2.1 Нормативно-правове регулювання валютного ринку

Метою правового регулювання валютних операцій є забезпечення законності і правопорядку з дотриманням публічного інтересу і приватних інтересів суб'єктів господарської діяльності. Аналіз законодавства і практики його застосування не дає підстав казати про встановлення на сьогодні режиму правопорядку в цій сфері. Розв'язання існуючої проблеми потребує насамперед чіткого визначення і закріплення в законі базових понять, без юридично коректного розуміння яких неможливо досягти оптимізації правового регулювання всього комплексу різноманітних валютних операцій суб'єктів господарювання.

Валютні операції визначаються як здійснення руху валютних цінностей суб'єктами таких операцій (як правило, на підставі угод, нормативно-правових або індивідуально-правових актів) з переходом права власності на валютні цінності та/або переміщенням валютних цінностей через кордон України.

Характеризуючи загальні особливості здійснення валютних операцій, можна класифікувати правомірні (легальні) валютні операцій за способом надання їм державою ознаки правомірності, де слід відокремлювати легітимні (здійснювані на підставі закону) та легітимізовані (здійснювані на підставі ліцензій).

Суб'єктами валютних операцій є платники (у разі операцій з грошовими коштами у безготівковій або готівковій формі) або інші особи, що відчужують валютні цінності, та отримувачі (набувачі) таких цінностей або особи, що здійснюють переміщення валютних цінностей через кордон без їх відчуження.

Валютне регулювання – це державна регламентація валютних операцій та державний вплив на них економічними методами з метою забезпечення економічної стабільності суспільства і держави та створення сприятливих умов зовнішньоекономічної діяльності.

Валютний контроль – система організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства при здійсненні ними валютних операцій.

Необхідно розрізняти терміни "розрахунок" і "платіж" з урахуванням того, що платежем є розрахунок у грошовій формі, а розрахунок передбачає компенсацію в будь-якій не забороненій законом і прийнятній для іншої сторони угоди формі певного блага (товарів, робіт, послуг тощо). Пропонується закріпити в Законі "Про валютне регулювання" норму про здійснення без індивідуальної ліцензії "розрахунків (у т.ч. платежів та розрахунків векселями) в іноземній валюті за товари (роботи, послуги), права інтелектуальної власності та інші майнові права (придбання прав) та інших платежів на виконання майнових зобов’язань перед нерезидентами, котрі не суперечать законам України, у т.ч. перерахування за межі України відсотків за отримані від нерезидентів кредити, платежів на виконання зобов’язань перед нерезидентами за поруками і гарантіями".

Викликає практичні труднощі неврегульованість статусу гривні у зовнішньоекономічних розрахунках, яка пов'язана з існуючим протиріччям між Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі – Декрет). Останній всупереч Декрету виводить з площини неправомірності використання суб'єктами господарювання гривні у зовнішньоекономічних розрахунках, що вимагає його приведення у відповідність до акту вищої юридичної сили.

На підставі аналізу валютного законодавства, можна зробити висновок про правомірність використання при розрахунках з нерезидентами будь-якої іноземної валюти, прийнятної для сторін договору. У разі здійснення валютної операції без необхідної, відповідно до Декрету, індивідуальної ліцензії, відповідальність несуть обидві сторони операції, незалежно від того, що договором обов'язок отримання ліцензії може бути покладено на одну з них. Якщо ж за Декретом валютну операцію може бути здійснено особою без ліцензії, це означає її правомірність і для іншої сторони.

Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторговельні та інші економічні зв'язки із зарубіжними країнами через свої органи та уповноважені нею установи i організації. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання повноваження державних органів i функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права i обов'язки суб’єктів валютних відносин установлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", а також іншими актами валютного законодавства.

Велику кількість нормативних актів, що регулюють валютні відносини, видає Національний банк України.

Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави i пов'язані з її роллю в розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення i використання необхідних суспільству валютних фондів.

В Україні до таких фондів належать: Державний валютний фонд, республіканський (Автономної Республіки Крим) валютний фонд, місцеві валюти і фонди, що утворюються i використовуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних i фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб. Серед них слід розрізняти державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які власне державі не належать.

Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i контролю" Кабінет Міністрів України забезпечує формування Державного валютного фонду:

• за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України;

• шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з Національним банком України на міжнародному валютному ринку;

• шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

• за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до вищенаведеної статті Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) та місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, i виступають розпорядниками коштів цих фондів.

Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом придбання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку України, так i за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпорядженні.

Галузь валютних відносин складають, з одного боку, широкий комплекс міжнародних валютних відносин, з іншого різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпраці країн: при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної i технічної допомоги, спільної діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних перевезеннях та ін.

Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв'язки, що організуються державою при розробленні i проведенні національної валютної політики в зв'язку з утворенням. розподілом i використанням централізованих i децентралізованих валютних фондів, необхідних для виконання певними суб’єктами своїх функцій.

Валютні відносини є різновидом фінансових відносин i мають деякі специфічні особливості:

• валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави, яка чітко регламентує порядок утворення i використання централізованих i децентралізованих валютних фондів;

• безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є здійснювана державою планова діяльність з утворення i використання необхідних валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але специфічною для них є та риса, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні цінності;

• об'єктом валютних відносин є валютні цінності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, або ті, що можуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується i зобов'язань, пов'язаних з утворенням i використанням валютних фондів;

• особливість валютних відносин владно-майнового характеру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому руслі грошової та товарної форм між суб'єктами. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою яких можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво:

• валютні відносини регулюються не тільки нормами фінансового, але и інших, перш за все цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Але юридичні норми, що їх регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки визначаються особливим об’єктом, методом та принципами правового регулювання, а також значимістю для суспільного життя. Під механізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв'язку правових засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносин. пов'язані з утворенням, розподілом i використанням валютних фондів. Цей механізм має деякі риси, які визначаються предметом та методом регульованих суспільних відносин.

Особливістю механізму правового регулювання валютних, відносин, як специфічного різновиду фінансових є їх особлива владно-майнова природа, яка визначається розробленою державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, формами участі резидентів в іноземних та міжнародних валютних ринках, участь в яких дозволяється законодавством України.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинам.

Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціями Національному банку, ліцензування валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини валютного виторгу експортерів Національному банку.

Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу i використання іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку i при забороні здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають, - володіння, користування. розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують певні обмеження:

• регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу. репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;

• обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюті та введення обов'язкового продажу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом (зараз це в Україні скасовано), але не законодавчім органом, а Національним банком;

• зосередження валютних операцій в центральних або спеціально уповноважених банках;

• контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні (авуари - це кошти, що належать резидентам або нерезидентам i знаходяться в іноземних банках);

• контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів - учасників валютних операцій в країні:

• контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;

• здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій.

Наведені вище валютні обмеження можуть виступати i в інших формах.

Основою правового регулювання валютних відносин є валютно-правові норми. Водночас ці норми мають характерні для всіх фінансово-правових норм оцінки - державно-владний характер, імперативність i категоричність приписів. Це прямо випливає з валютної політики держави.

Правові відносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються особливим складом суб’єктів, їх правами i обов'язками, а також об'єктом - валютними цінностями.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" до валютних цінностей відносить як валюту України, так i іноземну валюту; при цьому під іноземною валютою слід розуміти:

• іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в o6iry та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з o6iry або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав i міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або монетарних металах);

• монетарні метали - золото i метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових i побутових виробів з цих металів i брухту цих металів.

Учасниками валютних правовідносин виступають уповноважені банки,

резиденти, нерезиденти, які здійснюють валютні операції, суспільно-територіальні утворення, колективні суб’єкти, індивідуальні суб'єкти.

Уповноважений банк - це будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Ліцензію на здійснення валютних операцій мають не всі банки, зареєстровані в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж i фінансово-кредитних установ, а лише ті, яким ліцензія надана в спеціальному порядку. За порушення валютних правил Національній банк України може позбавити ці банки ліцензії.

В здійсненні валютної роботи бере участь широке коло державних органів загальної та спеціальної компетенції.

Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, затверджує визначений Кабінетом Міністрів України ліміт зовнішнього державного боргу. Кабінет Міністрів України спільно з Національним банком України складає платіжний баланс України, забезпечує виконання бюджетної i податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей. Крім того, він забезпечує формування i розпоряджається Державним валютним фондом.

В сфері валютного регулювання широкими повноваженнями наділений Національний банк України. На нього покладено здійснення валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України. Національний банк контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу i визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах, встановлених валютним законодавством, нормотворчими повноваженнями в галузі здійснення операції на валютному ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридичних i фізичних осіб i вступають в силу в строк, встановлений Національним банком.

До компетенції Національного банку належить накопичення, зберігання i використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики, встановлення способів визначення i використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях. Національний банк контролює своєчасне надання звітів i документації про валютні операції за встановленими ним єдиними формами i публікує звіти про власні операції уповноважених банків.

2.2 Сучасний стан валютного ринку

Протягом січня-березня 2010 року на валютному ринку відбувалось поступове вирівнювання балансу між попитом на іноземну валюту та її пропозицією.

Загалом протягом січня-лютого на міжбанку попит на іноземну валюту превалював, але при цьому спостерігалась тенденція до його поступового зменшення. У березні розвиток подій на валютному ринку охарактеризувався стійким перевищенням пропозиції іноземної валюти над попитом на неї.

Як наслідок, в цілому у І кварталі гривня продемонструвала ревальваційні тенденції, причому, якщо у січні на валютному ринку мала місце девальвація, то у лютому відбулась ревальвація з її посиленням у березні.

Передумовами формування ревальваційних тенденцій на валютному ринку стали:

• збільшення притоку за експортними операціями, особливо з боку металургійної галузі, через поступове покращення зовнішньоекономічного середовища;

• зростання активності іноземних інвесторів, які скуповували вітчизняні акції та державні облігації. За даними Національного банку вкладення нерезидентів в ОВДП у березні збільшились з 1038 до 2319 млн. грн.;

• зменшення у березні обсягу переказів іноземної валюти на користь нерезидентів.

У цілому за січень-лютий поточний рахунок платіжного балансу було сформовано з додатним сальдо у розмірі 192 млн. дол. США (у відповідному періоді 2009 року дефіцит поточного рахунку становив 262 млн. дол. США), чому сприяло різке скорочення від’ємного сальдо торгівлі товарами та послугами (до 38 млн. дол. США проти 323 млн. дол. США за січень-лютий 2009 року) та від’ємного сальдо за доходами (до 176 млн. дол. США проти 348 млн. дол. США за січень-лютий 2009 року).

Від’ємне сальдо за фінансовим рахунком за січень-лютий становило 1,9 млрд. дол. США, що в 1,9 раза менше, ніж за відповідний період 2009 року (3,7 млрд. дол. США).

Збереження дефіциту в 2010 році зумовлено низькими обсягами притоку прямих іноземних інвестицій, лише частковим покриттям виплат за борговими зобов'язаннями приватного сектору новими залученнями та продовженням приросту готівкової валюти поза банківським сектором.

Таким чином, починаючи з останніх днів лютого, Національний банк отримав можливість здійснення інтервенцій з купівлі іноземної валюти та збільшення рівня міжнародних резервів.

У березні Національний банк планомірно проводив інтервенції з купівлі валюти, що дало сигнал ринку про підтримку з боку Національного банку стабільності на валютному ринку.

Як наслідок, у березні сальдо інтервенцій вперше з серпня 2008 року стало додатним – майже 1 млрд. дол. США.За перші два місяці 2010 року сальдо інтервенцій Національного банку зберігалося від’ємним – 1,6 млрд. дол. США.

При цьому у першій половині кожного місяця Національний банк задовольняв попит на іноземну валюту з боку НАК “Нафтогаз України” для своєчасного розрахунку компанії за імпортований природний газ, що сприяло забезпеченню прогнозованої динаміки обмінного курсу гривні.

Правлінням Національного банку було прийнято постанову №18 “Про участь Національного банку України на міжбанківському валютному ринку України в І кварталі 2010 році”, відповідно до якої Національним банком у I кварталі 2010 року було заплановано здійснення валютних інтервенцій у формі:

• валютних аукціонів, спрямованих на підтримку платежів фізичних осіб за їх кредитними зобов’язаннями в іноземній валюті (у середу – у доларах США, у п’ятницю – в євро та швейцарських франках), – відповідно до повідомлень Національного банку;

• валютних інтервенцій за єдиним курсом і валютних аукціонів для згладжування надмірних коливань обмінного курсу гривні – відповідно до ситуації на валютному ринку;

• адресної інтервенції – у разі виникнення нагальних потреб загальнодержавного значення за окремою постановою Правління Національного банку.

У I кварталі середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку ревальвував на 0,92 відсотка з 7,9921 грн./дол. США на кінець 2009 року до 7,9183 грн./дол. США на кінець березня 2010 року (протягом кварталу курс коливався в межах від 7,9133 грн./дол. США до 8,0634 грн./дол. США).

Офіційний курс гривні до долара США у I кварталі ревальвував на 0,75 відсотка з 7,985 грн./дол. США на кінець 2009 року до 7,925 грн./дол. США на кінець березня 2010 року.

Протягом січня-березня офіційний курс знаходився у межах встановленого діапазону можливого 2-х відсоткового відхилення від міжбанківського курсу, при цьому офіційний курс практично співпадав з ринковим значенням.

У 2008 році зниження валютних курсів країн світу було пов’язано із суттєвим відтоком капіталу з ринків. У попередні, передкризові роки економіки Східної Європи та країн СНД мали в середньому темпи росту на рівні 10 відсотків на рік саме за рахунок притоку капіталу із Європи та США.

В умовах глобального кредитного звуження та на тлі зниження експортних цін на світових ринках притік змінився відтоком капіталу: усі країни постали перед однаковими проблемами – нестійкість банківського сектору, зниження надійності оцінок емітентів, падіння на ринках боргових зобов’язань.

Розглянемо курси та зміни валют відносно долара США у 2008- I кварталі 2010року.

Табл. 2.2.1

Країна	Курс валюти на кін. 2007р.			Курс валюти на кін. 2008р.		Зміна за 2008р.		Курс валюти на кін. 2009р.		Зміна за 2009р.		Курс валюти на кін. 2010р.		Зміна за 2010р.
Східна Європа
Польща	2,44			2,96		21,63		2,85		-3,76		2,87		0,76
Угорщина	172,61			187,91		8,86		188,07		0,09		198,02		5,29
Латвія	0,48			0,50		2,27		0,49		-1,21		0,52		6,54
Чехія	18,08			19,35		7,01		18,37		-5,06		18,87		2,72
Румунія	2,46			2,83		15,38		2,94		3,60		3,04		3,61
Литва	2,36			2,45		3,97		2,41		-1,86		2,56		6,17
Болгарія	1,33			1,39		4,21		1,36		-1,67		1,45		6,37
Країни СНД
Україна		5,05	7,70		52,487		7,99		3,70		7,925		-0,75
Росія		24,56	29,38		19,69		30,24		2,94		29,36		-2,91
Киргизстан		35,5	39,38		11,04		44,09		11,86		46,22		2,56
Грузія		1,59	1,67		4,74		1,69		1,13		1,75		3,77
Білорусь		2150,00	2200,00		2,33		2863,00		30,14		2978,00		4,02
Молдова		11,32	10,40		-8,12		12,30		18,28		12,40		0,83
Західна Європа
Ісландія	62,00			120,87		94,95		124,9		3,33		128,12		2,58
ВБ	0,50			0,70		38,48		0,62		-10,96		0,66		6,47

Така девальвація носить назву конкурентної девальвації, основною ідеєю якої є зниження вартості національної грошової одиниці: у той час як ціна товару в національній валюті залишається незмінною, в іноземній валюті – вона падає.

У 2009 році девальвація валют у більшості країн була набагато меншою порівняно із 2008 роком та носила помірний характер. В окремих країнах Східної Європи у 2009 році вже спостерігалась ревальвація національної валюти, а у І кварталі 2010 року – девальвація, яка майже перекрила підсумкове укріплення попереднього року.

У I кварталі гривня демонструвала тенденцію до укріплення і відносно євро (ревальвація офіційного курсу гривні до євро на 6,68 відсотка – з  11,4489 грн./євро на кінець 2009 року до 10,6845 грн./євро на кінець березня 2010 року), що в основному було спричинено значним подорожчанням долара США відносно євро на міжнародних валютних ринках (долар ревальвував на 5,62 відсотка – з 1,4331 дол. США/євро на кінець 2009 року до 1,3525 дол. США/євро на кінець березня 2010 року) та посилено ревальвацією офіційного курсу гривні до долара США.

Масштаби девальвації в Україні, як і в інших країнах, за період  2008-2009 років були значними. Однак, для того, щоб забезпечити конкурентні переваги, девальвація повинна була компенсувати те прискорене укріплення валюти, яке відбувалось у попередні роки та створювало дисбаланси та неконкурентоспроможність. Українська девальвація 2008-2009 років просто повернула курс на рівень березня-квітня 2005 року, коли більшість експертів свідчили не на користь укріплення. На сьогодні РЕОК ревальвує під впливом інфляції, тим самим знижуючи конкурентоспроможність національних виробників.

На готівковому сегменті валютного ринку у I кварталі відповідно до тенденцій на міжбанку також спостерігались ревальваційні коливання – гривня відносно готівкового долара США та готівкового євро (середньозважений курс продажу) ревальвувала на 0,35 відсотка до 7,98грн./дол. США та на  7,61 відсотка до 10,85 грн./євро відповідно.

У порівнянні з I кварталом  2009 року обсяги пропозиції іноземної валюти з боку населення відчутно зросли (на 24,1 відсотка), а обсяги попиту на неї залишились майже незмінними (зменшились на 2,7 відсотка). Така ситуація є відображенням обмеженості доходів населення та використання у зв’язку з цим частини накопичених раніше валютних заощаджень на споживання. Це призвело до скорочення від’ємного сальдо продажу-купівлі населенням іноземної валюти на 28 відсотків  (з 2,6 млрд. дол. США у січні-березні 2009 року до 1,8 млрд. дол. США у січні-березні 2010 року).

Протягом перших трьох місяців поточного року від’ємне сальдо на готівковому ринку перманентно зменшувалось – у січні воно становило 834,4 млн. дол. США, у лютому – 711 млн. дол. США, у березні – 302,1 млн. дол. США. Це пояснюється загальною стабілізацією ситуації на валютному ринку та відповідним зниженням негативних очікувань населення стосовно різких коливань курсу гривні.

У січні-лютому Національним банком було проведено 10 валютних аукціонів для задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб з метою погашення ними заборгованості за банківськими кредитами в іноземній валюті, на яких було продано 65,6 млн. дол. США, 0,24 млн. євро та  2,4 млн. швейцарських франків (у відповідному періоді 2009 року було проведено 8 цільових валютних аукціонів, на яких було продано  582,4 млн. дол. США). У березні регулятор не проводив валютних аукціонів для задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб (у березні 2009 року відбулось 6 аукціонів, де було продано 254,5 млн. дол. США та 1,81 млн. євро).

Міжнародні резерви у січні-березні зменшились на 1,4 млрд. дол. США та на кінець березня становили 25,1 млрд. дол. США. Крім від’ємних інтервенцій, на зниження рівня резервів вплинула курсова переоцінка, зумовлена значним укріпленням долара США на міжнародних валютних ринках, та своєчасне здійснення виплат за зовнішнім державним боргом.

Міжнародні резерви країн у 2009 році змінювались різноспрямовано. У Китаї, не дивлячись на активне фінансування внутрішніх та зовнішніх інвестицій, міжнародні резерви зросли у 2009 році на 23,3 відсотка до  2,4 трлн. дол. США. На кінець 2009 року в США резерви зросли на 74 відсотки (135 млрд. дол. США), в Єврозоні – на 24 відсотки, у тому числі Великобританія збільшила їх на 36,7 відсотка (до 66,96 млрд. дол. США), Німеччина – на 27 відсотків (до 189,2 млрд. дол. США), Франція – на  25 відсотків (до 138,9 млрд. дол. США).

В країнах СНД у 2009 році міжнародні резерви зберегли та дещо наростили: Казахстан – на 0,5 відсотка (до 26 млрд. дол. США) та Росія – на  3,2 відсотка (до 440,6 млрд. дол. США). Україна зменшила резерви – на  16 відсотків до 26,5 млрд. дол. США, Азербайджан – на 16,7 відсотка до  5,3 млрд. дол. США.

Розглянемо рівень офіційних резервів країн світу(на кінець періоду) в дол.США

Табл. 2.2.2

Рівень офіційних резервів країн світу(на кінець періоду) в дол.США

Міжнародні резерви	Країни
	Росія	Польща	Норвегія	Угорщина	Румунія	Естонія	Чехія	Україна	Латвія	Литва	Білорусь	Ісландія	Грузія	Киргистан	Молдова
Грудень 2009										6,7
Січень 2010	435,8		50,4						6,9					1,6
Лютий 2010		85,1		44,6	44,1		40,2					37
Березень 2010						41,7		25,1			6,4		2,2		1,5

Згідно з постановою Національного банку від 30.04.2009 № 264 "Про внесення зміни до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів" значення офіційного курсу гривні до долара США встановлюється на рівні курсу, що визначається як середньозважений курс продавців та покупців на міжбанку, який сформувався за попередній робочий день, з можливістю відхилення +/- 2 відсотки.

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ