Тема 1.5. Розслідування і облік нещасних випадків.

1. ВИМОГИ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ” ЩОДО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІКУ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І АВАРІЙ. (ст.22 Закону)

Роботодавець повинен організувати розслідування та ввести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів за погодженням з всеукраїнськими об’єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій зацікавленій особі не пізніше трьох днів з моменту розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок або незгоді потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

2.РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ.

Розслідуванню підлягають:

1. Раптові погіршення стану здоров’я.

2. Поранення.

3. Травми.

4. Травми, отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою.

5. Гострі професійні захворювання і отруєння.

6. Теплові удари.

7. Опіки і обмороження.

8. Утоплення.

9. Ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням.

10. Ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо).

11. Ушкодження, отримані внаслідок контакту з травинами, комахами.

12. Випадки смерті на підприємстві.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, які призвели до втрати працездатності хоча би на один день або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше як на один робочий день.

3.НЕЩАСНІ ВИПАДКИ ЯКІ ЗА ВИСНОВКАМИ РОБОТИ КОМІСІЇ З РОЗСЛІДУВАННЯ ВИЗНАЮТЬСЯ ПОВ’ЯЗАНИМИ З ВИРОБНИЦТВОМ І СКЛАДАЄТЬСЯ АКТ ЗА ФОРМОЮ Н-1.

1. На робочому або іншому місці роботи на території підприємства протягом робочого часу, включно встановлені перерви.

2. При приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни.

3. При проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявою) за наявності розпорядження роботодавця.

4. При використанні власного транспортного засобу в інтересах підприємств з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку.

5. При проведенні дій в інтересах підприємства на якому працює потерпілий:

При наданні необхідної допомоги іншому працівникові;

1. Якщо виявлено гостре професійне захворювання (отруєння) – повідомляє відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби.

6.РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ.

До складу комісії з розслідування включаються:

1. Керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання цих функцій – голова комісії.

2. Керівний структурно підрозділу або головний спеціаліст.

3. Представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Можливі зміни і доповнення до складу комісії з розслідування відбуваються у випадках:

1. Якщо потерпілий не є членом профспілки – уповноважений трудового колективу з питань охорони праці (замість представника профспілкової організації).

2. У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) – спеціаліст санепідемстанції та представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

3. У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю – представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок до комісії з розслідування не включається.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана протягом трьох діб:

1. Обмежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо.

2. Визначити відповідність умов і безпеки праці до вимог нормативно-трудових актів про охорону праці.

3. З’ясувати обставини і причини, що призвело до нещасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом.

4. Визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, а також розбити заходи щодо запобігання подібних нещасних випадків.

5. Скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати на затвердження роботодавцю.

6. У випадках виникнення гострих професійних захворювань чи отруєнь крім акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного захворювання чи отруєння за формою П-5.

Роботодавець повинен розглядати і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

1. Потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування нещасного випадку (за формою Н-5).

6.2 Керівникові структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібних випадків.

6.3 Відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта за формою Н-5.

6.4 Відповідному робочому територіальному органу Держнаглядохоронпраці.

6.5 Профспілковій організації, членом якої є потерпілий.

6.6 Керівникові служби охорони праці підприємства (акт за формою Н-1 або НТ) надсилається разом з першим примірником акта за формою Н-5 та іншими матеріалами розслідування.

Акти розслідування разом з матеріалами розслідування зберігаються на підприємстві протягом 45 років. У разі ліквідації підприємства акти форм Н-5,Н-1 або НТ передають правонаступникові, а у разі його відсутності або банкрутства – до державного архіву.

7. СПЕЦІАЛЬНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

Спеціальному розслідуванню підлягають:

Нещасні випадки з смертельним наслідком.

Групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками.

Випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

В даному випадку роботодавець зобов’язаний негайно передати засобами зв’язку повідомлення за встановленою формою:

Відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці.

Відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку.

Відповідному робочому органу виконавчої дирекції ФОНДУ.

Органу, до сфери управління якого належить це підприємство( у разі його відсутності –відповідній місцевій держадміністрації).

Відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань чи отруєнь.

Профспілковій організації, членом якої є потерпілий.

1. Вищестоящому профспілковому органу.

2. Відповідному органу з питань захисту населення від надзвичайних ситуацій.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією.

Спеціальне розслідування проводиться:

1. Комісією з спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника Держнаглядохоронпраці - якщо загинули 2-4 особи.

2. Якщо загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб –комісія призначається наказом Держнаглядохоронпраці, якщо з цього приводу не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів.

Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

У цьому законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

1. Санітарне та епідемічне благополуччя населення – оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності відсутність шкідливого впливу на здоров’я факторів навколишнього середовища, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань.

2. Державні санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи (санітарні норми) – обов’язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та (або) нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища, вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини.

3. Небезпечний фактор – будь-який фізичний, хімічний, біологічний чинник речовина, матеріал або продукт, що впливає або, за певних умов, може негативно впливати на здоров’я людей.

4. Санітарні та протиепідемічні заходи – діяльність, спрямована на створення безпечних для здоров’я умов побуту, праці, навчання відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ САНІТАРНИХ НОРМАТИВІВ ЩОДО УМОВ ПРАЦІ ТА ПРОЖИВАННЯ НАСЕЛЕННЯ (ст.45…49 цього Закону).

2.1 Дисциплінарна відповідальність.

Їй підлягають працівники підприємств, установ, організацій, дії яких призвели до порушення санітарного законодавства, виникнення постанов, розпоряджень приписів висновків посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

1. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції. Може бути накладено штраф у таких розмірах:

1. на посадових осіб – від 6 до 25 мінімальних окладів;

2. на громадян – від 1 до 20 мінімальних окладів.

До підприємств, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовують такі фінансові санкції:

1. За передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської і проектної документації, що не відповідає вимогам санітарних норм – розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25% вартості розробки;

2. За реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації – підприємство, підприємець, сплачує штраф у розмірі 100% реалізованої продукції;

3. За випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей – підприємство, підприємець сплачує штраф у розмірі 100% вартості випущеної або реалізованої продукції;

4. За реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров’я людей, санітарних норм, що діють в України – підприємству, підприємець сплачує штраф у розмірі штраф у розмірі 100% вартості реалізованої продукції;

5. За ухилення від пред’явлення посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби продукції, яка підлягає контролю – підприємство, підприємець сплачує штраф у розмірі 25% вартості продукції, що випущена з моменту ухвалення.

2.3 Цивільно-правова відповідальність.

Підприємства, підприємці, громадяни, які порушили санітарне законодавство забов’язані відшкодувати:

1. Збитки громадянам і підприємства;

2. Компенсувати додаткові витрати установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів;

3. Компенсувати витрати лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим.

У разі відмови від добровільної компенсації витрат спір розглядається у судовому порядку.

4. Кримінальна відповідальність.

Дії проти здоров’я населення, вчинене внаслідок порушення санітарного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність згідно закону.

3.ПОНЯТТЯ “ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ”, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ. ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ ПРАЦІ.

Виробнича санітарія – це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів, які запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів.

До основних заходів виробничої санітарії відносяться:

1. Обладнання приміщень вентиляцією, опалення та іншими санітарно-технічними пристроями.

2. Обладнання гардеробних, душових, вмивальних та інших санітарно-побутових примішень.

Вище переліченими методами регулювати метеорологічні умови можна тільки у виробничих приміщеннях.

При виконанні дорожньо-будівельних робі на площадці робітники захищаються від дії несприятливих метеорологічних факторів за допомогою засобів колективного та індивідуального захисту.

Так, для запобігання дії атмосферних опадів, прямих сонячних променів використовують тимчасові навіси. Для захисту від вітру дорожні робітники забезпечуються спецодягом з щільної тканини, яка не продувається. В зимовий час такий спецодяг забезпечується знімним утеплювачем.

При виконанні робіт у вологих умовах використовується водонепроникний спецодяг. Спецодяг для виконання робіт, які пов’язані отримання опіків (електрозварювальними, газозварювальники) виготовляється з тканини з тканини з вогнестійким просочуванням.

Дорожні робітники забезпечуються також спецвзуттям в залежності від виду робіт, які виконуються. Так, гідромоніторники, бетонники отримують гумові чоботи, асфальтобетонщики – черевики з тепло ізолюючими підошвами тощо.

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ШКІДЛИВИХ ДОМІШОК ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА.

Шкідливими називають речовини, які при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки, можуть викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення від нормального стану здоров’я.

За ступенем дії на організм шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки:

1. 1-й – дуже небезпечні;

2. 2-й – висока небезпечні;

3. 3-й – помірно небезпечні;

4. 4-й – мало небезпечні.

Знаходження шкідливих речовин в повітрі робочої зони обмежується гранично допустимими концентраціями (ГДК).

Це такі концентрації, які при щоденній роботі в межах робочої зміни на протязі всього виробничого стажу не викладають у працюючих захворювань або відхилень в стані здоров’я.

Всі промислові гази і пари за ГДК поділяють на 6 розрядів:

• найбільш шкідливі речовини – 1 розряду;

• найменш шкідливі – 6-го розряду.

Такі речовини як бензол, аміак та інші розчинники; бензин, соляр, гас, які використовують як паливо; пек, смоли, негашене вапно тощо відносяться до 4 і 5 розрядів.

4. ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ І ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВ ШКІДЛИВИМИ РЕЧОВИНАМИ.

Багато виробничих процесів на підприємстві супроводжується виділенням в повітря робочої зони шкідливих речовин.

Проникаючи в невеликих дозах в організм людини, шкідливі речовини викликають зміни як в організмі в цілому, так і в його органах і системах.

Ступінь і характер змін залежить:

1. Від кількості шкідливих речовин.

2. Від тривалості дії шкідливих речовин на організм на організм.

3. Від шляхів проникнення шкідливих речовин в організм.

4. Від хімічної структури шкідливої речовини.

5. Від температури навколишнього середовища.

6. Від стану організму людини та інших факторів.

Часто на автотранспортних підприємствах і в дорожніх організаціях зустрічаються такі шкідливі речовини:

4.1 Пил – складає особливу групу шкідливих речовин.

Виділення пилу пов’язано з щоденним обслуговуванням автомобілів, обробкою металу, дерева, при пере обробці мінеральних матеріалів, при вантажно-розвантажувальних роботах тощо. Пил шкідливо діє на дихальні шляхи, викликає їх хронічне запалення. До найбільш важких захворювань легенів від пилу відноситься силікоз ( ). Силікоз розвивається, як правило, повільно і проявляється через 8…10 років. Пил також подразнює шкіру (пил синтетичної смоли, вапна, карбіду кальцію). Тверді пилинки з твердими краями можуть викликати травму ока. Абразивний пил (при заточувальних та шліфувальних роботах) може призвести до помутніння роговиці.

2. Етиловий бензин використовується як паливо. Володіє отруйними властивостями і порушенні встановлених санітарних правил може викликати гострі та хронічні отруєння.

3. Бензин має різкий запах, легко займається, при звичайній температурі випаровується, пери бензину важчі від повітря і при 16…20 С тримаються в нижніх шарах приміщення. Викликає наркотичну дію, гострі та хронічні отруєння, діє на центральну нервову систему. При слабких отруєння – головний біль, стан сп’яніння, у більш важких випадках – втрата свідомості, судоми і навіть смерть. Максимально допустима концентрація парів бензину 0.3 мг/л.

4. Ацетон виділяє в повітря при фарбувальних роботах. Володіє наркотичними властивостями і викликає подразнення шкіри.

5. Лак етиноль виготовляється з відходів виробництва синтетичного каучуку. Вогненебезпечний, володіє наркотичними властивостями, подразнює верхні дихальні шляхи і може викликати екземи та інші шкіряні захворювання.

6. Бітуми нафти – продукт переробки нафти. Шкідливо діють на організм за рахунок високого випаровування і токсичності.

1. Загально обмінна припливно-витяжна. Її проектують, коли нема природного провітрювання виробничих приміщень. При цьому передбачається не менше 2-х припливних і 2-х витяжних вентиляційних установок, які забезпечують при виключенні однієї з них, продуктивність не менше 50% потрібно повітрообміну.

У приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази і пари 1…3 класів (з 4-х) небезпеки, повинна передбачатися продуктивність припливної вентиляції на 5% меншою продуктивності витяжної вентиляції.

Переваги механічної вентиляції являється:

1. Розподіляє в будь-які точки приміщення припливне повітря.

2. Одночасно вилучає забруднене повітря від місця його утворення.

3. Піддає будь-якій обробці припливне повітря: нагріває, охолоджує, зволожує, висушує, очищує від пилу.

4. Постійно, у будь-яку пору року і незалежно від зовнішніх умов міняє об’єм повітря в будь-яких межах в залежності від режиму роботи цеху.

2. Місцева (локальна) витяжна вентиляція. Для цього використовують відсмоктувачі, витяжні шафи, зонти, панелі рівномірного всмоктування.

Цей вид вентиляції забезпечує вилучення виділень безпосередньо від місць їх утворення, що запобігає забрудненню приміщення.

3. Місцева (локальна) припливна вентиляція. Цей вид вентиляції проектується у цехах, де є великі тепловиділення. Її влаштовують шляхом:

1. подачі свіжого повітря в робочу зону – називається це повітряним здушуванням.

2. Влаштування повітряних завіс з підігрітого повітря, які обладнують при вході або в’їзді у виробничі приміщення у холодну пору року, тим самим перешкоджають проникненню холодного повітря у приміщення.

Системи кондиціонування представляють собою сукупність технічних засобів по підтриманню:

1. Відповідної температури;

2. Відносної вологості;

3. Швидкості руху повітря;

4. Визначеного газового складу і чистоти.