4. Монетаристська теорія а. Основні положення монетаризму

Монетаристська теорія виникла в 60-х рр. 20 ст.

• Вона базується на класичній економічній теорії, згідно з якою економічна стабільність на рівні повної зайнятості досягається автоматично: гнучкість цін і заробітної плати, яка забезпечується ринковою конкуренцією, веде до того, що коливання в сукупному попиті впливає лише на ціни продукції та економічних ресурсів (у т.ч. і на заробітну плату), залишаючи незмінними обсяги виробництва та рівень зайнятості.

• Держава своєю стабілізаційною політикою, а також законом про мінімальну заробітну плату, законодавчою діяльністю в інтересах профспілок і бізнесу, підтримкою цін на сільськогосподарську продукцію тощо посилює негнучкість цін та заробітної плати в сторону зниження, а отже, порушує стабільність ринкової системи.

• У зв'язку з цим держава повинна притримуватись політики невтручання в економіку.

Б. Рівняння обміну як концептуальна основа монетаризму

Монетаризм, як і кейнсіанська теорія, базує свій аналіз на спеціальних рівняннях.

Монетаристи роблять наголос на грошах. Основним рівнянням монетаризму є рівняння обміну (відоме вже вам як рівняння Фішера):

M ∙ V = P ∙ Q (6.1)

де М – кількість грошей, V – швидкість обігу грошей, P – рівень цін або, точніше, середня ціна, по якій продається кожна одиниця фізичного обсягу виробництва, Q – фізичний обсяг вироблених товарів і послуг.

Ліва частина рівняння (M ∙ V) становить загальну суму видатків покупців на придбання обсягу виробництва.

Права частина рівняння (P ∙ Q) становить загальну виручку продавців цього ж обсягу продукції.

Таким чином, за монетаризмом загальна сума видатків на товари й послуги дорівнює загальній виручці від продажу цих товарів і послуг.

Як відомо, кейнсіанці роблять наголос не на грошах, а на сукупних видатках та їх складових .

Основним рівнянням кейнсіанців є:

С + Іч + Д + Еч = ЧНП (6.2)

Ліва частина кейнсіанського рівняння (С + Іч + Д + Еч) становить сукупний обсяг видатків покупців на вироблений продукт.

Права частина кейнсіанського рівняння (ЧНП) становить обсяг цього виробленого продукту.

Таким чином, за кейнсіанцями сукупний обсяг видатків покупців дорівнює обсягу виробництва у стані макрорівноваги.

Кейнсіанське рівняння можна легко перетворити на монетаристське. Так, за монетаристським підходом загальні видатки покупців становлять M ∙ V, в той час як за кейнсіанським – С + Іч + Д + Еч. Отже,

M ∙ V = С + Іч + Д + Еч (6.3)

Як відомо, номінальний ЧНП становить суму фізичного обсягу виробництва різних товарів і послуг (Q), помножену на відповідні їм ціни (Р):

ЧНП = P ∙ Q (6.4)

Таким чином, кейнсіанське рівняння (С + Іч + Д + Еч = ЧНП) ми можемо замінити рівнянням монетаризму (M ∙ V = P ∙ Q).

На перший погляд здається, що ці два підходи є однаковими. Проте в дійсності між монетаризмом і кейнсіанством існує принципова відмінність у поглядах на :

1. механізм досягнення макрорівноваги;

2. сам стан макрорівноваги;

3. роль держави в економіці.