1. Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому, основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченості подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних запасів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв’язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект – це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та підвищенням продуктивності худоби та птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображається у високій результативності використання живої та уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія, ефективність виробництва нерозривно пов’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання, особливого значення набуває земля, як головний засіб виробництва, а в тваринництві – продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту і сільськогосподарському виробництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі або продуктивної худоби.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої та уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому, поліпшення їх використання є одним із найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об’єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників невпинно зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюється.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема підвищення ефективності виробництва полягає у тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчити на різних рівнях. Тому, виділяють економічну ефективність : народногосподарську, сільськогосподарського виробництва, окремих галузей, підприємств, окремих культур, агротехнічних заходів та інші.

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні – критерій – це властивість і якість ефективності, що відображає найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки.

Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої та уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу з розрахунку на душу населення характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.

Основний критерій економічної ефективності відображає головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях. Але при вивченні ефективності окремих галузей даний критерій може набувати більш конкретних форм із урахуванням характеру і особливостей виробництва. У зв’язку з цим критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої та уречевленої праці на одиницю продукції.

Як економічна категорія критерій ефективності відображає основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно-чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Особливого значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин, коли кінцева оцінка діяльності того чи іншого підприємства здійснюється на ринку відповідного товару, бо в умовах конкуренції той товаровиробник, який має нижчу собівартість продукції та високу її якість.

Отже, з переходом до ринкових відносин виробники стають економічно незалежними й повністю розпоряджаються своєю продукцією. Зростаюча їх залежність від споживача зумовлюватиме постійне поліпшення якості продукції, вдосконалення форм її реалізації, розширення фірмової торгівлі продукцією. За державою повинен залишитися контроль за якістю реалізованої продукції, особливо її економічним станом, санітарний контроль на всьому шляху просування продукції від виробників до споживачів, а також податкова політика й дотації на продукти галузі, зокрема ті, що швидко псуються, а також і мало транспортабельні.

2. Показники економічної ефективності виробництва галузі тваринництва та методика їх визначення

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв’язку з цим для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов’язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємств, об’єднань необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними даними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому продуктивність худоби досить об’єктивно характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва. Водночас один і той же рівень продуктивності худоби досягається при різних витратах, або різна показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва. Для одержання порівняльних величин втрат і результатів обсягу виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Ефективність виробництва молока характеризується системою показників, найважливішими з яких є : надій молока від корови, вихід телят на 100 корів, затрати праці і витрати кормів на 1 ц молока, прибуток у розрахунку на 1 ц молока і на одну корову, рівень рентабельності виробництва молока.

Удій молока від однієї корови є натуральним показником, що визначається діленням загальної кількості молока одержаного від корів господарств за рік (місяць, декаду, квартал, день) на середньорічну кількість поголів’я корів молочного стада, вираженого в ц або кг. Дані для визначення цього показника беремо з виробничого звіту за аналізований період (форма №13 – АПК).

Вихід телят на 100 корів – також є натуральним показником і являє собою відношення кількості приплоду отриманим від корів протягом аналізованого періоду до загальної кількості корів господарства помноженим на 100 корів. Даний показник розраховується на 100 корів тому, що іноді і дуже часто на 1 корову припадає 1,5 ; 1,8 ; 1,2 гол. телят, а це не є об’єктивним значенням і не несе ніякого логічного пояснення. Тому дане відношення множать на 100 і тоді ми можемо зробити аналіз виходе телят на 100 корів. Тобто це є не конкретний показник. Даня для розрахунку ми беремо з виробничого звіту (форма №13 – АПК) та відомості про рух поголів’я за рік.

Затрати праці на виробництво 1 ц молока визначаємо діленням прямих затрат праці на виробництво молока, всього на кількість молока отриманого від корів за рік. Даний показник показує скільки тис. люд.-год. Було затрачено на виробництво 1 ц молока за рік. Дані також беремо з виробничого звіту (форма №13 – АПК).

Аналогічно визначаємо витрати кормів на 1 ц молока, які виражають в у. к. од. і дані беруть із того ж звіту у відомість про витрати кормів.

Прибуток на 1 ц молока і на одну корову отримують діленням загального прибутку даної галузі на загальну кількість молока або середньорічного поголів’я корів. Це вартісний показник і виражають його в грошовому виразі. Дані для визначення показників знаходимо у виробничому звіті (форма №7 та №13 – АПК).

І нарешті рівень рентабельності молока (прибутковості). Даний показник знаходять при діленні прибутку від реалізації молока на повну собівартість реалізованої продукції і множать на 100, так як рівень рентабельності виражають у відсотках.

Прибуток від реалізації продукції становить різницю між виручкою від реалізації та повною її собівартістю. А собівартість – це сукупність усіх витрат, які пішли на виробництво даної продукції вираженої у грошовому виразі. Дані для визначення показника рівня рентабельності беруть із того ж виробничого звіту (форма №7 – АПК). Рівень рентабельності відображає ефективність виробничих витрат у підприємстві.

Ефективність свинарства характеризують системою натуральних і вартісних показників, основними з яких є : плодючість свиноматок, продуктивність тварин, оплата корму, продуктивність праці, собівартість 1 ц приросту живої маси, рівень рентабельності виробництва.

В умовах свободи підприємницької діяльності і ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно – грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв’язків та госпрозрахунку.