Тема 3.3. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах I на транспорті.

1 .КЛАСИФІКАЦІЯ ВАНТАЖІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ НЕБЕЗПЕЧНОСТІ ТА МАСИ ОДНОГО МІСЦЯ.

Вимоги техніки безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах залежить від роду, маси i розміру вантажу від ступеню його небезпеки i виду упаковки.

1. В залежності від маси вантажі поділяються на три категорії:

1-а категорія - вантажі, маса одного місця яких менше 80кг, а також сипучі, дрібно штучні i ті, що перевозяться навалом.

Вантажі цієї категорій можуть переміщатися вручну на відстань до 25м. Сипучі вантажі на відстань до 3,5м (одинарна перекидка). На більші відстані такі вантажі повинні переміщатися механізмами i пристосуваннями.

2-а категорія - вантажі, маса одного місця яких 80...500кг.

З-я категорія - вантажі, маса одного місця яких більше 500кг. Вантажі 2-Т i З-Т категорій повинні переміщатися тільки механізованим способом.

1.2 За ступенем небезпеки вантажі поділяються на 4 групи:

1-а група — мало небезпечні (будматеріали, харчові продукти тощо);

2-а група — небезпечні за своїми розмірами (негабаритні вантажі);

3-я тупа — вантажі, що пилять або горять (цемент, міндобрива, бітум, асфальтобетон тощо);

б) статичне випробування – проводиться вантажем, що на 25% перевищує їх вантажопідіймальність.

Мостовий, козловий і пересувний консольний крани встановлюються над опорами кранових колій.

Випробувальний вантаж піднімається на висоту 200...300мм з витримкою в такому положенні протягом 10 хв.

в) динамічне випробування – проводиться вантажем, що на 10% перевищує їх вантажопідйомність.

Мета цієї перевірки – дія механізмів крану чи машин та їх гальм. Під час динамічного випробування проводиться повторне піднімання та опускання вантажу, а також перевірка дії всіх інших механізмів.

Позачерговий повний технічний огляд проводиться у 10 випадках.

Наприклад:

а) монтажу крану, пов’язаного з встановленням його на нове місце;

б) реконструкції;

в) капітального ремонту;

г) заміна гаку або гакової підвіски тощо.

Під час експлуатації змінні вантажозахоплювальні пристрої і тара підлягають періодичному огляду:

4.1. Траверси, кліщі, захвати, тара – кожен місяць.

4.2. Стропи – кожні 10 днів.

4.3. Змінні вантажозахоплювальні пристрої, які рідко використовуються, – перед кожною видачею в роботу.

4.4. Огляд колисок для піднімання людей – щоденно перед початком роботи.

Результати роботи заносяться до журналу.

5.НАГЛЯД ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ КРАНІВ І МАШИН.

Роботодавець, який експлуатує вантажопідіймальні крани і машини:

5.1. Призначає працівника, який здійснює нагляд за утриманням і безпечною експлуатацією крані, знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари, колисок для піднімання людей.

5.2. Призначає працівника, відповідального за утримання у справному стані кранів, змінних вантажозахоплювальних пристроїв, тари, колисок для піднімання людей.

5.3. Призначає працівника, відповідального за безпечне проведення робіт кранами, змінними вантажопідіймальними пристроями, тарою, колисками для піднімання людей.

5.4. Створює умови для виконання відповідальними робітниками своїх обов’язків.

5.5. Створює ремонтну службу.

5.6. Розробляє Положення про навчання з питань охорони праці.

5.7. Розробляє інструкції для обслуговуючого персоналу і ремонтного персоналу.

5.8. Забезпечує працівників Правилами і інструкціями

Вимоги до обслуговуючого персоналу:

5.1. Не молодші 18 років.

5.2. Мати медичне посвідчення для визначення відповідності їх фізичного стану до даної роботи.

5.3. Пройти навчання і мати посвідчення.

6. НОРМИ БРАКУВАННЯ КАНАТІВ, ВАНТАЖОЗАХОПЛЮВАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ І ГАКІВ ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ КРАНІВ І МАШИН.

6.1. Бракування канатів:

а) характер та кількість обривів дротів (табл. 10.1 Положення);

б) розрив сталки – до подальшої роботи не допускається при виявленні в канаті однієї або декількох обірваних сталок (пасма);

в) поверхневе та внутрішнє спрацювання – на 3% від діаметру у канатів, що не крутяться ; та на 10% у інших кранів;

г) поверхнева та внутрішня корозія (табл. 10.2 Положення);

д) зменшення діаметру каната (табл. 10.2 Положення);

е) зменшення площі поперечного перерізу дротів каната – канат бракується, якщо втрати перерізу металу дроту досягає 17,5% і більше після дефектоскопії по всій його довжині;

є) деформація у вигляді хвилястості, видавлювання осердя та дротів, місцеве збільшення діаметра каната, перекручувань зломів, перегинів;

ж) пошкодження в результаті термічної дії або електричного дугового розряду.

6.2. Бракування вантажопідіймальних пристроїв:

а) тріщини та надриви на поверхні;

б) ланцюговий строп бракується:

- при видовженні ланки ланцюга більше 3% від первинного розміру;

- при зменшенні діаметра перерізу ланки ланцюга внаслідок спрацювання

більше 3%.

6.3. Бракування гаків:

а) тріщини та надриви на поверхні;

б) спрацювання зіва більше 10% первинної висоти вертикального перерізу гака.

1.2. Важкість наслідків електротравми.

1.3. Промисловий струм силою більше 15мА викликає судоми м’язів, тобто приковує ураженого до струмопровідних частин електроустановки.

1.4. Існує ймовірність наступного механічного травмування (при падінні з висоти – можливі травми внутрішніх органів як вторинне ураження).

Проходячи через людський організм, електрострум зумовлює:

1. Термічну дію – спричиняє опіки тіла, нагрівання і пошкодження кровоносних судин, нервів мозку та інших органів і систем, що викликає їх серйозний функціональний розлад.

2. Електролітичну дію – супроводжується розладом крові, плазми та інших рідин в організмі людини, змінами у тканинах організму.

3. Біологічну дію – виражається у порушенні біоелектричних процесів, властивих живій матерії, тобто подразненням і збудженням живих тканин організму, що викликає судоми мязів, тканин серця і легенів.

Електрострум спричиняє прямий розклад тканини на всьому шляху проходження, діє на центральну нервову систему, порушує ритм серця, веде до зупинки діяльності серця і легенів, паралічу легенів.

2. ВИДИ УРАЖЕННЯ ОРГАНІЗМУ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ:

   1. Електричні травми – це місцеві ураження тканин та органів.

Характерними видами електротравматизму є електроопіки, які виникають внаслідок нагрівання тканин людини струмом, що протікає через них.

а) Електроопіки складають 65% електротравматизм. Опіки можуть бути поверхневими, коли уражається шкіра, внутрішніми – при ураженні тканин тіла, які розташовані під шкірою.

В залежності від умов виникнення зустрічаються три види електроопіків:

- контактний вид опіку виникає при безпосередньому контакті людини з джерелом струму, тобто струм проходить через тіло людини.

Контактний вид опіку буває 4-х ступенів:

1-й ступінь – почервоніння шкіри;

2-й ступінь – утворення пухирів;

3-й ступінь – змертвіння шкіри;

4-й ступінь – обвуглення тканини.

Перший і другий ступені зумовлюються контактними видами опіків в електроустановках напругою до 1000В; третій і четвертий зумовлюють дуговий вид опіку в електроустановках напругою більше 1000В.

Важкість ураження при опіках визначається не ступенем опіку, а площею обпеченої поверхні тіла.

- дуговий вид опіку зумовлений дією на тіло людини електродуги, температура якої близько 3500^оС, але без проходження струму через тіло людини, тобто людина потрапляє в зону дії електродуги;

- змішаний вид опіку – це результат контактного і дугового опіку разом.

б) Електричні знаки – виникають внаслідок хімічної чи теплової дії електроструму. На тілі людини виникають чітко окреслені плями сірого, блідо-жовтого, лимонного кольорів; круглої або овальної форми; заглиблені на 1 – 1.5мм, найчастіше у вигляді подряпин, ран, порізів, синяків, бородавок, мозолів, блискавок – коріння розгалуженого дерева. Травми болісні, шкіра твердне і швидко лікується.

в) Металізація тіла – це проникнення в шкіру людини дрібних частинок розплавленого металу під дією електродуги. Виникає при короткому замиканні, відключенні рубильників і роз’єднувачів під навантаженням.

г) Механічні пошкодження – це результат різких судорожних скорочень мязів під дією, що проходить через тіло людини і викликає розрив шкіри, нервів, кровяних судин, нервових тканин, вивихи суглобів і переломи кісток.

д) Електрофтальмія – запалення зовнішніх оболонок очей через 2...6 год. після дії інтенсивного випромінювання ультрафіолетових променів дуги – почервоніння, запалення слизових оболонок повік, сльозотеча, гнійні виділення з очей, спазми повік, часткове осліплення, світлобоязнь сильний головний біль.

Захист – темні окуляри та захисні щитки.

2.2. Електроудари – це ураження всього організму, його органів і систем, судоми і подразнення, збудження м’язів.

В залежності від наслідку ураження електроудари поділяються на 4 ступеня:

1-й – судорожне скорочення м’язів без втрати свідомості;

2-й – судорожне скорочення м’язів з втратою свідомості, але дихання і робота серця не порушуються;

3-й – спостерігається втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання (або втрата свідомості з перериванням серцевої діяльності і дихання);

4-й – електричний шок та клінічна смерть.

Клінічна смерть – це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності і легенів і триває 6-8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть.

Електричний шок – це важка нервово рефлекторна реакція організму на подразнення електричним струмом. Шоковий стан може тривати від декількох десятків хвилин до декількох діб, а потім може настати одужання або біологічна смерть.

При шоку виникають глибокі розлади дихання, кровообігу, нервової системи та інших систем організму. Відразу після дії струму настає фаза збудження організму: з’являється реакція на біль, підвищується артеріальний тиск тощо.

Потім настає фаза гальмування – виснажується нервова система, знижується артеріальний тиск, слабне дихання, змінюється пульс, настає стан депресії.

3. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА НАСЛІДКИ УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРОСТРУМОМ.

4.КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ ЗА СТУПЕНЕМ НЕБЕЗПЕКИ УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ.

4.1. Приміщення без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом – це сухі приміщення з температурою повітря 5...25^оС, відносною вологістю до 75%, з підлогою, яка володіє великим опором і при відсутності струмопровідного пилу.

4.2. Приміщення з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом – це сирі приміщення з температурою повітря до 25^оС, але великою відносною вологістю – більше 75%.

4.3. Приміщення особливо небезпечні – це дуже сирі приміщення, в них відносна вологість повітря близька до насичення, тобто 100%, що призводить до утворення конденсату на стелі, стінах, предметах (пости миття автомобілів, акумуляторні відділення тощо).

5.ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК.

В електроустановках до 1000В в техніці способи захисту від уражень електрострумом діляться на дві групи:

- 1-а – захист при дотику до струмопровідних частин;

- 2-а – захист при дотику до не струмопровідних частин, на які перейшла напруга.

До технічних засобів і способів захисту відносяться:

5.1.Контроль і профілактика пошкоджень ізоляцій.

Контроль ізоляції – це вимірювання активного і реактивного опорів з метою визначення дефектів, попередження короткого замикання та замикання на землю.

Для цього проводять перевірку підвищеною напругою і контролюють опір ізоляції. Порушення ізоляції струмопровідних частин електроустановок – одна з основних причин електротравм, аварій та пожеж.

Вимірювання опору ізоляції проводиться в наступних випадках:

а) під час приймально-здавальних робіт (після ремонту або монтажу);

б) періодичний контроль ізоляції – вимірювання її опору 2 рази на рік у приміщеннях з підвищеною небезпекою;

в) один раз на рік в усіх інших приміщеннях;

г) один раз в квартал у пожежо- і вибухонебезпечних приміщеннях.

5.2. Блокування.

Блокування є активним способом захисту. Воно попереджає помилкові дії електроперсоналу і перекриває доступ до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою. При небезпеці ураження струмом електроустановка автоматично відмикається.

Блокуванням забезпечуються всі електропристрої напругою вище 250В.

За принципом дії блокування поділяються на:

а) на електричне – здійснює розрив електричного кола спеціальними контактами, які встановлюються на дверцятах огороджень, кришках і дверцятах кожухів. Електроблокування легко реалізується, чутливе, надійне, малогабаритне, здійснює самоконтроль. Але його легше розблокувати, ніж механічне, бо воно залежить від стану електросхеми.

б) на механічне – застосовується в електроапаратах, рубильниках, пускачах і автоматичних вимикачах. Механічне блокування включення напруги можливе тільки при закритому замку або защіпці, які механічно пов’язані з вимикачем.

в) на комбіноване – обладнання підвищеної потужності при напрузі більше 1000В повинно мати два види блокування – електричне і механічне.

5.3.Огородження.

В електроустановках до 1000В застосовують:

1. суцільні огородження – у вигляді кожухів, кришок;

2. сітчасті огородження – що мають двері, які закриваються на замок або защіпку.

Огородження буває знімне або як частина конструкції. Виконують його так, щоб можна було зняти і закріпити тільки за допомогою інструментів або спеціальних пристосувань.

Тимчасові огородження – це переносні огородження у вигляді ширм, бар’єрів, щитів, кліток, телескопічних вишок, тимчасового переносного заземлення.

Допоміжні захисні засоби призначені:

- від випадкового падіння з висоти – запобіжні ремені, страху вальні канати;

- для забезпечення безпеки підйому на висоту – кігті, драбини;

- для захисту від теплової, світлової, механічної і хімічної дії струму – захисні окуляри, протигази, брезентові і гумові рукавиці, фартухи, сукняні костюми.

Розміщення струмопровідних частин на недоступній висоті:

- всередині приміщення – 3.5м.;

- назовні – 6м.

5.4. Захисні засоби та запобіжні пристрої.

Ізолюючі захисні засоби (ІЗЗ) ізолюють людину від струмопровідних частин електроустановок i від землі.

Основні ізолюючі захисні засоби (ОІЗЗ) це такі засоби, ізоляція яких надійно витримує робочу напругу електроустановки, за їх допомогою дозволено обслуговуючому персоналу доторкатись до оголених струмопровідних частин.

в електроустановках напругою до 1000В використовують такі ОІЗЗ: оперативні і вимірювальні шланги, ізолюючі і струмопровідні кліщі, вказівники напруги, ізолюючі драбини, ізолюючі площадки, ізолюючі лапки телескопічних вишок.

емаль та обпльотка обмоточних дротів, пазова iзоляцiя обмотки машин, просо чувальні лаки, iзоляцiя жил кабелю та дротів внутрішніх з’єднань тощо.

Робоча iзоляцiя забезпечує нормальну роботу електроустановки i захист від ураження електрострумом.

1. Додатковою ізоляцією являються:

корпуси електроприймачів з діелектричних матеріалів (пластмасових), ізолюючі втулки тощо.

додаткова iзоляцiя передбачена в доповнення до робочої для захисту від ураження електрострумом у випадку пошкодження робочої ізоляції.

РОЗДІЛ 4. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА.