30.Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження.Шляхи розповсюдження мікробів в організмі.

Інфекційний процес - це обмежена в часі складна взаємодія біологічних систем мікро-(збудник) і макроорганізму, що протікає в певних умовах зовнішнього середовища, що виявляється на субмолекулярному, субклітинному, клітинному, тканинному, органному та організменному рівнях і закономірно закінчується або загибеллю макроорганізму, або його повним звільненням від збудника.

При розвитку інфекційної хвороби прийнято розрізняти кілька послідовних періодів: інкубаційний (латентний), початковий, розпалу та одужання. Інкубаційний період (від моменту зараження до початку захворювання), як правило, не має клінічних проявів, лише при деяких захворюваннях (висипний тиф, кір) і у деяких хворих, в останні дні цього періоду з'являються самі загальні і невизначені симптоми (передвісники, продромальний явища) , на підставі яких при відсутності епідеміологічних даних важко навіть запідозрити інфекційну хворобу. Кожному інфекційного захворювання притаманна своя тривалість інкубаційного періоду (з невеликими варіаціями в залежності від вірулентності, дози збудника і реактивності організму). Вона обчислюється від декількох годин (грип, токсикоінфекції) до декількох тижнів, місяців (правець, сказ, вірусні гепатити) і навіть років (ВІЛ-інфекція).

Початковий період характеризується великою кількістю різноманітних ознак, які в сукупності складають клінічний або клініко-лабораторний симптомокомплекс, що дозволяє встановити попередній або остаточний діагноз хвороби. Тому під ранньою діагностикою інфекційних хвороб розуміється діагностика в початковому періоді (Н. І. Рагоза), тобто до формування повної клінічної картини хвороби з її типовими проявами Період розпалу характеризується типовими для даної хвороби симптомами, що досягають своєї максимальної виразності і визначальними всі її своєрідність.Періоду одужання властиві згасання клінічних проявів хвороби і поступове відновлення порушених функцій організму. У цьому періоді при деяких інфекційних захворюваннях можливі рецидиви (повернення хвороби). Рецидиви слід відрізняти від загострень, які розвиваються не після хвороби, а на тлі збереження клінічної симптоматики. Повторне захворювання, що розвивається в результаті нового зараження тим же збудником, називається реінфекція.

Механізми і шляхи передачі інфекції.

Фекально-оральний - механізм проникнення збудника з кишечника хворого (через брудну грунт, немиті руки, воду і продукти харчування) через рот в організм іншої людини. Другим поширеним механізмом передачі інфекції є парентеральний

Парентеральний - механізм передачі інфекції, коли вона впроваджується в організм, минаючи шлунково-кишковий тракт, тобто через кров (у тому числі при багаторазовому використанні шприца).

Аерогенний - передача збудника може здійснюватися шляхом вдихання збудника.

Контактний - передача збудника здійснюється при попаданні збудника на шкіру або слізітой (як правило з мікротравмами)

Механізми: 1)адсорбція віріона на поверхні клітини 2)проникнення віріона або його нуклеїнової кислоти в клітину 3)вивільнення вірусного геному (депротеїнізація) 4)синтез ранніх вірусних білків 5)біосинтез компонентів віріона (нуклеїнова к-та і структурні білки) 6)формування (само складання) віріонів 7)вихід віріонів із клітини Бактеріємія – наявність бактерій в крові. Бактеріємія буває при черевному тифі, паратифах, бруцельозі. Для виявлення бактеріємії найбільше значення має бактеріологічне дослідження, рідше бактеріоскопія крові. Токсинемія – стан , зумовлений токсигенними бактеріями (збудники дифтерії, правця, ботулізму, стафілококи)/стан, при якому бактеріальний екзотоксин чи інший токсин циркулює в кровоносній системі і доставляється нею до клітин мішенях. Бактеріємія може викликати кілька серйозних наслідків. Імунна відповідь на бактерії може викликати сепсис (зараження крові) і септичний шок, з високою ймовірністю смерті. СЕПСИС (генералізована гнійна інфекція) - загальна важке інфекційне захворювання, що виникає внаслідок поширення інфекції з первинного вогнища у зв'язку з порушенням механізмів місцевого та загального імунітету.