1.2. Організація облікової політики підприємства

Формування статей фінансової звітності повинно здійснюватись відповідності до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Як відомо, П(С)БО передбачають можливість застосування різних методів щодо оцінки активів, зобов’язань, доходів та витрат у фінансовій звітності. Залежно від обраних методів показники фінансової звітності можуть мати різні значення.

З іншого боку користувачі фінансової звітності повинні мати об’єктивну, неупереджену інформацію про наслідки діяльності підприємства. Тому, одним з головних факторів, які впливають на достовірність показників звітності є те, які методи оцінки активів, зобов’язань, доходів та витрат використовує підприємство при формуванні показників фінансової звітності.

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика може формуватися і здійснюватися на декількох рівнях:

• міждержавна (регіональна) облікова політика – це сукупність правил, норм, стандартів, які використовуються для визначення принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах геополітичних об’єднань країн;

• державна облікова політика – це сукупність дій із визначення загальних принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах країни через розробку правил, норм, стандартів;

• облікова політика підприємства – це сукупність дій із формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур, організації і ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства та інтересам його власників.

Облікова політика на державному та міждержавному рівнях має обов’язковий характер: тут формуються загальні засади бухгалтерського обліку, його законодавча база, визначаються межі, в яких власники кожного конкретного підприємства формують власну політику, а саме – облікову.

Коло осіб, які прагнуть і мають бути обізнані з обліковою політикою підприємства досить широке. Такими особами можуть бути як зовнішні (аудитор; контролюючі органи; інвестори, кредитори та інші користувачі звітної інформації підприємства), так і внутрішні суб’єкти (власники підприємства, керівник підприємства; управлінський персонал; головний бухгалтер; облікові працівники).

Складовими облікової політики підприємства є організаційна, методична та технічна складові.

Кожна складова облікової політики підприємства об’єднує відповідні об’єкти, за якими існують альтернативні варіанти – елементи.

Конкретні принципи, методи і процедури, які використовуються для складання відповідної статті фінансової звітності утворюють елемент облікової політики.

В основу формування елементів облікової політики підприємства покладені наступні принципи підготовки фінансової звітності:

• обачності;

• повного висвітлення;

• автономності;

• послідовності;

• безперервності;

• нарахування та відповідності доходів і витрат;

• превалювання змісту над формою;

• історичної (фактичної) собівартості;

• єдиного грошового вимірника;

• періодичності.

Із загальної сукупності принципів підготовки фінансової звітності необхідно виділити принцип послідовності, як такий, що обов’язково повинен дотримуватись щодо застосування облікової політики.

Згідно з принципом послідовності підприємству слід постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Облікова політика може змінюватись у наступних випадках:

1. якщо змінюються статутні вимоги.

2. якщо змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО.

3. якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

1. подій або операцій, які відрізняються за своїм змістом від попередніх подій або операцій.

2. подій або операцій, які не відбувались раніше.

Зміни облікової політики можуть відбуватись у той момент, коли виникають відповідні обставини. Тобто, як на початок звітного року так й в його середині. Разом з тим, коли відбуваються зміни у обліковій політиці необхідно забезпечити зіставність показників фінансової звітності.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

— коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

— повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Якщо зміна облікової політики відбулась в середині звітного року, то операції відносно яких була зміна, необхідно перерахувати з початку року.

Таким чином, зміна облікової політики повинна бути відображена у фінансовій звітності ретроспективно.

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. За таких обставин зміна облікової політики буде врахована у фінансових звітах перспективно.

Формування облікової політики підприємства тісно пов’язане з визначенням облікових оцінок. З метою організації бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності підприємства використовують методи обліку, які базуються на відповідних оцінках. Внаслідок невизначеності підприємницької діяльності не всі статті фінансової звітності можуть мати точний вимір, а тільки попередньо оцінений.

Облікова оцінка — попередня оцінка, яка використовується під­приємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Облікова політика ТОВ “Гайсинський консервний комбінат” наведена у додатку 2.