Ознаки і формули об'єктів винаходів
Ознаки заявляємого об'єкта, що не має ідентичних або еквівалентних ознак в прототипі, визнається новим (на схемі рис.5.1, група ознак d, e, f), а їх сукупність разом з сукупністю відомих ознак використовується для складання формули винаходу.
Після виявлення всіх цих ознак їх слід максимально узагальнити [на схемі рис.5.1, переклад групи ознак (а, b, с) в (а, b) і відповідно групи ознак (d, е, d, f, g, h) в (d , е, f)], тобто виділити найбільш суттєві і представити їх як можна більше в узагальненому вигляді, але так, щоб специфіка нового технічного рішення не була загублена). В узагальненому вигляді вони і вводяться відповідно в обмежувальну і відмітну частини формули винаходу.
Формула винаходу являє собою скорочений, складений за встановленою формою словесний опис винаходу, як єдиної сукупності ознак, що характеризують винахід, необхідний і достатній для його здійснення. У формулі при всій її малості за обсягом текстового матеріалу, по суті, зосереджено «ядро» винаходу.
Через визначальне значення формули для всієї заявки при практичному оформленні її матеріалів необхідно спочатку скласти формулу винаходу, а потім переходити до опису та інших документів заявки.
Формула винаходу викладається в одному або кількох пунктах, з яких перший пункт є основним, а решта - додатковими, факультативними та самостійного технічного і правового значення не мають.
В основному пункті формули викладається суть основного вирішення технічної задачі, що і складає предмет винаходу. Об'єкт винаходу в цьому пункті представлений в найбільш загальному вигляді шляхом перерахування його суттєвих ознак, які вкрай необхідні для реалізації винаходу і органічно пов'язані з технічною сутністю винаходу. Тобто основний пункт формули розкриває головні претензії заявника.
Додаткові (залежні) пункти служать для захисту додаткових (супутніх) винаходів, спрямованих на більш повне, всебічне розкриття основного задуму винахідника, а також для захисту найбільш доцільних, корисних, з точки зору винахідника, і конкретних форм здійснення цього задуму.
Рис. 5.1. Ознаки і формули об’єктa
Основний пункт формули складається з наступних частин:
- початок формули, дослівно збігається з назвою винаходу;
- обмежувальна частина, яка містить основні ознаки, загальні для винаходу і прототипу. Ця частина зазвичай починається словами «містить», «включає», «складається з» і т.п. у відповідному роді;
- слово «відрізняється» у відповідному роді, розмежовує формулу на дві частини. Це слово рекомендується друкувати в розрядку;
- відмінна частина, яка містить ті нові ознаки винаходу, які забезпечують досягнення більш високого технічного результату (створення позитивного ефекту).
Додаткові (залежні) пункти формули за структурою аналогічні основним, але їх обмежувальні частини можуть бути істотно скорочені
Вся формула розглядається як єдине ціле: обмежувальна плюс відмінна частини.