8. Розповісти про способи викладу матеріалу в документах.

Спеціфічність викладу інфо в будь-якому документі полягає у наступному: 1) за чітко продуманим планом; 2) ні в загальній системі викладу, ні в окремих формулюваннях не можно порушувати закони логіки.

Текстові Д поділяются на:

1) З високим рівнем стандартизації

Складаются за визначеним план-схемою, в них використовується установлений набір речень, більш ніж 50% інфо має постійний характер

(на бланках)

2) З низьким рівнем

Складаються за традеційною схемою викладу інфо, але набір слів і словосполучень кожного разу залежіть від конкретній ситуації

Існує 3 типи текстів: розповідь, опис, міркування

У розповіді їдеться про події в їх хронологічній послідовності. Використов. у Д: інструкція, протокол, інформаційні повідомлення. Активно використовуються слова доконаного виду минулого часу, числівники.

В описі події характерізуються із перерахуванням, або шляхом, його особливостей, властивостей, ознак. Текст опис укладається за ступенів важливості ознак. Використ. в Д: характеристика, наказ, постанова. Активно вживається прикметьники, прислівники.

У міркуванні логічно послідовний ряд визначень, суджень та висновків розкриває внутрішний зв”язок явищ і доводитьвисловлену тезу. Використ. у листах, записках. Активно вживаються причинно-наслідкові речення, вставні слова.

11. Визначити композиційні особливості документів.

Слово композиція лат. походження і означає “складання, створення, поєднання”.

Композиція Д – це його побудова, яка обусловлена його матеріалом; це логічне і послідовне розміщення всіх його частин залежно від мети Д.

Кожний Д складається з 3-х частин:

1) Заголовочної частини, до якої належать всі реквізити до реквізиту “текст”

2)Основної частини – “текст”, “додатки”

3)Оформлення –“підпис”, “печатка”, “дата”

Кожний Д складається з окремих елементів які наз. реквезитими. Реквезит – це обов”язковий елемент, властивий данному виду Д.

Сукупність розміщенних у встановленій послудовності реквізитів на формуляром., які служать основою для створення бланків.

Бланк – це аркуш паперу, з відтворюваним на ньому реквиззитами, які містять постійну інфо.

26. Схарактеризувати обов”язкові реквізити документа, розповісти про композиційні особливості тексту документа.

За нормами деж. стандарту загальна кількість реквізитів дорівнює 31. З цього мах. числа віделемо 14 обов”язкових:

1)Назва міністерства або відомства

2)Повна назва установи організаціїї або підприємст

(адресант, відправник )

3)Назва структурного підрозділу

4)Індекс підприєм. звязку, поштова адреса ....

5)Назва виду документа (крім листів) 6)Дата

7) Індекс (номер) 8) Місце складання або видання Д

9)Адресат (одержувач, тобто кому)

10) Заголовок до тексту 11)Текст

12)Відмітка про наявність додатка 13)Підпис 14)Печатка

Характеристика реквізитів:

Адресат – розтошовується у правому верхньому кутку. Якщо Д адресований конкретній особі, то реквізит вживається у Д.В. Якщо Д скерованим на адресу підприємства, то адресат має форму Н.В.

Дата: Якщо Д створюється на бланку, то дата проставляється зліва до текста. Якщо Д не бланковій – то зліва під текстом.

10)-Цей реквізит відбиває головну ідею Д. Розташовується безпосердьоно перед текстом ліворуч, починається як правило з прийменника про (про що йдеться в документі)

Класична композиція Д складається з: вступ, доказ, закінчення.

У вступі зазаначається привід, що призвів до укладання Д. У доказі містится суть проблеми.

У закінчені формулюють мету складання Д .

Закінчення може бути активним чи пасивним.

В активному закінчені укладач формулює яку дію має виконати адресат. Мета пасивного – проінформувати адресата про якись факт, обствини

Такий порядок розтошування текстів наз. прямим

Залежно від змісту і призначення Д можна використовувати зворотнийпорядок: закінче, доказ