Альфред Реджинальд Редкліф-Браун (17 січня, 1881―24 жовтня, 1955) — британський соціально-культурний антрополог, один з засновників структурного функціоналізму.
Альфред Реджинальд Браун народився в Спаркбруці, одному з районів Бірмінгему в Англії. Його батько помер передчасно і залишив свою дружину без коштів, і Браун, який пізніше приєднав прізвище матері до батьківського і став Редкліфом-Брауном, змушений був дуже швидко піти зі школи і працювати, щоб допомагати родині. Проте він був обдарованим юнаком, і його старший брат заохочував його продовжити навчання, і в 1902 р. він вступає до Кембриджського університету. Професорами його будуть Вільям Ріверс і Альфред Хеддон, і хоча він швидко віддалився від своїх наставників, саме Хеддон відрядить його на Андаманські острови у Бенгальській затоці, де він працюватиме в 1906—1908 рр. У 1910 р він виїздить разом з біологом та письменником Е. Л. Грант Уотсоном та Дейзі Бейтс до Австралії, де вивчає аборигенів. Після повернення на короткий час до Англії він викладав у Сіднеї, а в 1921 р. був запрошений до Кейптаунського університету в Південній Африці. У 1937 р. він був призначений професором соціальної антропології в Оксфордському університеті, де він користувався значним авторитетом і повагою серед студентів і серед колег — британських антропологів.
Наукова діяльність
Хоча Редкліф-Браун не вважається великим етнографом, він виступає як теоретик функціоналізму. Саме завдяки Редкліфу-Брауну французька соціологія справить безумовний вплив на британську антропологію, яка стане насамперед соціальною антропологію, тобто прагнитиме пояснювати соціальне соціальним, ґрунтуючись здебільшого на аналізі соціальних відносин, що зв'язують між собою людей. Разом зі своїм колегою Броніславом Малиновським, Редкліф-Браун виступає проти реконструкцій минулого, наголошує на тому, що теперішнє треба пояснювати теперішнім, без посилання на минуле. Основною відмінністю між ними є те, що Малиновський розробив біологічне підґрунтя для своїй теорії потреб, а Редкліф-Браун вважав, що не біологічне й не органічне пояснює соціальне, а навпаки, саме соціальне функціонує як біологічне, на кшталт живого організму, а біологічне виступає тут методологічною моделлю. Всупереч Маліновському, Редкліф-Браун також відкидає будь-які ярлики. Він вважає, що в соціальній антропології немає місця для «шкіл», оскільки, на відміну від мистецтва чи філософії, соціальна антропологія повинна стати наукою і привести до наукової теорії науки. З Редкліфом-Брауном соціальна антропологія відділяється від культурної антропології, адже його цікавлять переважно соціальні стосунки, які об'єднують людей і які, як він стверджує, не можна плутати з культурними. Те, що Редкліф-Браун називає «соціальною структурою», і є головним предметом досліджень британської антропології.
Структурний функціоналізм
Незважаючи на те, що Редкліфа-Брауна вважають теоретиком функціоналізму, сам він себе таким не вважав. Згідно з ним, «ніякої функціональної школи не існує, вона - лише міф, який був створений професором Малиновським», сам же Броніслав Маліновський зазначав, що «вживає назву "функціональна школа в антропології", яку присвоїв у деякому сенсі собі сам і більшою мірою в силу своєї власної безвідповідальності». На думку Редкліф-Браун, це був дійсно безвідповідальний вчинок, бо вся антропологія була втягнута у дискусію про існування функціоналізму. Ставлення до нового напрямку дійсно спочатку біло зневажливим : «Функціоналізм та польова робота, на якій він ґрунтується, являє собою машину для вигадування культур» (Вагнер, 1975 р.).
Поняття структури
Для Редкліфа-Брауна соціальна структура — це складна мережа соціальних відносин, які об'єднують людей і утворюють інтегровану сукупність. Існує три підрозділи вивчення соціальної структури: соціальна морфологія, соціальна фізіологія та третій — дослідження процесів зміни соціальних структур, а також дослідження шляхів виникнення нових структурних форм.
Соціальна структура — це такий комплекс відносин між елементами, який продовжує існувати, навіть коли змінюються елементи. Вона зберігає свою цілісність завдяки моралі, закону, етикету, релігії, управлінню та освіті. До феноменів соціальної структури можна віднести поширення мов, перетворення декількох речових співтовариств на одне та протилежний процес диференціації. Економічні механізми, що діють в суспільстві, постають зовсім в іншому світлі, якщо вони вивчаються у взаємозв'язку з соціальною структурою. Обмін товарами та послугами залежить від соціальної структури, породжується нею і в той же час є засобом її підтримки — засобом підтримки мережі взаємовідносин між окремими особами та колективами.
Вивчення соціальної структури веде безпосередньо до вивчення інтересів і значущостей як детермінант соціальних відносин. Соціальні відносини не випливають з подібності інтересів, але ґрунтуються або на взаємній зацікавленості людей один в одному, чи то на спільному інтересі (або загальних інтересах), або на поєднанні того й іншого. Найпростіша форма соціальної солідарності — це коли дві особи однаково зацікавлені в досягненні якогось результату і об'єднують свої зусилля з цією метою. Коли дві або більше особи однаково зацікавлені в якомусь об'єкті, можна сказати, що цей об'єкт являє собою соціальну значущість для асоційованих осіб. Якщо практично всі члени суспільства зацікавлені в дотриманні закону, ми можемо сказати, що закон має соціальну значущість. Тому вивчення соціальних значущостей — у зазначеному сенсі — є частиною вивчення соціальної структури
Редкліф-Браун намагається також привернути увагу соціальних антропологів до того, що він називає «соціальною революцією». Під соціальною революцією він розуміє процес, в ході якого з невеликої кількості форм соціальних структур протягом тривалого історичного періоду виникло безліч різних форм, беручи до уваги те, що більш складні форми соціальних структур розвинулися з простіших або замінили собою більш прості форми. Також Редкліф-Браун вводить поняття «соціальна особистість», маючи на увазі комплекс усіх соціальних зв'язків індивіда із іншими людьми.