1. класична теорія;

2. кейнсіанська теорія;

3. Монетаристська теорія;

4. теорія адаптивних і раціональних очікувань;

5. Теорія економіки пропозиції.

2. Класична теорія макроекономічного регулювання а. Економісти-класики про стан макрорівноваги та роль держави в економіці

Найбільш відомими серед економістів класиків є Д.Рікардо, Д.С.Мілль, Ф.Еджуорт, А.Маршалл, А.Пігу. Вони відстоювали точку зору, що ринкова система сама без втручання держави здатна забезпечити рівність сукупного попиту й сукупної пропозиції при повному використанні всіх ресурсів в економіці, тобто повну зайнятість. Проте вони визнавали, що іноді такі фактори, як війни, політичні перевороти, стихійні лиха і т.п. можуть приводити до нестабільності в економіці – до падіння загальних обсягів виробництва й зайнятості, тобто до недовикористання економічних ресурсів. Але при цьому властива ринковій системі автоматична саморегуляція найближчим часом відновлює в економіці рівень виробництва при повній зайнятості, використанні всіх ресурсів.

Класична модель руху макроекономіки до повної зайнятості зводила цей рух до механізму цінової взаємодії сукупного попиту й сукупної пропозиції.

Економісти-класики стверджували, що:

• крива сукупної пропозиції (рис. 6-1) є вертикальною прямою, яка визначає лише рівень реального обсягу виробництва й відповідає обсягу виробництва за повної зайнятості;

Р івень цін СПр

ЧНП

ЧНПп

Рис. 6-1. Крива сукупної пропозиції: класичний погляд

• крива сукупного попиту (рис. 6-2) є спадною, вона визначає лише рівень цін і є більш-менш стабільною. В основі сукупного попиту лежать гроші, а саме: попит на обсяг національного виробництва залежить, по-перше, від кількості грошей, які є у домогосподарств і підприємців, і по-друге, від купівельної спроможності грошей, яка визначається рівнем цін. При фіксованій пропозиції грошей рівень цін і сукупний попит на товари й послуги є оберненопропорційні (так за певну кількість грошей при зниженні цін можна купити більшу кількість товарів і навпаки).

Р івень цін

СП

ЧНП

Рис.6-2. Крива сукупного попиту

• так як сукупний попит, на думку класиків, визначає лише рівень цін і не впливає на рівень виробництва й зайнятості, то збільшення пропозиції грошей, яке супроводжується збільшенням сукупного попиту (і переміщенням вправо кривої сукупного попиту з СП до СП¹ на рис. 6-3), викличе лише ріст цін і навпаки: зменшення пропозиції грошей викличе зменшення сукупного попиту (і переміщенням вліво кривої сукупного попиту з СП до СП²), що спричинить до зниження цін. При цьому в обох випадках обсяг виробництва не зміниться й відповідатиме обсягу виробництва за повної зайнятості – при відсутності безробіття.

Рівень цін СП¹ СПр

Цр¹

Цр СП² СП

Цр²

ЧНП

ЧНПп

Рис.6-3. Зміна стану макрорівноваги: класичний погляд

• на думку класиків, основою для стабілізації цін є контроль держави над пропозицією грошей, оскільки саме її зміна викликає зрушення в сукупному попиті, а відтак і зміни в цінах.

• механізмами, що забезпечують функціонування економіки на рівні обсягів виробництва при повній зайнятості є дія закону Сея, гнучкість ставки відсотка та еластичність співвідношення цін і заробітної плати.