4. Етичний сенс екологічних проблем

«Щоб керувати природою, необхідно коритися їй» (Ф. Бекон)

«Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник» (І.С. Тургенєв)

«У природі немає ні відплати, ні покарань, а тільки наслідки» (Р.Інгерсолл)

Зростання масштабів господарської діяльності людини, бурхливий розвиток науково-технічної революції підсилили негативний вплив людини на природу, привели до порушення екологічної рівноваги на планеті.

Сучасна екологічна криза не має аналогів в історії. По-перше, тому, що вона має техногенний характер, по-друге, тому, що під загрозою загибелі може виявитися вся біосфера.

Нестримна експлуатація ресурсів Землі привела до збільшення за останні десятиліття забруднення Світового океану. Величезні нафтові плями згубні для життя океану. На кожен квадратний кілометр океанської води зараз доводиться 17 т різних викидів з суші. А мертвий океан - це мертва планета, - вважають вчені.

Найвразливішою частиною природи стала прісна вода. Стічні води, пестициди, добрива, ртуть, миш'як, свинець у величезних кількостях потрапляють в річки і озера. 80% всіх хвороб на Землі викликані неякісною водою. 89% українців стурбовані негативним впливом погіршення екологічної ситуації на здоров'я людей. Зменшуються лісові угіддя, зникає навколо міст чисте повітря, ріки перетворюються в стічні канави. Купи консервних банок, битого скла, звалища вздовж доріг, захаращені території, покалічена природа - такий підсумок тривалого панування індустріального світу.

Соціологи, проводячи опитування «Чи можна уникнути катастрофи?» зробили висновок, що люди діляться на песимістів та оптимістів.

Песиміст вважає, що вирішити глобальні проблеми неможливо, бо це вимагатиме здійснення таких заходів, які реалізувати практично неможливо (призупинення зростання населення, відмова від технічного прогресу і т.д.)

Оптимісти вважають, що науково-технічні відкриття та технологічні новації можуть стати основою вирішення складних глобальних проблем.

Хто з вас вважає себе песимістом, а хто оптимістом?

Дві жаби потрапили в горщик з сметаною. Одна сказала: «Це кінець». Склала лапки і захлинулася. Інша борсалася ... збила під собою грудку масла і вибралася з горщика. Нам також треба зібрати всі свої сили воєдино, щоб не захлинутися у власному бруді. 

Рішення екологічної проблеми залежить від людини і від держави.

5. Проблема голоду в світлі загальнолюдських моральних цінностей

Банальною і тому такою страшною причиною загибелі людей лишається голод. За свідченням французького історика Ф. Броделя, у середні віки недоїдала більшість населення Європи. Раціон їжі й за кращих часів був дуже мізер­ним. Він погіршувався у міру розвитку капіталізму, був незбалансованим, включав несвіжі продукти. Основною стравою довгий час була юшка з сурогатних продуктів (трави, капустяних качанів, висівок то­що). Більше за всіх від голоду потерпали селяни — голод у сільській місцевості подібний катастрофі. Міська буржуазна культура виявляється більш захищеною, має запаси й можли­вість ввозити хліб із благополучного району.

У середньовічній притчі король запитує мудреця: «Що є людина?» — «Свіча на вітрі, мандрівник, сніг, що тане, слуга смерті, — була відповідь, — сім друзів його: голод, спрага, хо­лод, спека, втома, хвороби й смерть». Давно вмерли і муд­рець, і король, що жадав мудрості, спливли віки, але слід ви­знати, що жоден із цих «друзів» не залишає людину без уваги.

Зрозуміло, що голод — це проблема соціальна. Перш за все, її можна визначити як результат зіткнення культур. Нафтодо­бування знищує місця традиційної ловлі риби, полювання, ви­пасу оленів.

Мораторій на добування китів позбавляє тради­ційної їжі північні народи, які не можуть погодитися на втручання в їх життя і не розуміють сенс будь-якої заборони, крім законів предків.

Так само незрозуміла мешканцю афри­канського села заборона уряду на добування людиноподіб­них мавп: м'ясо є м'ясо!

Кочова культура, що потребує вели­кої території для випасу худоби, виявляється загнаною в глухий кут осілими потужними цивілізаціями.

Те саме відбу­вається з традиційним землеробством. У Бірмі, наприклад, люди сотні років корчували й випалювали ліси, сіяли рис. Зіб­раного врожаю їм вистачало на цілий рік. Зміна ділянок забезпечувала відновлення родючості ґрунтів. Зростання густоти населення, скорочення вільних земель примушують включати до цього кругообігу все нові й нові ділянки лісу, що, врешті-решт, призведе до виснаження ґрунтів, втрати джерел вологи й зникнення джунглів. Традиційне господарство розраховане на природні закономірності й незначний приріст населення.

Другою причиною голоду є збіднення природних ресурсів, у тому числі — як наслідок людської діяльності (нераціональ­не споживання, зміна середовища, забруднення тощо). Су­часна західна цивілізація з її величезними виробничими сила­ми — стабільна система, здатна врівноважувати врожайні й неврожайні роки, компенсуючи досить значні втрати від посух, паводків та повеней, заморозків та інших природних катаклізмів. І мова у такій ситуації може йти не про життя й смерть, а про коливання цін, витрати, борги фермерів тощо.

Традиційні культури виявляються надзвичайно вразливими і потребують гуманітарної допомоги, в той час, як «війна цін» змушує західного виробника час від часу знищувати свій вро­жай. На цьому фоні відносного благополуччя народи, що жи­вуть примітивним скотарством чи землеробством, частково збиранням і полюванням, за умов багаторічних посух, скоро­чення придатних для життя територій, ненадійності джерел існування потрапляють у залежність від багатих сусідів. За ко­лишніх часів такі народи просто вимирали, сучасне ж людство усвідомлює свою відповідальність за них.

Однією з причин голоду є також нераціональне споживан­ня ресурсів. Особливо помітно це в багатих, стабільних кра­їнах, де, не зважаючи на матеріальний достаток і різноманіт­ність можливостей, все ж існують люди, яких суспільство відкидає (маргінали).

Значна частина населення благополучних високорозвине­них країн не в змозі уявити собі, цю означає голод. Народна мудрість стверджує: ситий голодного не розуміє. Неможливе утвердження гармонійного співіснування народів на нашій планеті, якщо не будуть враховані деякі принципи:

цивіліза­ція зобов'язана раціонально споживати ресурси;

у багатьох випадках необхідне добровільне й свідоме самообмеження як етичний принцип, як показник високого рівня розвитку мо­ральної культури суспільства;

вирішення проблеми голоду в наш час можливе лише за умови перерозподілу ресурсів і коштів, і це перша, хоч і не єдина умова забезпечення прав людини;

повнота людського існування можлива лише за умо­ви збереження всієї різноманітності культур;

гуманізм у су­часному його варіанті не може обмежуватися «ближніми», здатний реалізуватися лише як загальнопланетарне мислення.

10