Майнові авторські права. До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти:

0. відтворювати твір (право на відтворення)

1. поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення)

2. імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт)

3. здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання)

4. публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення)

5. перекладати твір (право на переклад)

6. дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку)

Список об'єктів авторського права:

0. Літературний твір

1. Музичний твір

2. Твір зображувального мистецтва

3. Твір декоративно-прикладного мистецтва

4. Твір архітектури

5. Твір картографії

6. Фотографічний твір

7. Складений твір

8. База даних

9. Комп'ютерна програма

10. Аудіо-візуальний твір

11. Сценічний твір

12. Твір в області науки

13. Твір у перекладі

14. Твір у переробці

Твори науки, літератури, мистецтва і архітектури

Науковий твір – твір, у якому питання розглядаються таким чином, щоб відповідати вимогам наукового підходу. Ця категорія творів далеко не обмежується областю природничих наук чи літературних творів наукового характеру. При визначених обставинах програма ЕОМ також може бути науковим твором. В авторсько-правових законодавствах загальне посилання на наукові твори часто розуміється як означаючі усі види творів, крім художніх чи белетристичних, наприклад такі, як твори з питань техніки, довідники, науково-популярні твори або практичні посібники. Проте наукові твори, що охороняються авторським правом, не включають наукові винаходи, відкриття, наукові дослідження чи наукові праці.

Відповідно до Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність» об’єктами авторського права на твори архітектури є архітектурні рішення об’єктів архітектури чи містобудівництва (творів архітектури) на всіх стадіях їх проектування і будівництва. Особа (особи), творчою працею якої (яких) створено твір архітектури, а також архітектурні рішення окремих самостійних розділів проекту (інтер’єри приміщень, окремі будинки чи споруди архітектурних комплексів, благоустрій території тощо), вважається автором (співавтором) твору архітектури або його відповідного розділу. Співавторами не можуть бути особи, які подають автору твору архітектури технічну, консультативну чи організаційну допомогу або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капiтального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт. Автору твору архітектури, крім особистих немайнових прав, визначених Законом України «Про авторське право і суміжні права», належать особисті немайнові права щодо: безперешкодного фотографування власного твору архітектури, крім випадків, визначених актами законодавства; зазначення на об’єкті архітектури власного імені (імен співавторів). Особисті немайнові права на твір архітектури належать його автору незалежно від умов трудового договору між автором та замовником проекту або роботодавцем. Майнові права автора твору архітектури, який виконано на замовлення, регулюються договором між автором та замовником проекту об’єкта архітектури або роботодавцем. Такий договір повинен містити передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права» положення щодо регулювання майнових відносин у використанні творів архітектури. Автор проекту твору архітектури має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або роботодавцем, а також на внесення змін до незавершеного будівництвом чи збудованого об’єкта архітектури у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції. Використання проекту об’єкта архітектури для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне застосування такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди. Автор твору архітектури має право на одержання у встановленому законом порядку авторської винагороди за його створення і використання. Майнові права автора або його правонаступника щодо проекту і збудованого об’єкта архітектури зберігаються незалежно від зміни власника або користувача цього об’єкта.

Твір прикладного мистецтва - художні твори, перенесені на предмети практичного використання (твори художнього промислу або твори, виготовлені промисловим способом). Законодавство про авторське право визначає межі, в яких воно може застосовуватися до подібних творів.

Твори, що охороняються як об’єкти авторського права (літературний твір, листи, щоденники, інтерв’ю, переклади, драматичні твори, музичні твори, твори образотворчого мистецтва, твори архітектури і містобудування і т.і.)

Строго говорячи - письмовий твір великої цінності з погляду краси і емоційного впливу його форми і змісту. Проте з погляду авторського права загальне згадування про літературні твори звичайно розуміється як різні оригінальні письмові твори, будь вони белетристичного, наукового, технічного або всього лише практичного характеру, незалежно від їх цінності чи призначення.

  Щоденник – твір у формі розповіді від першої особи, яка ведеться у формі щоденниx, як правило датованих, записів. Щоденник відзначає щирість, відвертість висловлювань. Це завжди — фіксація того, що «тільки-но» відбулося і пережито. Щоденник позалітературний, не ретроспективний пишеться для себе і не розрахований на публічне сприйняття (на відміну від літературного щоденника), що надає йому особливої достовірності. Звернений переважно до подій особистого життя, щоденник нерідко включає і загальнозначимі судження про світ, що виникають із роздумів над проблемами власного буття. Щоденник як жанр монологічний, але монологічне слово автора щоденника може бути і внутрішньо діалогічним з певним посиланням на думку іншого

Авторське право на запис інтерв’ю належить особі, яка дала інтерв’ю, і особі, яка бере інтерв’ю та здійснює його запис, як співавторам, якщо інше не передбачено угодою між ними. Опублікування, передача запису інтерв’ю допускаються лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.

Переклад базується на оригінальному творі. Його мета — якомога точніше передати текст оригіналу іноземною мовою. Для виконання цього завдання вимагаються спеціальні навички, знання не тільки двох використовуваних мов, а й самого предмета перекладу. Авторські права перекладача не зачіпають прав автора оригіналу. Для використання перекладу необхідно одержати згоду обох авторів — оригінального твору і перекладу.

Драматичний твір – зібрані описи взаємопов’язаних дій однієї або кількох осіб, призначені для виконання на сцені, які відображають реальну дійсність, показану через конфлікти і в формі діалогу. Відрізняється від інших видів літератури тим, що залишає свободу для сценічної інтерпретації і є твором не тільки драматурга, а й режисера, художника-декоратора, акторів. Драматичні твори охоплюють широке коло жанрів — від трагедії до комедії. Вони можуть бути випущені в світ у письмовій формі. Виконання драматичного твору не означає його випуску в світ. Об’єктами авторського права визнаються драматичні твори у всіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення і формах об’єктивного вираження.

Музичний твір – звичайно розуміється як художній твір, який охороняється авторським правом. Такі твори складаються з різних сполучень звуків (твір) з текстом чи без тексту (текст до музичного твору чи лібрето), призначених для виконання на музичних інструментах і/чи за допомогою голосу. Якщо твір також призначається для виконання на сцені, він зветься музично-драматичним твором. Музика звичайно складає також частину кінематографічних творів. Автора музичного твору звичайно називають композитором. Найбільш часто зустрічаються такі видами використання музичних творів, що охороняються авторсько-правовими законодавствами, є відтворення (у вигляді нот чи звукозаписів), виконання, передача по радіо чи телебаченню, інші форми сповіщення для загального відома, аранжування і використання в якості фонової музики. Надаючи охорону за умови фіксації в матеріальній формі, авторсько-правові законодавства охороняють лише музику, яка записану нотним записом, або музику, з якої зроблена відповідна звукозапис. Інші авторсько-правові законодавства охороняють також імпровізації чи емпірично передані музичні твори від фіксації чи доведення до загального відома без дозволу автора.

Право власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням. Таке право переходить до замовника, якщо договором не передбачено інше. Автор зберігає авторське право на цей твір. Власник твору має право вміщувати його на публічних виставках без виплати автору додаткової винагороди.