Тема 2.6. Шум, ультразвук та інфразвук.

1 ПОНЯТТЯ ШУМ. ПАРАМЕТРИ ЗВУКОВОГО ПОЛЯ.

Комплекс звуків від механічних агрегатів, які хаотично змінюються в часі, називається виробничим шумом. Шум виникає також при русі газів i рідин по трубах, при їх викидах в атмосферу та в ряді інших випадків.

Механічні коливання породжують звукові хвилі, які представляють собою зони згущення i розрідження повітря.

Параметри звукового поля:

1. Амплітуда звукової хвилі — це найбільша величина тиску при згущеннях i розрідженнях. Вона характеризує величину звукового тиску та інтенсивність звуку.

2. Звуковий тиск вимірюється в паскалях (Па).

1. розмова пошепки на відстані 1 м відповідає звуковому тиску Па;

2. розмова звичайного звуку — Па;

3. шум поблизу авіаційного двигуна - Па.

3. Інтенсивність звуку визначається кількістю енергії у ватах (Вт), яка передається через площу в .

Верхня межа чутливості вуха, при якому починаються неприємні почуття i навіть біль у вухах характеризується звуковим тиском порядку Па та інтенсивності звуку, яка дорівнює .

4. Частота звукових коливань вимірюється кількістю повних коливань в1с. Одиниця виміру - герц (Гц) одно коливання в 1с.

Частота коливань визначає висоту звучання. а також впливає на слухове сприймання.

Звуки одність i тієї ж сили;

1. при частоті — 300...400Гц сприймаються як басові;

2. при частоті — 400..800Гц — як баритональні;

3. при частоті I000Гц i більше — як тенорові.

Весь діапазон звуків (шумів), який чути, розбитий по логарифмічній шкалі (бел i децибел).

По цій шкалі вимірюється рівень звуку (шуму). За одиницю виміру прийнятий бел (Б).

Вся шкала, яка складається з 14Б, дозволяє оцінити дуже великий діапазон рівня звуків (від тих, які ледве чути i до дуже голосних).

Рівні звуків по своїй інтенсивності різняться між собою в мільярди разів. Кожна наступна ступінь шкали різниться за звуковою енергією від попередньої i 10 разів хоча на слух відчувається як зміна у звучанні у 2 рази.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЧОГО ШУМУ ЗА О3НАКАМИ.

Рівень шуму вимірюється приладом ,,шумомір”. дБА — шум, рівень якого виміряний по шкалі ,,А” шумоміра

Виробничий шум класифікується за наступними ознаками:

1. По спектральному складу може бути:

1. низькочастотним — частота коливань до 400Гц;

2. середньо частотним — частота 400... 1000Гц;

3. високочастотним — частота більше I000Гц.

2.2. По ширині спектра шуми бувають:

1. широкосмуговими, з неперервним спектром шириною більше однієї октави (звукових частот);

1. Здатність проникати через середовище, що опромінюється.

2. Іонізувати повітря i живі клітини організму.

Обидві ці властивості іонізуючого випромінювання зв’язані між собою оберненою пропорційною залежністю.

Електромагнітне випромінювання має найбільшу проникну здатність. Корпускулярні випромінювання мають низьку проникну здатність, тому що вони швидко втрачають свою енергію на іонізацію.

Дія іонізуючого випромінювання оцінюється такими дозами випромінювання:

1. Поглинута доза Д.

Одиниця поглинутої дози в системі Сі є грей (Гр), а поза системою є рад.

1Гр =1Дж/кг -100рад

1.2 Еквівалентна доза

Одиниця еквівалентної дози опромінення в системі Сі є зіверт (Зн), поза системна одиниця бер.

1Зв = 100бер

3. Експозиційна доза.

Одиниця експозиційної дози приймають в системі Сі — кулон на кілограм (Кл/кг), позасистемна одиниця - рентген (Р).

Кл/кг

2. ВПЛИВ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.

При вивченні впливу іозуючого випромінювання на організм людини був виявлені наступни особливості:

1. Висока ефективність поглинутої енергії, навіть невелика кількість поглинутої енергії іонізуючого випромінювання може викликати суттєві біологічні зміни в організмі люди.

2. Наявність прихованого (інкубаційного) періоду проявлення впливу іонізуючого випромінювання. Цей період, який ще часто називають періодом уявного благополуччя, тим менший, чим вища доза опромінення.

3. Вплив малих доз іонізуючого випромінювання може накопичуватись (кумулятивний ефект).

4. Іонізуюче випромінювання впливає не лише безпосередньо на саму людину, а i на його майбутнє потомство (генетичний ефект).

5. Різні органи організму людини мають різну чутливість до іонізуючого випромінювання.

6. Ступінь впливу іонізуючого випромінювання залежить від індивідуальних особливостей органiзму людини.

7. Наслідки опромінення істотно залежать від його дози та частоти. Одноразова дія іонізуючого випромінювання великої дози викликає більші зміни в організми людини, ніж його фракціонована дія.

8. Залежно від еквівалентної дози опромінення та індивідуальних особливостей людини зміни в його організмі можуть бути незворотного та невиліковного характеру.

Вплив іонізуючого випромінювання на організм може бути:

1. Зовнішнім.

2. Внутрішнім, коли радіоактивна речовина потрапила в організм людини при вдиханні чи з їжею.

3. Комбінованим.

Ступінь радіаційного ураження залежить:

1. Від виду випромінювання.

2. Від тривалості та дози опромінення.

3. Від фізико-хімічних властивостей радіоактивної речовини.

4. Від індивідуальних особливостей організму людини.

Іонізуюче випромінювання проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам та тканинам шляхом збудження та іонізації атомів i молекул, що входять до складу клітин організму. Це призводить до зміни хімічної структури різноманітних з’єднань, що призводить до порушення.

• біологічних процесів;

• обміну речовин;

• функції кровотворних органів;

• змін у складі крові тощо.

Радіаційні ураження можуть бути:

1. Загальними.

2. Місцевими це променеві опіки шкіри, слизових оболонок тощо. Тривалий вплив іонізуючого випромінювання в дозах, які перевищують гранично допустимі, може викликати променеву хворобу, яка характеризується такими ознаками:

1-ша стадія — порушення сну, апетиту, сухість шкіри;

2-га стадія — розлади органів травлення, порушення обміну речовин, зміни у серцево-судинній системі, руйнування кровоносних судин.

3-я стадія крововиливи в судинах мозку та серцевому м’язі, випадіння волосся, катаракта, порушення діяльності статевих органів, генетичні порушення.

З. НОРМУВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ.

Допустимі дози іонізуючого випромінювання регламентуються Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ — 97). Згідно з цим нормативним документом визначені категорії опромінених осіб:

1. можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води);

2. відсутність запаху гару при осіданні пилу на радіатори;

3. підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується);

4. виключення опіків від нагрівальних приладів;

5. пожежна безпека.

Основні недоліки системи водяного опалення:

1. можливість замерзання при вимиканні у зимовий період;

2. повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні.

2.2. Парене опалення.

Основні санітарно-гігієнічні недоліки:

1. внаслідок перегрівання повітря знижується його відносна вологість;

2. органічний пил, що осідає на нагрівальних приладах, підгоряє i створює запах гару;

3. існує небезпека пожеж та опіків.

Враховуючи вище вказані недоліки не допускається застосування парового опалення у пожежно безпечних приміщеннях та приміщеннях зі значним виділенням органічного пилу.

З економічної точки зору систему парового опалення ефективно влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельня забезпечує необхідний нагрів повітря у приміщеннях усіх корпусів та будівель.

2.3. Повітряне опалення може бути:

- центральним - з поданням нагрітого повітря від єдиного джерела тепла;

- місцевим - з поданням теплого повітря від місцевих нагрівальних приладів.

Основні переваги цієї системи:

1. швидкий тепловий ефект у приміщенні при вмиканні системи;

2. відсутність у приміщенні нагрівальних приладів;

3. можливість використання в літній період для охолодження та вентиляції приміщень;

4. економічність — якщо це опалення суміщене із загально-обмінною вентиляцією

2.4. Панельне опалення.

Його доцільно застосовувати в адміністративно-побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади (труби, по яких циркулює вода) або електронагрівальні елементи.

До основних переваг панельного опалення належать:

1. рівномірний нагрів та постійність температури;

2. економія виробничої площі за рахунок відсутності винесених нагрівальних приладів;

3. можливість використання в літній період для охолодження приміщень, перепускаючи холодну воду через систему.

Основні недоліки:

1. відносно високі початкові витрати при встановленні;

2. важкість ремонту при експлуатації.

2.5. Комбіноване опалення.

Комбінована система опалення є досить ефективною - центральне повітряне, суміщене з загально обмінною вентиляцією та водяне низького тиску.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ.