16. Сформулювати й обрунтувати вимоги до текту документів.

Слово “Текст” лат. походження і означає: “тканина”, “сплетіння”, “з”єднання”.

Текст –це мовний витвір, який складається із сукупності речень послідовно обєднаних змістом, темою, засобами звязку і побудований за правилами певної мови.

Існують такі вимоги до тексту:

*достовірність та об”єктивність;

*повнота і точність;

* стислість і переконлевість;

Достовірним вважається текст, в якому викладені факти відображають реальний стан речей.

Обєктивність змісту проявляється у формах вираження громадських інтересів, які відповідають нормам чинного законодавства.

Повним є текст, зміст якого вічерпує всі обставини справи.

Точність опису і якість викладу – це дві пов”язані між собою вимоги до текту.

Точність мовлення можливо за умови знання предмета мовлення, точного добору потрібних слів, правильног використання термінів, іншомовних слів, інікання вузковідомчатої лексіки.

Переконливість забеспечується обгрунтуванням висловленої думки, доказовістю матеріалу, точністю в доборі фактіві і цифрових термінів.

Переконливим є текст, який веде до прийняття адресату пропозиції, або виконання прохання, що викладені у документі.

Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова, та смислові повторення.

Правила написання:

1) Текст документів великого розміру слід поділяти на розділи, підрозділи і підпункти, нумеруючи їх арабськими цифрами

2) Слід використовівати загальноприйняті мовні засоби, які відповідають нормам літературної мови.

3) Від 1-ї особи слід укладати такі документи: заява, автобіографія, розписка, скарга, наказ

Від 3-ї: акт, угода, оголошення, запрошення

4) В тексту документа слід унікати образних вислівив, ємоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій, а також суб”єктивного ставлення до фактів, що викладається

5) Невживати у тексті іншомовні слова, якщо є укр. відповінникі

6) Використовувати лише загальноприйняті скорочення

7) Уникати вживання скороченних назв грошових та фізичних одиниць (крім формул), одиниць виміру, знаків, доларів, якщо вони без цифрових позначень і не в таблицях

8) Слід дотримуватися логічної послідовності викладу матеріалів і фактів, використовуючи необхідні слова (насамперед, спочатку)

9) Надовати перевагу простим реченням

10) Уживати стійкі стандартизовані констукції типу: відповідно до чого, згідно з чим, зметою

11) Дієприслівникові звороти вживати на початку речення (враховуючи ситуацію)

12) Використовувати форми вічливості (шановний)

13)Уживати інфінітивні конструкції типу: створюючи комісію, надати відпустку

14)Активну форму висловлення рекомендується змінювати пасивною для пом”якшення тону висловлення. Якщо необхідно підкресліти особу діяча використовується активна форма.

14. Проаналізувати особливості вживання книжної лексіки в документах.

Лексіка – це слова, словосполучення і скорочення, які вживаються у данній мові на позначення рузних об”єктів, понять, об”єктивної дійсності

Одиницею лексіки є слово. Слово виконує називну функцію. Основу лексичного фонду укр. мови складають загальновживанні слова. Вони стилестично нейтральні без будь-якого емоційно-експресивного забарвлення.

Крім загальновживаної лексіки, яка використовується як в усному так і ув писемому мовлені, у лексічному складі укр. мови виделяють лексичну і розумову лексіку.

Книжна лексіка використовується у наукових працях, публіцистичних статтях і ділових паперах.

До групи книжності належать:

1) слова, що вирожають загальнонаукові поняття, що уживаються у широкому узагальненому значені (єволюція, прогрес)

2) слова з абстрактним значенням із суфксами

–ість, -ство, -цтв(о), -енн(я), -інн(я), -анн(я) (здійснення, зайнятість)

3) певний ступень книжності мають:

*дієслова на –ува(ти), -юва(ти), -ова(ти) (характеризувати)

*віддієслівні іменники на –ння, -ття (посвідчення)

*дієприкметники (чинний)

*дієприслівники (враховуючи)

4) Слова із забарвленням урочистості (воїн, храм)

Розмовна лексіка-це слова єкспресивно забарвлені фолькльорного походження