3. У квітні 2008 р. Тов “Лоск” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними окремих умов договору поставки, укладеного між ним та приватним підприємством “Крок”.

Під час судового розгляду встановлено наступні обставини. У березні 2008 р. між ТОВ “Лоск” та приватним підприємством “Крок” укладено довгостроковий договір на постачання продукції виробничо-технічного призначення (кожна партія товару визначалася специфікацією, в якій зазначалося найменування товару, його марка, розмір, кількість, що повинна постачатися в конкретній партії і т. ін.). Зміст цього договору визначено на підставі договору приєднання, запропонованого приватним підприємством “Крок”, до якого приєдналось ТОВ “Лоск”. Зазначений договір містив договірні умови, які передбачали можливість односторонньої зміни відповідачем ціни за кожну партію товару (у разі підвищення середньо-ринкових цін на даний товар на внутрішньому ринку) та виключали його відповідальність за несвоєчасне постачання товару. Позивач вважає, що ці умови є дискримінаційними для нього, у зв’язку з чим просить господарський суд визнати їх недійсними.

Відповідач не погоджується з доводами позивача та вважає, що останній, як суб’єкт підприємницької діяльності, повинен був розуміти, на яких умовах він приєднується до договору, отже, прийняття ним цих умов слід розглядати як частину підприємницького ризику позивача. Крім того, на переконання відповідача, необхідною умовою судового розгляду даного спору є його досудове врегулювання, яке не було проведено.

Яке рішення має постановити суд? Чи вимагався в даному випадку досудовий порядок врегулювання спору? Які норми чинного законодавства визначають: 1) порядок укладення договору приєднання, сторонами якого є суб’єкти підприємницької діяльності; 2) порядок зміни, розірвання договору приєднання, укладеного між суб’єктами підприємницької діяльності, у позасудовому порядку ?

4. Суб’єкт підприємницької діяльності – громадянин Пироженко О.К. з 01.08.2003 р. не сплачував за комунальні послуги (за утримання свого житлового помешкання), унаслідок чого на 31.03.2008 р. сума заборгованості з квартирної платні становила 5490 грн. Житлово-комунальне підприємство “Ж” запропонувало громадянинові Пироженку О.К. укласти договір про реструктуризацію заборгованості згідно з Законом України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003 р. Відповідно до укладеного 02.04.2008 р. договору про реструктуризацію заборгованості громадянин Пироженко О.К. зобов’язався протягом 50 місяців погасити заборгованість за комунальні послуги, що виникла з 01.08.2003 р.

Сьомого квітня 2008 р. Пироженко О.К звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору про реструктуризацію заборгованості недійсним і таким, який вчинено під впливом обману. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що житлово-комунальне підприємство “Ж” навмисно не повідомило його про те, що строк позивної давності на стягнення в судовому порядку заборгованості, що виникла у період з 01.08.2003 р. по 02.04.2005 р., на момент укладення договору вже сплив. Однак, уклавши такий договір, позивач став зобов’язаним сплатити житлово-комунальному підприємству “Ж” усю суму заборгованості.

Яка галузева природа договірних відносин, що виникли між суб’єктом підприємницької діяльності – громадянином Пироженком О.К. та житлово-комунальним підприємством “Ж”? Якому суду підвідомчий даний спір? Яке рішення має постановити компетентний суд ?