Лабораторна робота №7
ТЕМА: Вивчення морфологычних ознак та быологычних особливостей технычних культур.
МЕТА: Поглибити знання про морфологычны ознаки та быологычны особливосты технычних культур.
ЗАВДАННЯ:
Описати морфологычны ознаки та быологычны особливосты технычних культур а сааме:
картопля;
соняшник;
цукровий буряк;
кормовий буряк.
Описати технолдогыю вирощування тетнычних культур.
МАТЕРІАЛИ Т А ОБЛАДНАННЯ: Інструцыйні картки, підручники, таблиці.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:
Дати визначення що таке технічні культури?
Перечислити сорти технічних культур, які описуються в лабораторній роботі?
Як поділяються технічні культури за призначенням?
Цукрові буряки
Біологічні особливості.
Цукрові буряки історично пристосовані до районів із достатньо високою відносною вологістю повітря. Рослини погано розвиваються за відсутності опадів у березні й квітні. Період появи сходів повинен бути теплим із помірним дощем, перша половина літа — прохолодною і дощовою, а потім має переважати помірно суха й тепла погода. За весь вегетаційний період з поверхні ґрунту, зайнятої цукровими буряками випаровується 25-30% води, випаровуваної рослинами. В основних районах бурякосіяння опадів не вистачає навіть для формування середнього врожаю, тому волога, нагромаджена у ґрунті в осінньо-зимовий період, стає надійним запасом для максимальної витрати її під час інтенсивного росту листя і коренеплодів.
Енергетичною основою рослинництва є сонячна радіація, яка визначається сумою фотосинтетично активної радіації (ФАР) за вегетаційний період. ФАР — частина сонячної радіації в інтервалі довжини хвиль 0,38-0,71 мкм, що використовується у процесі фотосинтезу. При нагромадженні цукру листки цукрових буряків найінтенсивніше використовують синьо-фіолетові (0,40-0,48 мкм), а для росту вегетативної маси — оранжево-червоні (0,65-0,69 мкм) промені.
За значенням для нагромадження цукру в коренеплодах у другій половині вегетації в районах достатнього зволоження важливу роль відіграють освітлення і температуру повітря, а в районах несталого й особливо недостатнього зволоження — волога. Ефективність світла і тепла залежить від забезпеченості рослин вологою та елементами живлення.
Від теплового режиму залежать схожість насіння, ріст рослин і продуктивність цукрових буряків. Потреба їх у теплі за період від сівби до технічної стиглості визначається сумою активних температур 2300-3000 °С. Найсприятливіша для проростання насіння — температура близько 20 °С. Від температури ґрунту залежить тривалість періоду проростання насіння. Так, при температурі ґрунту 1-2 °С насіння проростає протягом 45-60 днів; 3-4 °С — 25-30; 6-7°С — 10-15; 9-10°С — 8-10; 11-12°С — протягом 3-4 днів.
Сходи цукрових буряків переносять тимчасові заморозки на поверхні ґрунту мінус 3-5°С. Найпродуктивніша життєдіяльність рослин спостерігається при температурі кореневмісного шару ґрунту вдень близько 30 °С і вночі 10 °С. Фотосинтез і ріст рослин буряків краще відбуваються при температурі 20-22°С.
Восени перед збиранням цукрові буряки переносять тимчасові заморозки до мінус 5°С, а зібрані й невкриті коренеплоди пошкоджуються при температурі мінус 2°С. Активний ріст і нагромадження цукру тривають при осінній температурі вище плюс 6 °С.
Для формування врожаю цукрові буряки споживають велику кількість поживних речовин. На утворення 1 т коренеплодів і відповідної кількості гички з ґрунту виноситься: N -50-60кг, Р2О5 — 15-20 кг і К2О — 55-75 кг. Багато також використовується кальцію, магнію, сірки, марганцю, бору та інших елементів. Оптимальна кількість обмінного кальцію в ґрунті для цукрових буряків становить 60-70% ємності поглинання, обмінного магнію і калію — відповідно 10-15 і 3,5%.
Кращими ґрунтами для цукрових буряків є чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові, чорноземи опідзолені середньосуглинкові, чорноземи лучні, лучно-чорноземні, темно-сірі опідзолені середньосуглинкові. Гірші — світло-сірі та сірі опідзолені середньосуглинкові. Оптимальна кислотність ґрунтів для буряків знаходиться у межах рН 6-7, а об’ємна маса — 1-1,2 г/см3. Найсприятливіше співвідношення для них води і повітря в ґрунті — 1:1, а оптимальна повітроємкість (некапілярна пористість) — 12-20%.
Технологія вирощування.
Місце в сівозміні. У зоні достатнього зволоження цукрові буряки розміщують після озимої пшениці в ланках сівозміни з багаторічними травами одного року використання, зайнятих удобрених гноєм парів, гороху. Ланка сівозміни з кукурудзою на силос дещо знижує продуктивність буряків.
У зоні несталого зволоження перше поле цукрових буряків розміщують у ланці із зайнятим паром, а друге — в ланці з багаторічними бобовими травами одного року використання. У зоні недостатнього зволоження розміщують цукрові буряки в ланках сівозміни з чорним удобреним паром, багаторічними травами на один укіс та однорічними культурами на один укіс.
Обробіток ґрунту. Розроблено два способи основного обробітку ґрунту — поліпшений і напівпаровий. Поліпшений спосіб включає дворазове лущення стерні дисковими та лемішними лущильниками й глибоку зяблеву оранку в кінці вересня — на початку жовтня двохярусними плугами.
У зоні достатнього зволоження рекомендується застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту: лущення стерні дисковими лущильниками в два сліди на глибину 5-6 см, внесення органічних і мінеральних добрив та оранка на глибину 28-32 см плугами з передплужниками в агрегаті з боронами або з кільчасто-шпоровими котками у кінці липня — першій половині серпня. У міру появи бур’янів поле 1-2 рази обробляють важкими зубовими боронами або культиваторами загального призначення. В кінці осені проводять безполицеве розпушування на глибину 16-20 см плугами чи лемішними лущильниками без полиць.
Весняний обробіток ґрунту включає ранньовесняне розпушування та вирівнювання ґрунту на глибину 2,5-3 см. Передпосівний обробіток ґрунту — важлива складова єдиного технологічного процесу сівби цукрових буряків. Його проводять із метою розпушування верхнього шару ґрунту на глибину загортання насіння, вирівнювання поверхні площі, знищення бур’янів, заробки гербіцидів. Одним з основних завдань у технології вирощування цукрових буряків є своєчасна боротьба з бур’янами та поєднання агротехнічних і хімічних заходів їх знищення.
Удобрення. Система удобрення цукрових буряків орієнтує виробництво на різноглибинне внесення добрив у три строки: восени — основне удобрення, під час сівби — рядкове і в період вегетації — підживлення. Добрива основного удобрення загортають на глибину 15-30см, рядкового — на 4-6 при підживленні — на 12-14 см. Підживлення практикують у зоні достатнього зволоження, а в зоні несталого зволоження — коли недостатньо внесено добрив під оранку. В умовах недостатнього зволоження підживлювати рослини не рекомендується.
З органічних добрив під цукрові буряки найчастіше застосовують гній. В зоні достатнього зволоження 30-40 т/га вносять безпосередньо під буряки. В районах несталого зволоження гній у нормі 30-40 т/га вносять під озиму пшеницю, а в ланці з багаторічними травами — під буряки по 30 т/га. У зоні недостатнього зволоження гній з розрахунку 20-30 т/га застосовують під озиму пшеницю або під парозаймаючу культуру.
До 90% мінеральних добрив вносять восени під глибоку зяблеву оранку. Середня норма мінеральних добрив на фоні гною N140-170 Р140-170 К160-190. Кількість азоту в ланці сівозміни з багаторічними травами зменшують приблизно на 30 кг/га. При сівбі в рядки дають N10Р15-20К10 і в підживлення N90Р30К30. Дози добрив потрібно коригувати щодо кожного окремого поля. Мікродобрива вносять у міру потреби на окремих полях.
Кислі ґрунти один раз за ротацію сівозміни вапнують, вносячи вапняні матеріали під озиму пшеницю. Дозу СаСО3 розраховують, перемножуючи величину гідролітичної кислотності на коефіцієнт 1,5. Солонці та солонцюваті ґрунти необхідно 1-2 рази за ротацію гіпсувати. На солонцюватих ґрунтах вносять 2-4 т/га, на плямах солонців — 6-10 т/га гіпсу.
Сівба. Насіння цукрових буряків готують до сівби на насінних заводах. Насіння, крім сушіння, очищення й сортування, калібрують, шліфують, дражують обробляють захисними стимулюючими речовинами. Для сівби пунктирним способом його калібрують на дві посівні фракції діаметром 3,5-4,5 і 4,5-5,5 мм. Проти комплексу ґрунтових і наземних шкідників обробляють фураданом з розрахунку 30-35 л на 1 т насіння. Рослини зберігають токсичність до 30 днів. Відпускається насіння за посівними одиницями. Одна посівна одиниця — це 100 тис. насінин.
Сівбу починають, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 5-6 °С, а ґрунт при обробітку кришиться і не липне до знарядь. Сіють цукрові буряки пунктирним способом з шириною міжрядь 45 см, а в умовах зрошення — 60 см. Глибина загортання насіння — 2,5-3 см, а при підсиханні ґрунту — 3,5-4 см. При сівбі на кінцеву густоту висівають 8-10 схожих насінин на 1 пог. м рядка, щоб одержати 6-7 сходів. За механічного формування густоти висівають до 15 насінин на 1 пог. м рядка. Сівбу на одному полі потрібно закінчувати за 1-2 дні, відхилення середньої глибини загортання насіння не повинне перевищувати ?0,5 см, а ширина стикових міжрядь має становити 50 ?5 см.
Догляд за посівами. Система заходів догляду за посівами включає: до- і післясходове суцільне розпушування ґрунту, формування (у разі потреби) густоти насадження рослин, розпушування ґрунту в міжряддях і рядках, підживлення рослин, захист від бур’янів, шкідників і хвороб. Якщо цукрові буряки вирощують за інтенсивною технологією, то після сходів лише 1-2 рази розпушують міжряддя.
Оптимальна густота насадження рослин на період збирання повинна становити для зони оптимального зволоження 115-120 тис./га, несталого зволоження — 110-115 та недостатнього — 100-105 тис. га.
Найпоширенішими хворобами цукрових буряків є коренеїд сходів, церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз, іржа, вірусна мозаїка і жовтуха, гнилі коренеплодів. Заходи боротьби — дотримання чергування культур у сівозміні, протруєння насіння, обробка посівів фунгіцидами: акробатом МЦ (2 кг/га), альто 400 (0,2 кг/га), фундазолом (0,6 кг/га), байлетоном (0,6 кг/га), бенлатом(0,6-0,8 кг/га), дерозалом(0,3-0,4 кг/га) та ін.
Шкідники цукрових буряків — довгоносики, дротяники, блохи, совки, лучний метелик, крихітка бурякова, нематода. Заходи боротьби включають обробку насіння фураданом, прометом, дурсбаном (1,5-2,5 кг/га), золоном (3-3,5 кг/га), нурелом Д (1 кг/га), піринексом (2,5 кг/га), сумітіоном (0,6 кг/га), фастаком (0,1 кг/га).
Збирання врожаю. Цукрові буряки найдоцільніше збирати при настанні технічної стиглості — це кінець вересня-перша декада жовтня. В технічній стиглості маса коренеплоду і кількість у ньому цукру стають максимальними, чистота соку висока, вміст мелясоутворювальних речовин мінімальний. Строки збирання цукрових буряків визначаються також технічними можливостями господарств, які б гарантували закінчення збирання до 25 жовтня. Цукрові заводи повинні мати у вересні тридобовий запас коренеплодів.
За 10-15 днів до збирання ґрунт розпушують на глибину 10-12 см. Залежно від погодних, агротехнічних і організаційних умов при збиранні цукрових буряків застосовують потоковий, потоково-перевалочний та перевалочний способи. Основним є потоковий спосіб збирання, для якого використовують бурякові комплекси як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва.
Могфологічні ознаки
Цукровий буряк-дворічна культура. У перший рік формується розетка листків і коренеплід. На другий рік виростають стебла, на яких розміщуються плоди.
Може спостерігатися відхилення від дворічного циклу розвитку. У холодну весну на першому році життя виростають квітконосні стебла. Це небажане явище має назвуцвітушності. Коренеплоди таких рослин дерев'янисті з низьким вмістом цукру.
Частина коренеплодів, що висаджуються на другий рік для одержання насіння, можуть не формувати пагонів. Такі рослини називаються "впертюхами". Наявність їх серед висадків-насінників знижує врожай насіння.
Цукровий буряк належить до родини лободових (Chenopodiaceae). Крім цукрового буряку Beta vulgaris saecharifera, до цього виду належать буряк кормовий (B.v.var. crassa), буряк столовий (B.v.var. esculenta) і буряк листяний (мангольд) (B.v.var. cicla).
Коренева система - стрижнева, проникає на глибину до 2-2,5 м і розгалужується в ширину (в одній площині) на 1,0-1,2 м. У фазі 2-х листків головний корінь проникає на глибину до ЗО см, у фазі 4-х листків - до 40 см. У верхній частині головний корінь потовщується і формує коренеплід, що складається з головки, шийки, власне кореня і хвостика.
Листки буряка складаються з черешка і пластинки. Пластинки великі, суцільні, гладенькі чи гофровані. Всього за вегетаційний період з листкових бруньок в центрі головки кореня виростає 50-60 листків, спірально розміщених на головці кореня. Рослина впродовж вегетаційного періоду постійно формує нові листки і скидає старі.
Стебло у рослини формується на другий рік життя. Стебла заввишки 80-150 см. їх формується на одному коренеплоді декілька (від 1 до 10) у вигляді куща. На стеблах розміщуються листки і квітки, що формують суцвіття - нещільний колос.
Квітки розміщені в пазухах листків по одній (однонасінні) або групами (багатонасінні). У багатонасінних буряків квітки в процесі росту зростаються між собою і утворюють клубочки (супліддя).
Плід - однонасінний горішок з товстим навколо плідником з пористої дерев'янистої тканини. Навколоплідник разом з кришечкою плоду захищає насінину від механічних пошкоджень і несприятливих умов зовнішнього середовища. Кількість плодів у клубочках коливається від 1 до 6. Вперше у світі в Україні були створені однонасінні цукрові буряки, у яких клубочки не утворюються. Використання однонасінних сортів і гібридів дає можливість обійтись без затрат ручної праці при формуванні густоти рослин.
Для сівби використовують плоди.
Насіння розміщується в гнізді плоду, має буро-каштанову блискучу оболонку, яка щільно облягає зародок, зігнутий майже кільцем навколо перисперму, крохмаль якого є основним запасом поживних речовин для молодої рослини. Зародок складається з двох сім'ядоль, брунечки, підсім'ядольного коліна і зародкового корінця. Сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту (фаза вилочки), із брунечки формується головка коренеплоду, із підсім'ядольного коліна виростає шийка кореня, а зародковий корінець перетворюється у власне корінь.