5.5. Відображення товарно-матеріальних запасів у фінансовій звітності

Визначена із застосуванням розглянутих методів вартість (собівартість) товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду, як правило, і вказується у Балансі. Однак бувають випадки, коли у зв'язку з пошкодженнями, застарілістю або зниженням рівня цін ринкова вартість запасів падає нижче собівартості. Тоді компанії повинні надавати інформацію про товарно-матеріальні запаси за правилом нижчої оцінки, виходячи з принципу обачності. Відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку і звітності запаси оцінюються і відображаються у фінансовій звітності за меншою з двох вартостей: за собівартістю або за чистою реалізаційною вартістю (lover of cost or marker — LCM).

При зростанні цін товарно-матеріальні запаси відображаються за вартістю їх придбання (собівартістю). Але при зниженні цін з будь-яких причин ринкова ціна запасів може впасти нижче їх собівартості, і тоді виникає потенційний збиток, який має бути показаний в даному періоді списанням вартості запасів до їх ринкової ціни. У звітності товарно-матеріальні запаси відображаються за вартістю, що не перевищує реалізаційної. Чиста реалізаційна вартість — це ціна, за якою передбачається реалізувати товари, за вирахуванням витрат на підготовку до продажу та реалізацію. Якщо чиста реалізаційна вартість досягає значення, меншого вартості придбання запасів, різниця (збиток від утримання запасів — inventory holding loss) може показуватися двома методами: прямим {direct) та непрямим {indirect). У першому випадку ринкова вартість запасів просто заміщує їх собівартість і різниця прямо списується на собівартість реалізованих товарів. У другому — створюється контрактивний коригуючий рахунок «Знижки від зниження ринкової вартості запасів», а також рахунок «Збиток від зниження ринкової вартості запасів». Прямий метод набув більшого поширення, а непрямий використовується при значній сумі збитку.

Існує три основних методи застосування правила нижчої вартості:

1. за видами запасів {постатейний метод) — собівартість і ринкова вартість порівнюються по кожному виду або одиниці запасів, знаходиться менша величина, і ці одиниці додаються;

2. за основними товарними групами — найменша вартість визначається за товарними групами;

3. за загальною величиною запасів — менша величина, яка використовується для оцінки запасів, визначається шляхом порівняння собівартості та ринкової вартості всіх запасів.

Згідно з МСБО 2 у фінансовій звітності стосовно товарно-матеріальних запасів має розкриватись:

• облікова політика, прийнята підприємством для оцінки запасів;

• загальна балансова вартість товарно-матеріальних запасів;

• балансова вартість запасів, відображених за чистою реаліза-ційною вартістю;

• сума сторнування будь-якого часткового списання, що визнається як дохід;

• балансова вартість запасів, переданих як застава для забезпечення зобов'язань.

Завдання для самостійної роботи

Питання для контролю знань

1. Що включається до складу товарно-матеріальних запасів?

2. Яким Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку регламентується порядок обліку і відображення у фінансовій звітності запасів?

3. Яких принципів бухгалтерського обліку слід дотримуватися при визначенні вартості товарних запасів?

4. Який порядок оцінки матеріально-виробничих запасів при їх надходженні:

5. За якими системами здійснюється облік матеріально-виробничих запасів?

6. Охарактеризуйте систему постійного обліку запасів.

7. Охарактеризуйте систему періодичного обліку запасів.

8. За якими методами визначається вартість товарно-матеріальних запасів, відпущених у виробництво та реалізованих?

9. Як впливають методи оцінки матеріально-виробничих запасів на фінансові результати?

10. На основі яких документів відображається в обліку рух матеріально-виробничих запасів?

11. Як розкривається інформація про запаси у фінансовій звітності зарубіжних країн?

12. У чому відмінності національної методології обліку запасів від методології, рекомендованої МСБО та запровадженої у зарубіжних країнах?

_k Теми рефератів

1. Характеристика систем обліку запасів.

2. Методи оцінки запасів та їх вплив на фінансові результати.

3. Розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності різних країн.

4. Порівняльна характеристика обліку запасів за національними та міжнародними стандартами.

Господарські ситуації

1. Визначте вартість матеріалів, що вибули, та їх залишок на кінець місяця з використанням методів «Fifo», «Lifo» та середньозваженої собівартості.

	Зміст	Кількість (шт.)	Ціна	Вартість
01.10	Залишок товарів	50	2.00	100
03.10	Надходження	200	2.10	420
04.10	Вибуття	100	2.11
09.10	Надходження	150	2.12	318
11.10	Вибуття	200	2.20
18.10	Надходження	50	2.40	120
20.10	Вибуття	50	2.35
21.10	Залишок	100		958

2. На підставі даних попереднього завдання проведіть порівняння методів оцінки товарних запасів та підрахуйте їх вплив на показники фінансової звітності. Результати викладіть у таблиці:

Показники	Метод
	«Fifo»	«Lifo»	середньозваженої собівартості
Обсяг продажу
Собівартість реалізованої продукції
Запаси на початок місяця
Придбання
Собівартість запасів для продажу
Мінус: запаси на кінець місяця
Собівартість реалізованих запасів
Валовий прибуток від реалізації

3. Сальдо по рахунках компанії складає(8):

Придбання 30 000

Повернення і зниження вартості проданих товарів 4000

Знижки при купівлі 2500

Фрахт, сплачений при купівлі 1875

Собівартість придбаних товарів дорівнює:

а) 32 500; б) 29 375;

в) 31875; г) 27 875.

Тести для поточного контролю знань

1. Товарні запаси відображаються:

а) у розділі «Непоточні активи» бухгалтерського балансу;

б) як інші витрати у звіті про прибутки і збитки;

в) у розділі «Поточні активи» бухгалтерського балансу;

г) у бухгалтерському балансі за цінами реалізації.

2. На виробничих підприємствах запаси, повністю готові до продажу, називаються:

а) запасами сировини;

б) запасами незавершеного виробництва;

в) запасами готової продукції;

г) запасами матеріалів на складі.

3. Визначальною умовою для включення товару до складу запасів при інвентаризації є:

а) його фізична наявність;

б) право власності на даний товар;

в) професійна думка менеджерів;

г) факт оплати вартості придбання.

4. Якщо право власності на товари переходить у пункті призначення, це означає, що:

а) право власності на товари зберігається за продавцем до моменту їх доставки;

б) покупець володіє правом власності на товари до моменту їх доставки;

в) транспортна фірма володіє правом власності на товари за час їх знаходження у дорозі;

г) право власності на товари не належить жодній зі сторін до моменту доставки товарів.

5. Собівартість товарів на початок періоду плюс собівартість придбаних товарів дорівнює:

а) собівартості проданих товарів;

б) собівартості товарів для продажу;

в) сумі виручки від реалізації товарів;

г) собівартості усіх придбаних товарів.

6. Собівартість проданих товарів розраховується таким чином:

а) собівартість запасів на початок періоду — собівартість придбаних товарів + собівартість запасів на кінець періоду;

б) виручка від реалізації — собівартість придбаних товарів + собівартість запасів на початок періоду — собівартість запасів на кінець періоду;

в) виручка від реалізації + валовий прибуток — собівартість запасів на кінець періоду + +собівартість запасів на початок періоду;

г) собівартість запасів на початок періоду + собівартість придбаних товарів — собівартість запасів на кінець періоду.

7. У звітності двох компаній, що використовують різні методи оцінки запасів, відображена однакова собівартість товарів для продажу. Якщо впродовж звітного періоду ціна на товари зросла і компанія застосовує:

а) метод ЛІФО — то собівартість запасів на кінець періоду буде найбільшою;

б) метод ФІФО — собівартість реалізованих товарів буде найбільшою;

в) метод ФІФО — то собівартість запасів на кінець періоду буде найбільшою;

г) метод ЛІФО — то собівартість реалізованих товарів буде найменшою.

8. Для оцінки запасів метод суцільної ідентифікації застосовується, якщо:

а) неможливо встановити фактичний рух одиниць запасів;

б) компанія реалізує великі обсяги однорідних товарів, що мають відносно низьку собівартість;

в) компанія реалізує великі обсяги різнорідних товарів, що мають відносно низьку собівартість;

г) компанія продає обмежену кількість одиниць дорогих товарів.

РОЗДІЛ 6

ОБЛІК ДОВГОСТРОКОВИХ АКТИВІВ

1. Характеристика довгострокових активів, їх класифікація та оцінка.

2. Облік надходження основних засобів.

3. Методи розрахунку та облік амортизації основних засобів.

4. Облік модернізації та ремонту основних засобів.

5. Облік списання й реалізації основних засобів.

6. Облік природних ресурсів та їх виснаження.

7. Облік нематеріальних активів та їх амортизації.

Метою вивчення даного розділу є отримання знань щодо економічної сутності, класифікації та оцінки довгострокових активів; порядку організації обліку основних засобів, нематеріальних активів, природних ресурсів і нарахування їх амортизації та виснаження, а також набуття практичних навичок з оцінки, нарахування амортизації та виснаження довгострокових активів і відображення їх в обліку та фінансовій звітності.

ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ:

• розкривати економічну сутність довгострокових активів;

• класифікувати довгострокові активи; визначати критерії їх визнання та оцінки;

• організовувати облік надходження та вибуття довгострокових активів;

• нараховувати амортизацію основних засобів та нематеріальних активів із застосуванням різних методів;

• порівнювати методи нарахування амортизації та визначати їх вплив на фінансові результати;

• відображати в обліку витрати на модернізацію і ремонт основних засобів;

• розкривати інформацію про основні засоби, нематеріальні активи та природні ресурси у фінансовій звітності;

• виявляти особливості вітчизняних методів обліку та нарахування амортизації та виснаження довгострокових активів у порівнянні з обліковою практикою зарубіжних країн.