Динаміка показників фінансових результатів в ват «Радсад» Миколаївського

Показники	Роки			2010 р. у % до
	2008	2009	2010	2008р.	2009 р.
Прибуток від реалізації, тис. грн.	1490,0	455,0	1450,0	97,3	318,7
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	2243,0	2434,0	4111,0	183,3	168,9
Чистий прибуток, тис. грн.	-10,0	-291,0	996,0	9960 в. п.	342,3 в. п.
Середньорічна сума активів, тис. грн.	8055,5	6067,5	6323,0	78,5	104,2
Середньорічна сума власного капіталу, тис. грн.	7694,5	5746,5	6040,5	78,5	105,1
Коефіцієнт прибутковості (збитковості) продукції	0,664	0,187	0,353	53,2	188,8
Коефіцієнт прибутковості (збитковості) капіталу	-0,001	-0,048	0,158	-15800 в. п.	-329,2 в. п.
Коефіцієнт прибутковості (збитковості) власного капіталу	-0,001	-0,051	0,165	-16500 в. п.	-323,5 в. п.

Проаналізувавши показники фінансових результатів в ВАТ «Радсад» Миколаївського району , можемо стверджувати, що підприємство має стабільну фінансову ситуацію, може без проблем розрахуватися зі своїми фінансовими зобов’язаннями.

Більшу частину виробленої продукції ВАТ «Радсад» Миколаївського району реалізовує на внутрішні ринки України.

РОЗДІЛ 2

ІНСТРУКТИВНІ МАТЕРІАЛИ З ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків вітчизняних підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики. Облікова політика - це сукупність конкретних методів і форм ведення бухгалтерського обліку, що обирається підприємством виходячи із загальноприйнятих правил та особливостей своєї діяльності для підготовки та надання фінансової звітності.

Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно, кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

У ВАТ «Радсад» Миколаївського району положення (наказ) про облікову політику не затверджено, тому за період проходження виробничої практики нами, для підвищення ефективності обліку, було складено рекомендований до впровадження на даному підприємстві наказ про облікову політику. У наказі про облікову політику відображають принципи і методи, пов’язані з оцінкою або обліком статей фінансової звітності, вибір яких передбачено національними стандартами бухгалтерського обліку.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, представленою відповідними методиками та обліковими процедурами, серед яких містяться альтернативні варіанти. Вона визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, складу бухгалтерських рахунків тощо.

Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).

Складовою частиною організації обліку на підприємстві ВАТ «Радсад» Миколаївського району є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.

Перелік первинних документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику. До них відносяться:

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

• форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

• порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

• методи оцінки активів та зобов'язань;

• правила документообігу та технологія обробки облікової інформації;

• порядок контролю за господарськими операціями;

• інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

При виборі облікової політики необхідно враховувати наступні фактори:

• організаційно-правова форма (статус) підприємства;

• форма власності;

• галузева належність;

• розміри підприємства;

• наявність структурних підрозділів;

• стратегія фінансово-економічного розвитку;

• рівень окупності витрат;

• рівень технічної оснащеності підприємства;

• кадрове забезпечення (рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, ініціативності та підприємливості керівників);

• економічний стан на підприємстві та Україні в цілому;

• стан законодавства.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту перед формою, несуперечності та раціональності.

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечити:

1. повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

2. готовність до бухгалтерського обліку втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів - не допускаючи створення прихованих резервів;

3. відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

4. тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-ше число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

5. раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Після затвердження керівником підприємства наказу, про облікову політику він набуває статусу юридичного документу.

Наказ про облікову політику є одним перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства. Облікова політика передбачає відкритість для зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації, що відображається у фінансовій звітності. За даними фінансової звітності встановлюється майновий та фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, основні засади господарювання, тенденції в покращанні (погіршенні) діяльності підприємства та інші показники.

Недотримання встановлених правил ведення бухгалтерського обліку, які покладені в основу облікової політики, трактується як неправильне ведення бухгалтерського обліку, оскільки викривляє майновий та фінансовий стан підприємства.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації згідно закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІ для організації бухгалтерського обліку створено бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють організацію рахункових записів і порядок поєднання різних видів облікових реєстрів, які повинні забезпечити оперативний контроль, своєчасність, повноту і достовірність узагальнення у бухгалтерському обліку всіх багатогранних господарських операцій, які відбуваються на підприємстві. Основними принципами ,що визначають ту чи іншу форму обліку є: структура реєстрів синтетичного обліку, взаємозв’язок реєстрів синтетичного і аналітичного обліку, зовнішня форма реєстрів, послідовність і спосіб записів, кількість реєстрів.

Бухгалтерський облік у ВАТ «Радсад» проводиться у Журнал – Головній формі бухгалтерського обліку, яка є спрощеним варіантом меморіально – ордерної форми і застосовується на невеликих за обсягом діяльності підприємствах і в організаціях, план рахунків яких передбачає незначну кількість рахунків синтетичного обліку.

ВАТ «Радсад» використовує План рахунків бух­галтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, крім восьмого класу.

План рахунків – це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку, що використовується для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, першою і другою - номер синтетичного рахунка, першою, другою, третьою - номер субрахунка. Котирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюються із застосуванням щонайменше коду класу й коду синтетичних рахунків (першого і другого порядків).

Кожному синтетичному рахунку відводиться дві графи для запису оборотів по дебету і кредиту. У Журнал – Головній книзі є стільки граф, скільки синтетичних рахунків повинно бути відкрито на певному підприємстві для обліку всіх господарських операцій (записи роблять на розвернутому аркуші). Через велику кількість балансових рахунків виникає необхідність вкладати всередину додаткові аркуші.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документообіг – це рух документів від моменту їх складання (або одержання від інших підприємств, організацій), періоду обробки і до передачі в архів.

Документообіг на кожному підприємстві встановлюється головним бухгалтером і є обов’язковим для всіх працівників підприємства.

Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату.

Отже, ВАТ «Радсад» проводить фінансовий облік у відповідності з чинним законодавством України та існуючими на сьогодні нормативними документами бухгалтерського обліку. Позитивними сторонами ведення фінансового обліку у господарстві є простота і наочність записів синтетичного обліку. Проте при використанні великої кількості синтетичних рахунків ця форма втрачає наочність записів. Окрім цього, ведення обліку у книжкових регістрах утруднює використання обчислювальної техніки при опрацюванні облікової інформації.

РОЗДІЛ 3

ОБЛІК ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЯЦІЯ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА У ВАТ «РАДСАД»

Об'єктом обчислення собівартості в рослинництві є окремі ви­ди основної, супутньої і побічної продукції, одержаної від виро­щування сільськогосподарських культур.

Собівартість продукції рослинництва за видами сільськогос­подарських культур (групами культур) обчислюють: зерно, на­сіння соняшнику — франко-тік (включаючи витрати на доочи­щення і сушіння); солома, сіно — франко-скирта або інший пункт зберігання; коренеплоди, картопля, овочі, баштанні куль­тури, льон та інші технічні культури — франко-поле (місце збе­рігання); зелена маса на силос — франко-місце силосування; си­лос — франко-силосна споруда; зелені корми — франко-місце споживання; насіння трав — франко-склад; парниково-тепличні овочі, плоди, ягоди — франко-пункт приймання.

Облік витрат рослинництва на підприємстві ВАТ «Радсад» ведеться на рахунку № 23 „Виробництво” (субрахунок 231).

На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка № 23 "Виробництво" відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва перевіряють правильність запису по дебету і кредиту аналітичних рахунків. Витрати по посівах, які повністю загинули від сти­хійного лиха, списують з рахунка 23 на витрати господарства. Дебетують субрахунок 991, кредитують рахунок 23.

У зв'язку з тим, що площі під загиблими посівами пересівають­ся іншими сільськогосподарськими культурами, при списанні ви­трат слід мати на увазі, що на надзвичайні витрати господарства списуються лише повторні витрати (вартість насіння, витрати на сівбу тощо). Неповторні витрати (оранка, вартість внесених доб­рив, витрати по снігозатриманню тощо) відносять на новопосіяну культуру. При частковій загибелі втрати списують на витрати го­сподарства частково і розподіляють пропорційно до відсотка оде­ржаної продукції. По посівах, які загинули внаслідок стихійного лиха, нараховують страхове відшкодування. Ці суми записують на дебет рахунка 65 і кредит субрахунка 751.

До собівартості продукції рослинництва поточного року не входять витрати по зібраних (але необмолочених) або по незіб­раних культурах. Якщо на кінець року в рослинництві виявлено необмолочені культури, фактичні витрати розподіляють так. Із загальної суми витрат по зібраних обмолочених і необмолочених культурах виключають витрати на обмолочування та вивезення продукції з поля. Суму витрат, що залишається, розподіляють пропорційно до кількості гектарів по зібраних обмолочених і необмолочених культурах. Для визначення фактичної собівартості продукції зібраних і обмолочених культур до суми витрат по зі­браних культурах додають витрати на їх обмолочування д транс­портування з поля. У наступному році при обчисленні собіварто­сті по необмолочених культурах до витрат на їх збирання дода­ють витрати на їх обмолочування, очищення і транспортування.

Собівартість соломи (полови), гички, стебел кукурудзи, коши­ків соняшнику, капустяного листя, тощо визначають залежно від віднесених на них витрат за нормативами, встановленими на основі витрат на збирання, пресування, транспортування, скир­тування та інші роботи по заготівлі цієї продукції.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. На підприємстві ВАТ «Радсад» використовують такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

Об’єктами калькулювання на підприємстві є такі види продукції:

• зернові та зернобобові культури;

• технічні культури;

• овочеві культури;

• незавершене виробництво (витрати під урожай наступного року).

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.

Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 „Загальновиробничі витрати” закривається, а сума розподілених загально виробничих витрат списується на дебет рахунка № 23 "Виробництво" і № 90 "Собівартість реалізації".

Наприклад, розрахунок фактичної собівартості основної продукції рослинництва у ВАТ «Радсад». На підприємстві зібрано 20 тис. ц повноцінного зерна озимої пшениці та 1500 ц зерновідходів із вмістом у них зерна 60 %. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 650100 грн. Розрахунок собівартості одержаної продукції виконується таким чином. Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить 900 ц (1500 х 60/100). Загальна його кількість з урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 20900 ц (20000 + 900). Собiвартiсть 1 ц повноцінного зерна становитиме 31 грн (650100 грн : 20900 ц), а собiвартiсть 1 ц зерновiдходiв становитиме 12,4 грн.

На підставі даних виробничих звітів на підприємстві ВАТ «Радсад» складається також обороти за рахунками виробничих витрат, які передбачають відображення почат­кового залишку, обігу за дебетом і кредиту, залишок на кінець звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку в рослинництві.

РОЗДІЛ 4

ОБЛІК ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЯЦІЯ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА У ВАТ «РАДСАД»

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вар­тості побічної продукції), становлять собівартість продукції тва­ринництва, причому: вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на фінансові результати підприєм­ства; вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, від­несених на матеріально відповідальних осіб), відображується в окремій статті в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Маса загиблого чи вимушено забитого молодняку тварин, птиці та дорослої худоби на відгодівлі не виключається з прирос­ту живої маси, одержаного за звітний рік.

Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній, ви­ходячи з вмісту сухих речовин.

Інша побічна продукція, така, як вовна-линька, пух, перо, мі­ражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому ві­ці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних ви­дів і груп худоби (птиці).

Визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби і птиці. Продукцією вирощування та відго­дівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) е приріст живої здаси, одержаний в звітному періоді, та жива маса, а від тварин, які не зважуються (молодняк робо­чих тварин, звірів тощо), продукція не оприбутковується, а ви­трати спрямовуються на дооцінку поголів'я, виходячи із кількос­ті кормо-днів та собівартості 1 кормо-дня.

Приріст живої маси молодняку тварин та тварин на відгодівлі і птиці певного виду та групи визначається як різниця між жи­вою масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло про­тягом року включаючи загиблих), і живою масою приплоду та масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року та які були на початок року.

Собівартість 1 ц приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відго­дівлі та птиці всіх вікових груп визначається, виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тва­рин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалі­зовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість 1 ц живої маси худоби і птиці визначається ді­ленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості одного центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізова­на, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не змінюється.

Визначення собівартості продукції скотарства. У молоч­ному скотарстві розраховується собівартість одного центнера мо­лока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови при­плоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання ко­рови.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості одного центнера молока необ­хідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центне­рів одержаного молока. Визначення собівартості продукції в м'ясному скотар­стві. У м'ясному скотарстві обчислюють собівартість однієї голо­ви приплоду, 1 ц приросту живої маси телят до 8-місячного віку і 1 ц живої маси; 1 ц приросту живої маси молодняку старше 8 мі­сяців і дорослої худоби на відгодівлі; 1 ц живої маси по цій групі.

Попередньо із загальної суми витрат виключають вартість молока і вовни-линьки за середньореалізаційними цінами та вартість гною (методика викладена вище).

Одну голову приплоду оцінюють за живою масою теляти при народженні і фактичною собівартістю 1 ц живої маси відлучених телят у 8-місячному віці. Приріст живої маси телят до 8-мі­сячного віку визначають на підставі записів на кредиті аналітичного рахунка «Основне стадо великої рогатої худоби м'ясного напряму». Собівартість 1 ц приросту живої маси по даній групі тварин обчислюють діленням витрат, зарахованих на дебет цьо­го аналітичного рахунка, за вирахуванням побічної продукції і доходів від пункту штучного осіменіння, на приріст живої маси телят цієї групи з урахуванням живої маси приплоду.

Собівартість 1 ц живої маси телят до 8-місячного віку визна­чають з урахуванням маси молодняку цієї групи, який залишив­ся з минулого року: загальну вартість телят до 8-місячного віку ділять на загальну масу тварин цієї групи. Загальна вартість молодняку у віці до 8 місяців складається з вартості телят на по­чаток року, вартості придбаного молодняку і витрат, віднесених на приріст живої маси телят до 8-місячного віку, та приплоду. Загальна маса тварин включає живу масу телят до 8-місячного віку на кінець року, молодняку, переведеного в старшу групу, і проданих тварин (за вирахуванням маси загиблих). Собівартість 1 ц живої маси тварин обчислюють діленням їх вартості на живу масу. За такою собівартістю визначають вартість телят, які ви­були протягом року з цієї групи, і тих, що залишилися на кінець року.

Собівартість 1 ц приплоду живої маси і 1 ц живої маси молод­няку старше 8 місяців і дорослої худоби на відгодівлі обчислю­ють так само, як і по молодняку великої рогатої худоби молочно­го напряму.

Визначення собівартості продукції свинарства. Собівар­тість продукції свинарства включає витрати на утримання сви­номаток з поросятами до відлучення, кнурів, поголів'я свиней на дорощуванні і відгодівлі. Ці витрати розподіляють між окреми­ми видами продукції свинарства (голову ділового приплоду, приріст живої маси, гній). Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент відлучення визначають ді­ленням загальної суми витрат за рік по утриманню основного стада (крім вартості побічної продукції) на кількість приросту живої маси відлучених поросят, включаючи живу масу приплоду при народженні. Собівартість 1 ц приросту живої маси відлуче­них поросят обчислюють діленням суми вартості поросят під свиноматками на початок року і витрат по основному стаду за поточний рік на живу масу відлучених поросят, у тім числі заги­блих. Собівартість 1 ц приросту живої маси всіх інших обліковий груп свиней (на дорощуванні і відгодівлі) визначають діленням витрат по відповідній групі на кількість приросту.

У спеціалізованих господарствах собівартість продукції сви­нарства розраховують загалом по галузі і кожній технологічній групі, а в неспеціалізованих — тільки загалом по галузі. Зага­лом по галузі собівартість валового приросту живої маси свиней, включаючи живу масу приплоду при народженні (у тім числі загиблих), обчислюють за витратами по всіх об'єктах обліку.

Визначення собівартості продукції птахівництва. Собі­вартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вар­тості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продук­ції. Обчислюється собівартість 1 тис. яєць основного стада птиці та 1 центнер приросту живої маси молодняку (кількість приросту живої маси визначається розрахункове).

Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності — за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані від молодняку птиці. Процес інкубації може мати незавершене виробництво.

Аналітичний облік витрат на відгодівлю ведеться у Допоміжній відомості аналітичного обліку витрат за рахунком 23 «Виробництво» та у журналі у розрізі відгодівельних груп за такою номенклатурою статей: 1. Основна і додаткова заробітна плата. 2. Відрахування на соціальне страхування. 3. Корми. 4. Підстилка. 5. Транспортні витрати. 6. Водопостачання. 7. Електропостачання. 8. Амортизація основних засобів. 9. Поточний ремонт основних засобів. 10. Страхові платежі. 11. Інші прямі витрати. 12. Загальновиробничі витрати.

Прямі витрати на вирощування молодняку, відгодівлю тварин і утримання основного стада у ВАТ «Радсад» відображаються за дебетом 2312 з кредиту рахунків:

• 6611; 652 — на суму нарахованої прямої заробітної плати тваринників і відрахування на соціальне страхування;

• 2083 «Корми» — на фактичну собівартість витрачених кормів;

•2382 "Допоміжні виробництва" — на суму витрат на водо-, електропостачання, якщо ці витрати можна віднести до прямих та ін.

• 631, 682 "Розрахунки з постачальниками";

РОЗДІЛ 5

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

ВАТ «Радсад» є власником набутого ним майна, в тому числі такого, що передане йому засновниками, продукції, яка вироблена товариством в результаті господарської діяльності, доходів, одержаних від реалізації, наданих послуг та іншого майна, яке придбане.

Основним установчим документом є Статут підприємств, де вказано положення про створення власного капіталу.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрут­ства тощо).

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юри­дичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснен­ня його господарсько-фінансової діяльності.

В ході реформування колективних сільськогосподарських підприємств дане підприємство перетворилося в сільськогосподарське товариство обмеженої відповідальності на засадах об'єднання пайових внесків, обов'язкової трудової участі і у спільній сільсь­когосподарській виробничій діяльності.

В ВАТ «Радсад» внески зроблені у вигляді будівель і споруд, обладнання, інших матеріальних цінностей, цінних паперів, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, права власності, а також інших майнових прав, грошових коштів як у вітчизняній, так і в іноземній валюті.

Для забезпечення діяльності ВАТ «Радсад» за рахунок внесків учасників створений фонд у розмірі приблизно 7500 гривень.

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначено рахунок 40 «Статутний капітал».

Кредит рахунку 40 «Статутний капітал» відображає збільшення статутного капіталу, а дебет - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Рахунок 41 «Пайовий капітал» відображає суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для провадження його господарської, фінансової діяльності.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» - використовується для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунка 42 відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - його зменшення.

За кредитом рахунка 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулого років, а також використаного в поточному році прибутку ведуться на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Облік вилученого капіталу у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо показується на рахунку 45 «Вилучений капітал».

За дебетом рахунка 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Неоплачений капітал — це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Облік неоплаченого капіталу ведеться на рахунку 46 «Неоплачений капітал». За дебетом рахунка відображується заборгова­ність засновників (учасників) господарського товариства за внес­ками до статутного капіталу підприємства, за кредитом погашен­ня заборгованості за внесками до статутного капіталу підприємст­ва. Тому при створенні господарського товариства після прийнят­тя рішення про випуск акцій і оголошення підписки на них на всю суму зареєстрованого статутного капіталу відображують:

• дебет рахунка 46 «Неоплачений капітал»

• кредит рахунка 40 «Статутний капітал».

Фактичне надходження внесків засновників та учасників гос­подарського товариства зменшує їх заборгованість за акції, на які вони підписались і у бухгалтерському обліку відображують по кредиту рахунка 46 «Неоплачений капітал». Дебетуються при цьому рахунки матеріальних цінностей нематеріальних акти­вів, грошових коштів (у національній валюті) відповідно до фор­ми здійснення внесків. Майно, передане в натуральній формі у власність господарського товариства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповід­них записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчу­ють факт передачі об'єктів господарському, товариству.

Резервний, неоплачений, вилучений капітали дане підприємство не створює.

РОЗДІЛ 6

ОБЛІК ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА РОЗРАХУНКАМИ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ, БАНКАМИ, ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З БЮДЖЕТОМ

Відповідальність за своєчасну і якісну підготовку необхідних матеріалів та оформлення договірних відносин у ВАТ «Радсад» , а також облік, реєстрацію, зберігання договорів покладають на службу, відповідальну за підготовку і оформлення договірних відносин відповідно до покладених на неї функцій.

Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками повинна забезпечити:

- своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;

- попередження прострочки кредиторської заборгованості.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та договорів покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива підстава виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці. Обов'язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов'язань обох сторін.

При організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками особливу увагу на підприємстві ВАТ «Радсад» приділяється безнадійній кредиторській заборгованості (при закінченні терміну позовної давності, банкрутстві чи ліквідації підприємства, виникненні форс-мажорних обставин). Всі аспекти організації обліку з постачальниками і підрядниками затверджуються в наказі про облікову політику.

Етапи організації бухгалтерського обліку підприємства тісно пов'язані між собою та повністю залежать від якості первинних даних, відображених в документах. Керівники великих підприємств в організації обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками покладаються на розрахункові відділи бухгалтерії. Тут же повинен здійснюватися контроль за дотриманням строків оплати рахунків постачальників і підрядників.

Відповідальність за своєчасну і якісну підготовку необхідних матеріалів та оформлення договірних відносин, а також облік, реєстрацію, зберігання договорів рекомендується покладати на службу, відповідальну за підготовку і оформлення договірних відносин відповідно до покладених на неї функцій (матеріально-технічного забезпечення, збуту, комерційну, маркетингу, менеджменту, технічного контролю, реклами, капітального будівництва, фінансів, транспорту, інші служби відповідно до їх функцій в порядку, визначеному на підприємстві).

Про реальність укладання договору поставки свідчить наявність таких документів: журнал обліку вантажів, акт про приймання матеріалів; акт про виявлені дефекти устаткування; накладні на відпуск ТМЦ; прибутковий ордер; товарно-транспортна накладна; податкова накладна. Порядок проходження документації, пов'язаної з укладанням договорів на підприємстві, повинен бути встановлений наказом або положенням, в залежності від кількості договорів.

Джерелами інформації для контролю служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками. Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками проводяться на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, якщо в розділі «Відомості про вантаж» неможливо перерахувати всі найменування товару.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги, повинні бути акцептовані. При організації обліку ці функції повинні бути доведені до конкретних виконавців.

Таким чином, якщо підприємство вирішило придбати ті чи інші товарно-матеріальні цінності, то про таку подію свідчать принаймні два різні документи: банківський (касовий) документ про оплату їх вартості та накладна про надходження від постачальника. Банківський документ про оплату хоча й містить відомості про конкретний товар, однак жодним чином не свідчить про фізичне надходження цих товарів, так само як накладна про надходження не може свідчити про оплату їх вартості.

Аналітичний облік у ВАТ «Радсад» ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку)на сплату. На субрахунку 632 аналітичний облік ведеться в гривнях та в валюті, обумовленій в договорі.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» призначений для обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. Рахунок балансовий, розрахунковий, пасивний, призначений для обліку поточних зобов'язань.

По кредиту рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання тощо. Всі ці операції відображаються на рахунку 63 незалежно від того, коли здійснювався акцепт виставленого рахунку-фактури.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

- 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

- 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»

Торговельні рахунки до сплати виникають через придбання товарів для подальшого продажу і отримання послуг протягом нормальної операційної діяльності підприємства. Термін «рахунки до сплати» застосовують в обліку саме у значенні «торговельні рахунки до сплати». Типові бухгалтерські проводки по рахунках до сплати мають такий вигляд.

Відображення заборгованості перед постачальниками ведеться зведений облік на підставі первинних документів без попереднього їх накопичування та узагальнення.

Облік господарських операцій на ВАТ «Радсад» відбувається наступним чином:

- на підприємство надходять первинні документи для оплати за запаси, послуги тощо;

- на їх основі друкується платіжне доручення на оплату, довіреність на отримання запасів, акти виконаних робіт;

- запаси оприбутковуються матеріально відповідальною особою з подальшим списанням на витрати згідно відповідних документів;

- на рахунки підприємства надходить оплата за реалізовані товари, роботи, послуги, суми заносяться до загальної бази та розраховуються фінансові результати по різноманітним періодам, складається фінансова та податкова звітність.

РОЗДІЛ 7

ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Організація оплати праці являє собою систему організаційно-правових засобів, спрямованих на встановлення змісту і порядку введення системи оплати праці, тарифної системи, нормування праці, відрядних розцінок, преміювання, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлення норм оплати праці при відхиленні від тарифних умов, форм і строків виплати заробітної плати, порядку обчислення середнього заробітку, індексації зарплати у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін, компенсації зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Підприємства самостійно встановлюють фонди, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів, передбачені законодавством, при цьому підприємства мають право використати тарифні сітки і шкали співвідношення посадових окладів, які визначаються галузевими угодами, як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та інших умов робіт (ст. 19 Закону України "Про підприємства в Україні").

Всі норми з оплати праці в рамках своєї компетенції підприємства встановлюють у колективному договорі.

При прийняті на роботу у ВАТ «Радсад» зі сторони працівника вимагається подання достовірних документів, що посвідчують його особу, трудової книжки, у визначених випадках також документа про освіту, стан здоров’я та інших передбачених законодавством документів (ч. 2 ст. 24 Кодексу законів про працю – далі КЗпП).

У річному фонді оплати праці ВАТ «Радсад» передбачають виплати з прибутку та інші виплати на матеріальне стимулювання працівників. До цих виплат відносять матеріальну допомогу; оплату додатково наданих за рішенням трудового колективу (понад передбачену законодавством) відпусток працівникам; надбавки до пенсій; одноразові допомоги; доходи (дивіденди і проценти), що виплачуються за вкладами працівників у майно підприємства, а також інші виплати, котрі здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, і спеціальних джерел.

У практиці внутрішньогосподарського планування фонд оплати праці на плановий період визначають переважно двома способами: на основі розрахунків середньорічної чисельності за категоріями і професіями працюючих та їх планової середньомісячної оплати праці; за нормативами оплати праці з розрахунку на 100 грн. валової (товарної) продукції або валового доходу.

Чисельність працюючих (особовий склад) визначається підприємством. Облік особового складу ВАТ «Радсад» ведуть у службі (відділі) кадрів. Фактична чисельність усіх працюючих підприємства визначається за обліковим складом. Зміни особового складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про прийом, переведення, звільнення, надання відпусток.

Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок). Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах тощо. Ці дані необхідні для контролю використання робочого часу та складання звіту.

Для забезпечення правильного використання фонду оплати праці необхідно обліковувати виробіток продукції або виконаний обсяг робіт кожного працівника і правильність нарахування заробітної плати згідно з установленими нормами і розцінками. Облік виробітку здійснюється залежно від технологічного процесу виробництва, системи організації і оплати праці за типовими формами, в рапортах про виробіток, маршрутних листках, у відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах.

Щоб визначити заробітну плату, яка підлягає виплаті кожному працюючому, роблять розрахунок виробітку за місяць з відкиданням від цієї суми необхідних утримань. Розрахунок здійснюють в розрахунково-платіжній відомості. Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, фермі, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками.

Заробітна плата працюючим, у ВАТ «Радсад», видається протягом місяця двічі, у вигляді авансу — за першу половину місяця і остаточного розрахунку — за другу. Підставою для видачі заробітної плати є розрахунково-платіжні відомості.

Облік розрахунків за заробітною платою ведеться на двох субрахунках рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці». У кредиті субрахунка —1 відображається нарахована заробітна плата, а в кредиті субрахунка —2 — депонована заробітна плата. У дебеті рахунка відображаються всі відрахування, перерахування і виплати. Кредитове сальдо цього рахунка показує зобов’язання підприємства перед працюючими на перше число кожного наступного за звітним місяця.

У ВАТ «Радсад» використовують тарифну систему оплати праці для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки.

При складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за субрахунками: 661 «Розрахунки за заробітною платою», 662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображаються суми нарахованої основної і до даткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, за виконавчими листками та інші утримання), суми виплаченої заробітної плати і депонованої. Звідси в бухгалтерському обліку на суму нарахованої заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і дебету рахунків: 23 «Виробництво», 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати праці); 652 «По соціальному страхуванню» (на суму допомоги по соціальному страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування) та ін.

РОЗДІЛ 8

ОБЛІК ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ У ВАТ «РАДСАД»

Облік доходів відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Методичні засади формування, оцінювання і визначення у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 „Дохід” та П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”. Для визначення доходу необхідно не тільки надходження активу або зменшення зобов’язання, але і фінансовий наслідок для цих подій. Таким наслідком, виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників). Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов’язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визначається, коли вони відбуваються (а не тоді отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, відповідно до якого витрати визначаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.

Критерії визначення доходу застосовується окремо до кожної операції.

Не визначаються доходами такі надходження від інших осіб:

• сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

• сума надходжень за договором комісії, агентським та іншими аналітичним договорам на користь комітента, принципам тощо;

• сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

• сума авансів в рахунок оплати продукції;

• сума задатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

• надходження від первинного розміщення цінних паперів тощо.

Валовий дохід містить у собі економічну вигоду, яку підприємство одержало (або має одержати) суми, які утворюються в формі податків (акцизний збір, податок на додану вартість тощо) не приносять економічної вигоди. Тому вони виключаються із валового доходу та завершують процес формування чистого доходу.

Чистий дохід – це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які визначені законодавчо.

До чистого доходу не включаються суми, які отримуються від імені третьої сторони, податок на додану вартість, акциз, мито, будь-які надані торговельні знижки тощо.

Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу у ВАТ «Радсад» ведеться на рахунку 70 „Доходи від реалізації”.

Рахунок 70 „Доходи від реалізації” є тимчасовий, має ознаки пасивного рахунку. По кредиту 70 „Доходи від реалізації” на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету – належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми, які отримуються підприємством на користь комітету, принципам; повернуті перестраховиками частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій, результат зміни резервів незароблених премій у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 „Фінансові результати”.

Бухгалтерський облік доходів від реалізації ведеться щодо кожного об’єкта за відповідними групами, для яких відкривається окремий субрахунок.

Рахунок 70 „Доходи від реалізації” має такі субрахунки:

701 „Дохід від реалізації готової продукції”;

702 „Дохід від реалізації товарів”;

703 „Дохід від реалізації робіт і послуг”;

704 „Вирахування з доходу”.

По дебету субрахунка 704 відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. По кредиту субрахунка 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 „Фінансові результати”.

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та напрямами, визначеними підприємством.

Первинними документами з обліку доходів від реалізації є рахунки-фактури, договори купівлі-продажу, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, приймальні квитанції платіжні вимоги, виписки банку, розрахунки (довідники) бухгалтерії.

До обліку іншої операційної діяльності належить процес вибуття будь-якого активу (виробничих запасів, матеріальних цінностей, оборотних активів тощо). У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, непов’язані з реалізацією (товарів, робіт, послуг).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) використовують рахунок 71 „Інший операційний дохід”. Рахунок 71 є пасивним, тимчасовим. На рахунку 71 „Інший операційний дохід” ведеться облік доходів операційної діяльності підприємства, крім доходів, які відображаються на рахунку 70 „Доходи від реалізації” є доходами основної діяльності.

По кредиту рахунку 71 „Інший операційний дохід” відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету – суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов’язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 „Фінансові результати”.

Таблиця 8.1