Висновки

Весілля –це один за найяскравіших українських обрядів, який містить багато компонентів. У весільних обрядах відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. Наприклад, збір дружини (весільний похід) молодим, імітація викрадення нареченої (посад молодої), подолання перешкод на шляху до молодої (перейма) — це свідчення давніх форм шлюбу умиканням, а діалог старостів про куницю та мисливця, обмін подарунками між сватами, викуп коси, виплата штрафу за безчестя — своєрідний відгомін звичаю укладання шлюбу на основі купівлі-продажу. У цілому ж українське весілля поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. В свою чергу ці три цикли поділяться на ще більше складових елементів, які в сукупності складають дійство «весільної драми».

Традиційне українське весілля – це народний, звичаєвий та культурний феномен, який привертав увагу багатьох дослідників та викликав щире захоплення і натхнення багатьох митців.

Обряд українського весілля в ХІХ столітті на Наддніпрянщині – це яскраве і різнобарвне та надзвичайно цікаве дійство, яке викликало інтерес не одного дослідника, замилування не однієї людини і натхнення не одного митця. Цей обряд є тим джерелом, тією невичерпною криницею матеріалу, для всіх, хто ним цікавиться. До нашого часу дійшли цілі сценарії «весільної драми», записані вправними руками дослідників. Наприклад таким сценарієм є «Весілля в селі Бориспіль Переяславського повіту Полтавської губернії», який записав П. Чубинський. Саме такі дослідження дають найдетальнішу картину проведення весільного дійства в Наддніпрянській Україні в ХІХ столітті, відображають весь його колорит.

Але є ще один документ, який не менш правдиво і колоритно передає проведення українського весілля. Це твори класиків нашої літератури. Мистецтво слова має прекрасну здатність своєю непідробністю та образністю вислову переносити нас у час зображуваної дії і відтворювати весь колорит описаної епохи.

Дослідивши п’єси “Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці» та «Назар Стодоля», можна зробити такі висновки:

- у всіх творах зображено елементи весільної обрядовості перед весільного циклу, а саме обряди домовин та обряди сватання;

- у п’єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревського добре висвітлено домовини, а обряд сватання показаний кількома яскравими штрихами, які дають зрозуміти, що воно відбулось. Однак, це зрозуміє лише поінформований читач, тобто той, який знає елементи української весільної обрядовості;

- у п’єсі «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка зображені розлогі картини обрядів домовин і сватання, які дають широке уявлення про перед весільну обрядовість українців ХІХ ст.;

- у п’єсі «Назар Стодоля» Т. Шевченка не представлено обряду домовин, але подано колоритну картину сватання. З дотриманням усіх морально-етичних норм проведення цього ритуалу;

- у всіх трьох п’єсах представлена проблема соціальна нерівності молодят, а також протилежні погляди на вибір майбутньої пари у батькі і дітей, які були характерними для ХІХ ст.