43 Фінансові інститути, як суб’єкти інвестиційної діяльності.

Держава виступає суб'єктом інвестиційної діяльності через свої інститути, господарські товариства (компанії) та корпорації. фінансово-кредитні установи, інших функціональних учасників. Держава бере участь в інвестиційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інституції, органи виконавчої влади та місцевого самовряду­вання, Національний банк, Фонд держмайна. Державний антимонопольний комітет. В цілому державне інвестування охоплює ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягають приватизації: оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструк­тури. У перехідний період функції інвестора в соціальній сфері та­кож повинні залишатися за державою. Деякі виробництва сільсь­кого господарства (особливо збиткові) теж повинні інвестуватися з держбюджету. Цей анти ринковий захід може бути скасований лише з розвитком приватизації у сільському господарстві і наси­ченням ринку його продукцією. Загальні аспекти щодо державного регулювання інвестиційної діяльності: 1) державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвес­торами та учасниками інвестиційної діяльності; 2) регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: • застосування системи податків з диференціацією суб'єктів та об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг; • проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі завдяки прискоренню амортизації основних фондів; • надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій; • впровадження державних норм і стандартів; • вжиття антимонопольних заходів; • роздержавлення та приватизації власності; • проведення політики ціноутворення.

44 Державне регулювання інвестиційного процесу.

Цілі державного регулювання інвестиційної діяльності Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища і здоров'я. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності: 1. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. 2. Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів. 3. Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; державних норм та стандартів; заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції; роздержавлення і приватизації власності; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва; інших заходів. Держава може бути інвестором за умов: - коли бере на себе інвестування економічного виробництва продуктів яких має загально національний характер і може виробляти на державних підприємствах; - коли здійснюється фінансування де держава є замовником та споживачем продукції; - функції інвестицій в соціальній сфері; - розвиток тих підприємств доцільність яких обґрунтовується ринковою конюктурою. Форми державних інвестиційних процесів: 1) державне кредитування; 2) роздержавлення та приватизація; 3) податкова політика, антимонопольні заходи, ліцензування.