6.3. Документальне оформлення операцій із постачальниками і підрядниками

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин з постачальниками і підрядниками є первинні документи.

Порядок та форми розрахунків між покупцем і постачальни­ком визначаються в господарських договорах або контрактах купівлі-продажу.

Надходження основних засобів оформлюється Актом приймання-передачі (ф. № 03-1), в якому зазначаються первісна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації.

Підставою для оприбуткування виконаних робіт є Акт прий­нятих робіт.

Кожний об'єкт нематеріальних активів оприбутковується на основі договорів, що містять інформацію про цей об'єкт. До них обов'язково додаються документи, що підтверджують відповідні права на цей об'єкт.

Основними типовими документами з оприбуткування запасів від вітчизняного постачальника є накладні, товаротранспортні накладні, залізничні накладні, акти про приймання матеріалів, податкові накладні (де вказується податковий кредит з ПДВ) тощо.

Коли є розбіжності у кількості та якості з даними супровідних документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають Акт про приймання ма­теріалів (типова форма № М-7).

Товарно-матеріальні цінності, що доставлені від постачальника залізничним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі залізничної накладної. При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супро­відних документів. Якщо при прийманні вантажу буде встановле­но розходження з даними, зазначеними в транспортних докумен­тах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт. Цей акт є ос­новою для подання претензій до залізниці про відшкодування збитків.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомо­більним транспортом, оприбутковують на склад на підставі това­ротранспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

Платіжними документами, які використовуються при опера­ціях оплати товару, є рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банків тощо.

На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія має організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити за­ходів для своєчасного одержання рахунків від постачальників.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцеві на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи чи надані послуги, мають бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів — це підпис керівника (або уповноваженої особи) (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду на його оплату. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату за придбаний товар і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунка.

Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є доку­менти іноземної фірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній з навантажувально-розвантажувальних і транспорт­них послуг, документи на послуги щодо зберігання товару, роз­рахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Отже, при купівлі ТМЦ складаються чотири види документів:

1) договір, контракт купівлі-продажу;

2) документи, що засвідчують надходження товару (товаро­транспортна накладна, залізничні накладні, акти про прийман­ня матеріалів);

3) платіжні документи (рахунок-фактура, платіжне доручен­ня, виписка банку);

4) документи, що складаються при виявленні нестач, дефектів (комерційний акт, рекламаційний акт).