швидкого досягнення анальгетичного ефекту; створення гарних передумов для проведення лікувальної гімнастики й ерготерапії через попереднє купірування болю та зниження м’язового тонусу; застосування при відкритих ранах для зупинки кровотечі, купірування болю, попередження запалення й запобігання виникненню набряків; при медичній необхідності для зниження дозування застосовуваних фармакологічних засобів.

Cryoflow 700/1000 — пересувний пристрій для виробництва холодного повітряного потоку до –32 °С.

Не дає прямого контакту зі шкірою: ідеально для відкритих ран і чутливих до холодного повітря пацієнтів, повітряний потік регулюється від 100 до 1000 л/хв із можливістю регулювання потоку до 10 разів за одну лікувальну сесію, гнучкий шланг із подвійною стінкою й різними насадками (довжина 1,60 м). Має голівку, що обертається на 360°, вибір насадок 5, 15 і 25 мм, дружнє меню та чіткий РК-дисплей.

Місцева кріотерапія викликає такі фізіологічні ефекти:

— знеболювальний: низька температура сповільнює провідність нервових закінчень, з одного боку, і знижує чутливість болючих рецепторів, з іншого;

— протизапальний: знижує виробництво речовин, які провокують болючу реакцію й тим самим істотно зменшує запальні реакції, зменшуючи температуру;

— звуження й розширення судин: охолодження тканин тіла призводить до звуження судин, як артеріальних, так і капілярних. При тривалому лікуванні охолодження призводить до розширення судин, а потім знову до їхнього звуження;

— підвищення тонусу м’язів, зменшення спастичності та зниження мимовільної (рефлекторної) активності м’язів.

Кріогенна фізіотерапія являє собою новітні досягнення в галузі фізики, нерідко засновані на ефекті Пельтьє. Сучасна кріогенна апаратура дозволяє значно поліпшити результати. Тривалість такого масажу не повинна перевищувати 5–10 хвилин. У цьому випадку процедура викликає спазм дрібних судин і капілярів, сповільнює кровотік і знижує проникність стінок судин, запобігає виникненню набряків, знижує чутливість нервових закінчень, болючі відчуття.

Кріомасаж — фізіопроцедура з використанням рідкого азоту або іншого кріоагенту, базується на перепадах температур, які викликають поперемінно звуження й розширення судин, що призводить до поліпшення кровообігу й трофічних функцій. Кріомасаж знаходить застосування в лікуванні вертеброгенних больових синдромів, міофасціального синдрому та ін. Масаж із льодом проводиться у вигляді розтирання хворого місця або зони по колу целофановим мішечком, напов­неним льодом.

Резонансна гіпотермія являє собою процедуру, коли здійснюється ритмічне охолодження в режимі 60–120 хвилин із частотою дельта-біострумів головного мозку 0,05–5,00 Гц. Дана процедура нормалізує проникність гематоенцефалічного бар’єра, нормалізує збудливість центральної нервової системи. Резонансна гіпотермія знайшла широке застосування в стоматології при лікуванні пародонту як метод впливу, спрямований на підвищення стійкості організму до емоційного стресу. Варто визнати даний метод перспективним при лікуванні захворювань нервової системи.

Загальна кріотерапія в основному проводиться в кріокамері (кріосауні), де шкіра впродовж 2–3 хвилин перебуває в стані температурного стресу, але не зазнає ушкоджень. При загальній кріотерапії занурюють оголене тіло в газове середовище при температурі –110…–160 °С, при цьому забезпечують захист кінцівок і органів дихання від відмороження: перед процедурою на пацієнта надягають вовняні шкарпетки й рукавиці та ватно-марлеву пов’язку.

Вважається, що загальна кріотерапія має оздоровчий, омолоджуючий вплив на весь організм у цілому.

Лікувальний механізм заснований на зміні реактивності судин: первісний спазм дрібних артерій зміняється вираженим їхнім розширенням, що призводить до гіперемії, яка триває від 1 до 3 годин, залежно від індивідуальної переносимості організму. У результаті відбувається посилене теплотворення й поліпшення трофічної функції тканини як шкіри, так і внутрішніх органів, стимулюється робота серця і судин, поліпшується венозний відтік, посилений теплообмін сприяє втраті маси тіла.

Процедура загальної кріотерапії не супроводжується побічними ефектами, досить комфортна своєрідно, хворі швидко звикають до неї.

Показання:

— реабілітація після травм опорно-рухового апарату;

— після оперативних втручань;

— при дегенеративних захворюваннях хребту;

— запальних і обмінних захворюваннях суглобів;

— при багатьох шкірних захворюваннях;

— для досягнення загальнозміцнюючого та загартовуючого ефектів.

Нами спільно з Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини АН України накопичено досвід з використання даного методу при вегетативній дисфункції. У результаті використання даного методу спостерігається регресія ступеня вираженості психовегетативного синдрому.

Протипоказаннями варто вважати:

— тяжкий стан хворих;

— інфаркт міокарда;

— виражену стадію гіпертонічної хвороби;

— серцеву недостатність;

— онкопатологію.

Не слід забувати про індивідуальні протипоказання, серед яких найчастіше зустрічається непереносимість холоду. Клінічна практика показує, що холодова алергія зустрічається не так вже й рідко.

Під впливом масажу льодом знижується м’язовий тонус, збільшується рухливість суглобів.

Аерокріотерапія — охолодження всього організму або окремих його частин повітряно-газовими середовищами екстремально низьких температур (–90…–170 °С) з метою лікування, профілактики та реабілітації.

Пріоритет у галузі аерокріотерапії належить японському дослідникові Тасімо Ямаурі, який в 1974 році обґрунтував застосування кріотерапії у лікуванні хворих із ревматоїдним артритом.

Виділяють місцеву й загальну АКТ. Місцева АКТ полягає у вогнщевому впливі низькотемпературним газовим потоком, одержуваним, як правило, при випаруванні рідкого азоту й спрямованим безпосередньо на вогнище — уражену захворюванням ділянку тіла. Локалізація кріовпливу забезпечується муфтами або камерами невеликого обсягу для кінцівок або інших частин тіла. Місцеву кріобальнеотерапію застосовують для лікування артритів, поліартритів, екземи.

Загальна АКТ передбачає тотальне або субтотальне занурення оголеного тіла пацієнта в газове середовище кріокамери при температурі –110…–180 °С. Лікувальні аспекти дії загальної АКТ зводяться насамперед до вираженої знеболюючої дії генералізованого характеру, зобов’язаній своїм походженням холодовій анестезії рецепторів і стимуляції вироблення ендорфінів, до протизапальної та протиревматичної дій, найімовірніше пов’язаних із посиленням ендогенної кортизолопродукції, а також до інтенсивного судинно-розширювального та міорелаксуючого ефектів. Отримано позитивний результат при лікуванні хворих на псоріаз, нейродерміт, бронхіальну астму. Виражена позитивна реакція на кріопроцедуру спостерігається у хворих наркологічного профілю в період абстинентного синдрому. Відзначено загальнотренуючий (загартовуючий) ефект АКТ, що базується на перебудові під її впливом діяльності серцево-судинної, периферичної нервової та ендокринної системи.

Установки для загальної кріотерапії виробляються в Німеччині, Японії, Росії.

Тривалість АКТ становить від 30 до 180 секунд. На курс призначається 10–20 процедур, які проводяться щодня або через день.

Показання до аерокріотерапії:

— зниження загальної резистентності організму;

— ревматоїдний поліартрит з переважним ураженням суглобів в активній (1-ша ст.) і неактивній фазі;

— анкілозуючий спондилоартроз (хвороба Бехтерева);

— захворювання шкіри (екзема, ней­родерміт, псоріаз);

— профілактика захворювань периферичних судин.

Протипоказання: загальні для фізіотерапії, а також індивідуальна непереносимість холоду.

КРІОПРОФІЛАКТИКА ТА КРІОТЕРАПІЯ. ХОЛОДНИЙ КОМПРЕС

При головному болі внаслідок приливу крові до голови показаний холодний компрес на голову. Вафельний або махровий рушник, змочений холодною водою з льодом і віджатий, прикладають на голову (частіше на потилицю) на 2–3 хвилини, потім заміняють на новий.

Душ

Для загартовування душ рекомендують приймати ранком, після гімнастики, вважають, що ранковий душ бадьорить, а вечірній знімає втому. Найбільш ефективний контрастний душ, при якому відбувається своєрідний термомасаж. У результаті судинна стінка стає більш еластичною, нормалізуються обмінні процеси в організмі, такий душ має тонізуючий ефект на нервову систему.

Показання:

— неврози;

— астенічний синдром;

— ожиріння;

— психовегетативний синдром.

Контрастна ванна

Є відмінним загартовувальним засобом. При цій процедурі у ванну наливають воду комфортної температури і хворий лягає в неї. Через 5 хвилин, коли хворий зігріється, він швидко сідає на поперечину, виймає ноги з води, опираючись ними на внутрішній край ванни й швидко обливається або його обливають із душу прохолодною водою. Після цього відразу ж лягає в теплу ванну, а в неї додають теплої води, через 5 хвилин обливається знову. Треба щораз зігріватися у ванні, щоб уникнути ознобу. Холодне обливання варто починати строго з ніг, а потім швидко обливати все тіло. Як правило, після 5–6 чергувань з’являється відчуття легкості та ейфорії, схоже з відчуттями після парильні. Закінчувати процедуру необхідно прохолодним обливанням, ретельним розтиранням усього тіла, вдяганням у натуральний теплий одяг, відпочинком і потогінним питвом, наприклад з малиною, липою з медом або лимонним соком. Іноді заміняють ванну прийомом контрастного душу. Процедура показана реконвалесцентам, з метою загартовування хворої ділянки, при астенічному та психовегетативному синдромах.