Хвороби цивілізації

ОЖИРІННЯ – це надлишкова маса тіла за рахунок нагромадження жирової клітковини. Може зустрічатися в будь-якому віці. Так, по Москві надлишкову вагу мають приблизно більше 21% до 40-літнього віку, 26-28% - у віці 50-54 року, і 31-34% в 55-59-літніх. Є 2 типи ожиріння:

а) верхнє ожиріння (абдомінальне); б) нижнє ожиріння (глютео-феморальне). Абдомінанальне ожиріння – це, коли відношення окружності талії до окружності стегон більше 0,8 - для жінок й 1,0 – для чоловіків. Місце відкладення жиру є важливим чинником, коли ми говоримо про ризик для здоров'я. Надлишковий жир в області живота – фактор більше високого ризику, ніж на стегнах. Надлишок жиру в черевній порожнині пов'язаний з високим ризиком артеріальної гіпертонії, діабету, ранніми серцево-судинними захворюваннями, певними видами рака. У той же час, надлишкова маса тіла в жінок дітородного віку (не сягаючого ожиріння) уважається позитивним фактором, тому що знижує ризик раку молочної залози, остеопороза. По деяких наукових відомостях ожиріння також розцінюють як антифактор ризику розвитку рака легенів, туберкульозу, хронічного обструктивного захворювання легенів. Прийнято вважати, що якщо маса тіла збільшена за рахунок відкладення жиру на 15% і більше, те це ожиріння легкого ступеня; 41-100% - середньої; більше 100% - важкої.

Для оцінки ожиріння осіб європейської раси експерти ВООЗ пропонують індекс маси тіла (Кетле) = М(кг) : Р(м)², де М реальна маса тіла в кілограмах, Р – довжина тіла в метрах у квадраті .

Оцінний стан маси тіла за індексом Кетле

Якщо індекс Кетле відповідає наступним значенням:

норма – 18,5-24;

ожиріння І ступеня – 25-29;

ожиріння ІІ ступеня – 30-40;

ожиріння ІІІ ступеня – понад 40.

У сучасних манекенниць індекс Кетле становить 17,0 і менше, що є загрозою для їх здоров’я.

ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА (артеріальна гіпертензія). Підвищення артеріального тиску стає найбільш частою причиною головного болю у все більшого числа людей. Найбільш сумний той факт, що в їхнє число все частіше й частіше попадають школярі й студенти. Десятки тисяч дітей і підлітків є на обліку із приводу гіпертонічної хвороби. Нераціональне харчування з надлишковою кількістю солі, білків, жирів, малорухомий спосіб життя, неадекватна реакція на стресові ситуації й, нарешті, неблагополучна спадковість – от далеко не всі причини «омолоджування» гіпертонії – стійкого підвищення артеріального тиску.

факторами ризику розвитку гіпертонічної хвороби сучасної людини є:

· незбалансоване харчування,

· порушення ліпідного обміну,

· ожиріння,

· стреси – дистреси,

· паління та алкоголь у великих дозах, або у невеликих дозах та часто (пивний алкоголізм),

· сіль,

· гіподинамія.

Поради з профілактики гіпертонічної хвороби:

1. Умійте ставитися до невдач як до закономірного результату допущених помилок. Умійте прощати й не тримаєте зла. Навчиться ефективно справлятися зі стресом.

2. Постарайтеся не зловживати сіллю.

3. Не захоплюйтеся надмірним вживанням їжі: краще не доїсти, ніж переїсти. Обовязкові сніданки.

4. Постарайтеся звикнути до фізичних навантажень як до невід'ємної частини вашого життя.

5. Рішуче змінить стиль свого життя: забезпечте достатній сон, розумне чергування праці й відпочинку, відмова від паління й зловживання алкоголем, розважальні подорожі, праця на присадибних або дачних ділянках і т.п.

6. Не рідше 1 разу в рік сходити на прийом до лікаря (моніторинг свого здоров'я): раннє розпізнавання гіпертонічної хвороби, з'ясування й усунення причин.

7. У випадку, якщо встановлено гіпертонічну хворобу - лікуйтеся ефективно, використайте повний комплекс лікувально-профілактичних заходів щодо призначення лікаря.

АТЕРОСКЛЕРОЗ судин. Серед факторів ризику розвитку атеросклерозу головними є:

· підвищений рівень холестерину і глюкози в крові,

· неправильне харчування,

· нервове перенапруження,

· «сидячий спосіб життя» і недостатня рухова активність,

· куріння,

· спадкові фактори.

За результатами досліджень відновлення нормального стану судин можливо без застосування лікарських засобів і хірургічних методів лікування в результаті виконання (неухильного!) наступних рекомендацій:

· сувора дієта з обмеженням рівню холестерину,

- запобігання стресам,

· адекватна фізична активність,

· відмова від паління,

· позитивні емоції.

Симптоми атеросклерозу варіабельні й залежать від ступеня ішемії того або іншого органа. Найпоширенішими проявами атеросклерозу є ішемічна хвороба серця (поразка судин серця) і атеросклеротична енцефалопатія (поразка судин мозку). Безпосередньою причиною смерті при атеросклерозі найчастіше є інфаркти міокарда та інсульти.

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ. ІХС - хронічний патологічний процес, обумовлений недостатністю кровопостачання міокарда. У переважній більшості (97-98%) випадків є наслідком атеросклерозу коронарних артерій серця.

Основні клінічні форми ІХС· стенокардія, · інфаркт міокарда, · кардіосклероз.

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ. Ускладнення цукрового діабету:

1. Специфічні поразки дрібних судин - мікроангіопатії. Поразка судин сітківки ока (діабетична ретинопатія) - загроза втрати зору. Поразка судин нирок (діабетична нефропатія) - розвиток уремічного стану.

2. Діабетична нейропатія - поразка центральної й периферичної нервової системи. Хворих турбують оніміння, почуття повзання мурашок, судороги в кінцівках, болю в ногах, що підсилюються в спокої й уночі, та зменшуються при ходьбі.

3. Ангіопатія судин шкіри й м'язів приводить до розвитку атрофії м'язів.

4. Прискорений розвиток атеросклеротичних змін у великих судинах (аорта, коронарні, церебральні артерії й ін.).

Недостатність інсуліну в організмі приводить до порушення вуглеводного, жирового та білкового обмінів і розвитку діабетичної коми.

РАК. Рак (лат. cancer - рак) - злоякісна пухлина із клітин, що трансформувалися, епітелію шкіри, слизових оболонок шлунка, кишечнику, дихальних шляхів, різних залоз, органів і т.д., що виникає в ході онтогенезу.

Пухлина може розвиватись тривало, протягом 10-30 років до появи клінічно виражених симптомів. В останній стадії розвитку дає метастази в лімфвоузли й інші органи. Причини неприборканого росту клітин дотепер остаточно не вивчені. Це захворювання вважають поліетіологічним (багато причин). До факторів ризику канцерогенезу (процес виникнення й розвитку раку) у наш час відносять: неправильне харчування, паління, забруднення навколишнього середовища, деякі шкідливі фактори виробничого середовища, психо-емоційна напруга й стреси, геофізичні фактори та ін. Також мають значення вірусний, хімічний, фізичний, радіаційний й інші канцерогенези. Не виключена й роль спадковості: рак відносять до захворювань зі спадкоємною схильністю. Численними дослідженнями доведено, що неправильний характер харчування, може привести до виникнення й розвитку рака.

Всі канцерогенні фактори навколишнього середовища можна розділити на 2 групи:

1) вплив яких мало залежить від окремої людини (наприклад, хімікати й випромінювання на робочому місці, азбест);

2) ті, для яких залежність від людини значні (канцерогени тютюнового диму і їжі).

Таким чином, при величезній розмаїтості причин і видів мутацій, наявності багатьох різновидів злоякісних пухлин важко знайти лікувальні засоби проти всіх їхніх форм. Головні зусилля людства повинні бути спрямовані на усунення значимих причин злоякісних новоутворень.

.

АЛЕРГІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. Основними причинами росту алергійних захворювань вважають:

· збільшення застосування хімічних речовин;

· забруднення навколишнього середовища;

· зростання споживання лікарських препаратів.

Алергія - це імунна реакція організму, що супроводжується ушкодженням власних тканин. Алергійні хвороби - група захворювань, в основі розвитку яких лежить ушкодження, викликане імунною реакцією на екзогенні алергени.

Профілактика алергійних захворювань залежить від форми та причини конкретного захворювання.

Первинна профілактика зводиться до обмеження контакту людини з екзогенними алергенами: боротьба за чистоту атмосферного повітря, питної води, харчових продуктів; ретельна перевірка парфумерних виробів на алергенність; захист шкіри й органів дихання при промисловому контакті з алергенами, а також при використанні їх у домашніх умовах; ретельне прибирання приміщень; удосконалення вакцин з метою зниження їх сенсибілізуючої активності; виявлення та виключення із свого життєвого простору алергенів; боротьба із самолікуванням і необґрунтованим прийомом лікарських препаратів.

Вторинна профілактика алергійних захворювань включає: розробку й застосування методів обстеження для виявлення ознак, що визначають високий ступінь ризику розвитку алергійних захворювань; специфічну гіпосенсибілізацію; зміну кліматичної зони; розумні заходи загартовування; своєчасне лікування передастматичних захворювань (гострого й хронічного бронхіту, запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, полінозу й ін.).