Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
сист підгот соц прац за корд.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
26.08.2019
Размер:
144.38 Кб
Скачать

1.3. Професія соціального працівника: сучасні вимоги Системи підготовки соціальних працівників за кордоном

У світі нараховується декілька десятків сотень вищих шкіл соціальної роботи і спеціалізованих факультетів університетів, які займаються підготовкою професійних соціальних працівників. Лише в Європі нараховується більше 500 навчальних закладів, які надають освіту в сфері соціальної роботи. В більшості країн цю освіту фінансує держава, але існує значна кількість і приватних навчальних закладів, наприклад в Італії, Франції. В деяких країнах приватний характер шкіл обумовлений їх приналежністю до певних релігійних конфесій. Наприклад, в Португалії, Іспанії та країнах Латинської Америки кількість шкіл, які належать Римській католичній церкві, помітно перевищує число світських закладів.

Найбільшу кількість навчальних закладів було відкрито в 60-ті рр., коли соціальна робота розвивалася особливо бурхливо. В цей час була створена значна кількість національних і міжнародних асоціацій соціальних працівників, почали видаватися професійно-орієнтовані журнали, спеціалізовані видання, було розроблено міжнародний етичний кодекс соціального працівника. Більшість вчених підтримує думку, що соціальна робота як самостійна професія і академічна дисципліна утвердилася саме в 60-70-ті рр. ХХ століття.

Підготовка соціальних працівників відображає специфіку національних систем освіти. Доцільно зазначити, що різноманітні моделі мирно співіснували одна з одною.

Так, в Японії існує достатньо широкий вибір програм: два роки навчання в місцевому коледжі або університеті (найбільш розповсюджений варіант) і два роки аспірантури в університеті з отриманням ступеня магістра. Два університети пропонують докторантуру. Хоча школи соціальної роботи існують тут в межах вищої освіти і, зазвичай, ставлять ті ж вимоги до прийому, що і університети, їх недоцільно порівнювати. Навчання тривалістю 3-4 роки розглядається як вузько технічне, спеціалізоване за напрямком підготовки. Університети пропонують широку гуманітарну освіту. Випускник школи отримає диплом або ступінь соціального працівника.

Немає єдиного зразку і в Об'єднаному Королівстві. Навчання соціальних працівників здійснювалося в університетах, політехнічних інститутах, коледжах. Програми різноманітні: чотири роки навчання на рівень бакалавра; один рік навчання в аспірантурі; два роки навчання для випускників, які закінчили інші факультети; два або три роки для тих студентів, які не закінчили повного курсу університету. Природно, що випускники отримують кваліфікаційні рівні, дипломи і сертифікати.

В США професійна атестація здійснюється на трьох рівнях. Ступінь бакалавра - перший професійний рівень. Вона надається по закінченні чотирьох років навчання. Ступінь магістра надається ще через два роки навчання в спеціалізованій школі соціальної роботи, але досяжна і після більш короткотривалого навчання для студентів, які вже мають ступінь бакалавра в сфері соціальної роботи. На докторський ступінь вимагається ще два роки підготовки після магістратури. До того ж за різними спеціалізаціями існують "вдосконалені" курси і просто для продовження навчання за програмами для тих, хто уже має ступінь магістра. Студенти, які успішно закінчили курс, отримують свідоцтво. Крім того, в місцевих коледжах діють 2-х річні програми підготовки працівників технічного (допоміжного) персоналу в сфері соціальної роботи.

Теоретично кожному рівню відповідають певні визначені обов'язки. Але в житті, на практиці ці межі, зазвичай, нівелюються. Відомі випадки, зазначають американці, коли соціальні працівники і без фахової підготовки робили прекрасну кар'єру і навіть керували великими агентствами. Тим не менш, більшість контролюючих і адміністративних посад вимагають ступеня магістра. Він потрібний і для більшості посад з психіатрії. Лікарський фах вимагається для викладання, адміністративної та науково-дослідницької роботи. Отже, ступінь бакалавра є першим професійним рівнем в соціальній роботі, до 1974 р. таким вважався ступінь магістра. Потім було вирішено, що бакалавр може стати повноцінним членом Національної Асоціації Соціальних працівників США (НАСР). Але спори стосовно цілевідповідності присудження професійного статусу бакалаврам в США точаться і понині.

Система професійної підготовки в США включає п'ять навчальних програм: поведінка людини в соціальному середовищі; політика соціального забезпечення і служби соціальної допомоги; практика соціальної роботи; науково-дослідницька робота і польова практика.

Важливу роль у сфері освіти соціальних працівників різних країн відіграє Міжнародна асоціація шкіл соціальних працівників (ІАББ\Л/), яка була створена в 20-х рр. минулого століття. Однією з її функцій є здійснення експертного оцінювання національної програми підготовки до соціальної роботи. Створений при ній Міжнародний комітет шкіл соціальної роботи (ІСББ\Л/) здійснює плідну співпрацю з ООН і Міжнародною організацією праці (МОП), яка має в Женеві довідково-інформаційний центр, в якому зберігається вся інформація, що стосується освіти соціальних працівників.

До середини 60-х рр. моду в сфері освіти соціальних працівників безпосередньо або опосередковано (через ООН) визначали США і Великобританія. Керівництво двох країн, бажаючи отримати все провідне, не лише прихильно сприймали, але й наполягали на використанні західних фахівців і радників. На їхню думку, кращі фахівці приїжджали з Заходу, особливо з США. Для того, щоб відкрити школи соціальної роботи в світі в процесі розвитку, запрошувалися десятки американських, британських і канадських фахівців. Поширювався і зворотній рух. Стипендії та стажування залучали до США, Англії та Канади людей з усього світу. Це, відповідно, сприяло інтернаціоналізації професії і розповсюдженню єдиних стандартів у викладанні. Одночасно стверджувався вплив Заходу в світі.

У наш час, як зазначає Дж. Биллапс (Матеріали конференції з проблем соціальної роботи, Каїр, 1992) численні соціальні працівники країн, що розвиваються, відчувають потребу вийти за межі так званого "професійного імперіалізму" і створити власні підходи, які б вписувалися в культуру їхніх країн і відповідали б потребам їх розвитку.