Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Кафедра аграрної економіки

Курсова робота

на тему:

Виконав:студент

ФАМ 3 курсу 3 групи

Вусатий Р.В.

Перевірила: доцент,

Кандидат ЕК. Наук

Суліма Н.М.

Київ – 2009

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Суспільні витрати виробництва та собівартість продукції рослинництва.

1. Теоретичні основи суспільних витрат виробництва та собівартість продукції. 5

2. Основні положення методики обчислення собівартості продукції рослинництва. 10

Розділ 2. Рівень і структура собівартості продукції рослинництва та її вплив на економічні результати діяльності підприємства.

1. Виробничі ресурси підприємства та їх використання. 12

2. Динаміка собівартості продукції рослинництва та її вплив на фінансові результати підприємства. 15

3. Аналіз структури собівартості продукції рослинництва. 18

Розділ 3. Проектний рівень собівартості основних видів продукції рослинництва та шляхи її зниження.

1. Обґрунтування перспективного рівня інтенсифікації виробництва. 20

2. Підвищення продуктивності праці при виробництві продукції рослинництва. 24

3. Поглиблення спеціалізації виробництва на базі різних форм господарювання та раціональне використання оборотних фондів у рослинництві для зниження собівартості 26

Висновки 31

Список використаної літератури 34

Вступ

Сільське господарство в нашій державі розглядається як галузь-донор, що допоможе вийти українській економіці із кризи, тому воно перебуває у центрі суспільної уваги, особливо рослинництво, що є основою харчування людей, головний незамінний корм при виробництві тваринної продукції.

Рослинництво України знаходиться у складному положенні, але вона має перспективи та потенціал для досить ефективного розвитку в майбутньому. На відміну від тваринництва воно має більшу рентабельність та більш ширше поширення на території України. Все більшого виробництва та споживання як у харчових так і промислових цілях ріпак та соя.

Тому першочерговим завданням для підприємств, які займаються виробництвом продукції рослинництва є підвищення рентабельності та отримання прибутку. Одним із способів підвищення ефективності є зниження собівартості виробництва.

На практиці обчислення собівартості необхідне для об’єктивної оцінки господарської діяльності підприємств, їх підрозділів, для розрахунку інших економічних показників: доходу, прибутку, рентабельності, які залежать від собівартості.

Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність. Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми зниження собівартості та тенденції розвитку виробництва сільськогосподарської продукції в умовах ринкової економіки.

Метою написання даної роботи є обґрунтування собівартості як показника економічної ефективності діяльності підприємства та його вплив на фінансові результати господарства.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є ТОВ «Дзензелівське», що знаходиться у Черкаській області. Підприємство займається виробництвом та реалізацією сільськогосподарської продукції. Ми будемо досліджувати діяльність господарства протягом 2006-2008 років.

Для цього були поставлені наступні завдання:

1. аналіз фінансових результатів діяльності господарства

2. дослідження собівартості, вплив основних факторів на структури собівартості

3. детальне вивчення собівартості рослинництва та обґрунтування проектного рівня

4. обґрунтування основних шляхів зниження собівартості продукції

Виконання поставлених завдань дасть змогу більш детально ознайомитися з показником собівартості та виявити основні фактори її формування та зниження.

Розділ 1. Суспільні витрати виробництва та собівартість продукції рослинництва.

1. Теоретичні основи суспільних витрат виробництва та собівартість продукції.

Суспільні витрати виробництва — це сукупні затрати живої і уречевленої праці на виробництво відповідного виду продукції. Вони визначаються робочим часом, який завжди є мірою витрат, потрібних для здійснення виробництва.

Діяльність будь-якого підприємства, у першу чергу промислового, зумовлює споживання різноманітних ресурсів та елементів виробництва.

Процес виробництва являє собою процес поєднання живої праці із засобами виробництва. Так, як цей процес відбувається безперервно, то включає в себе безперервні затрати праці, засоби і предмети праці.

Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва) з відповідними на неї нарахуваннями та інше.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць) , що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут на інші операційні витрати.

Розвиток продуктивних сил сільського господарства, рівень технічної озброєності і продуктивності праці визначають розміри суспільних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. В умовах товарного виробництва його суспільні витрати проявляються у вар­тісній формі і формують вартість продукту, величина якої визначається кількістю суспільно необхідної праці.

Суспільні витрати необхідно відрізняти від індиві­дуальних витрат виробництва сільськогосподарських під­приємств, які є основою формування собівартості про­дукції. Господарства постійно несуть витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією сільськогосподарської про­дукції.

Для правильного визначення собівартості та її всебічного аналізу витрати аграрних підприємств класифікують за кіль­кома ознаками. За роллю і значенням у створенні продукції ви­трати поділяються на основні (обов'язкові) та неосновні (не­обов'язкові). Основні витрати безпосередньо пов'язані з тех­нологічним процесом. Без них виробництво даного виду про­дукції немислиме взагалі (наприклад, витрати на насіння, корми, заробітну плату тощо). Неосновні (необов'язкові) витра­ти — це такі витрати, без яких виробництво продукції можли­ве, але з меншою ефективністю. Наприклад, урожай можна отримати без застосування мінеральних добрив, хоч рівень урожайності культур буде в цьому випадку значно нижчий, ніж при застосуванні такого ресурсу.

За способом включення у собівартість продукції всі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі — це витрати, які в мо­мент виникнення можна безпосередньо віднести на відповідний об'єкт планування та обліку (певну культуру, вид тварин тощо). Такими є витрати на заробітну плату, насіння, корми, мінеральні та органічні добрива, на амортизацію і поточний ремонт спеціалі­зованих основних засобів та ін. Непрямі витрати пов'язані з ви­робництвом кількох видів продукції і не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об'єкт планування та обліку. З огляду на це виникає необхідність у застосуванні відповідної методики їх розподілу за вказаними об'єктами, а тому цей вид витрат не­рідко називають розподільними. До них належать загальновиробничі витрати, а також частина основних витрат, наприклад, амортизація і поточний ремонт тракторів, витрати на зрошення й осушення тощо.

Залежно від часу виробничого споживання всі витрати кла­сифікують як витрати поточного року і витрати минулих років. У собівартість продукції звітного року включають не всі витрати поточного року. Частину їх у вигляді незавершеного виробництва (наприклад, витрати на посів озимих) відокрем­люють і відносять на собівартість продукції наступного року. Водночас частина витрат минулого року включається в собівар­тість продукції звітного періоду, що зумовлено тривалим вироб­ничим циклом окремих видів продукції і незбігом робочого періоду з періодом виробництва.

Залежно від матеріально-речової форми понесених підприємс­твом витрат усі вони поділяються на готівкові і безготівкові. Го­тівкові — це такі витрати, що формуються і покриваються за ра­хунок готівки. До них відносять заробітну плату працівників, що видається грошима, витрати на страхування посівів, майна, на ресурси, що купуються (добрива, отрутохімікати, паливно-мас­тильні матеріали, запасні частини тощо), оплату сервісних послуг та ін. Безготівкові — це витрати, що не вимагають для їх по­криття вільних грошових коштів. До них відносять амортизацію основних виробничих засобів, власні корми, насіння, посадковий матеріал, оплату праці натурою.

Залежно від характеру зв'язку з обсягом виробництва витрати виробниц­тва поділяють на постійні і змінні.

Постійні— це такі витрати, що безпосередньо не змінюють­ся при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в корот­костроковому періоді. В рослинництві до постійних витрат від­носять: амортизацію техніки і приміщень, орендну плату за зем­лю або інші ресурси, земельний податок, заробітну плату постій­них працівників, страхові платежі за посіви і майно рослинниць­ких галузей, загальновиробничі витрати в галузі, ремонт примі­щень, що використовуються в рослинництві.

Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді трудовому колективу їх важко зменшити. Тому для ефективної роботи підприємству необхідно раціонально ви­користовувати ресурси, які є носіями постійних витрат, зменшу­ючи цим їх суму на одиницю площі або (і) на одиницю продукції. Якщо такі ресурси не використовуються, то вони, по суті, втра­чаються безповоротно. Яскравим прикладом такої втрати можуть бути порожні або не повністю використовувані виробничі при­міщення. Підприємство повинно нараховувати на них амортиза­цію і здійснювали ремонт, але ці витрати повністю або частково є непродуктивними, а частина споживної вартості даного ресурсу буде безповоротно втраченою.

Змінними називають такі витрати, величина яких безпосеред­ньо залежить від масштабів виробництва продукції. В рослинни­цтві до таких витрат відносять вартість насіння, витрати на міне­ральні добрива й отрутохімікати, на органічні добрива, паливно-мастильні матеріали, на технічний огляд і ремонт техніки, транс­портні витрати 1 на перевезення і доробку продукції, витрати на оплату праці найманих працівників і працівників підприємства, які виконують збиральні роботи і роботи, пов'язані з викорис­танням ресурсів, що є елементом змінних витрат (наприклад, оплата працівників, які обробляють посіви отрутохімікатами).

У сільськогосподарському виробництві розрізняють кілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість визначається на кожному під­приємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від мі­сцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних її природних умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю під­приємств і відображає середні виграти на виробництво продукції. Розрізняють такі форми її, як середньої галузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньозональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу — по району, області.

За економічним змістом і видами витрат, ідо включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комер­ційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати, пов'язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспорту­ванням до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеле­ної маси на корм). В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції розрізняють планову, фактичну й очікувану собівартість.

Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має велике значення у здійсненні режиму економії й організації дійового контролю за витрачанням коштів, за гос­подарською діяльністю підприємств і їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.

Фактична собівартість визначається за результатами госпо­дарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції. Вона дає змогу визначити прибуток підприємства та економічну ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), з'ясувати причини низь­кої доходності або збитковості окремих галузей, виявити резерви скорочення витрат на одиницю продукції.

Очікувана собівартість визначається протягом року на осно­ві як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів.

Отже, собівартість продукції — це витрати сільськогоспо­дарського підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі. Собівартість про­дукції як економічна категорія є частиною вартості то­вару.