Б. Економічні функції держави, їх необхідність та шляхи реалізації

Економічні функції держави в сучасній змішаній економіці є надзвичайно різноманітні. Одні з них спрямовані на створення умов, які б забезпечували успішне функціонування ринкової економіки, інші – спрямовані на посилення та модифікацію ринкових відносин, у зв’язку з існуванням певних недоліків у функціонуванні ринкового механізму.

До першої групи функцій належать:

1. створення правової бази та соціальної системи, котрі сприяли би ефективному функціонуванню ринкової економіки;

2. захист конкуренції.

СТВОРЕННЯ ПРАВОВОЇ БАЗИ ТА СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ. Правова база забезпечує правовий статус ділових підприємств, визначає права приватної власності, створює гарантії виконання угод. Іншими словами, держава встановлює законні “правила гри”, що регулюють відносини між фірмами, постачальниками ресурсів та споживачами. Вона може при необхідності виступати в ролі арбітра в економічних відносинах, виявляти випадки нечесної діяльності, застосовувати владу для відповідних покарань.

Держава застосовує поліцію для утримання внутрішнього порядку, запроваджує систему стандартів вимірювання ваги та якості, створює грошову систему.

Це та інше подібне законодавство сприяє ефективному розподілу ресурсів, ефективності економіки.

ЗАХИСТ КОНКУРЕНЦІЇ. Оскільки конкуренція є головним регулятивним механізмом у ринковій економіці, сприяє виробництву необхідних для споживачів товарів і послуг із найнижчими витратами виробництва, тобто забезпечує ефективність економіки, то держава зацікавлена в захисті конкуренції. Вона бореться з проявами монополізму шляхом впровадження антимонопольного законодавства, яке обмежує монополію, та поширює державне регулювання цін і стандартів на природні монополії (транспорт, зв’язок, енергетика, комунальне господарство).

Ринковій економіці властиві деякі недоліки, які змушують уряд доповнювати та видозмінювати її функціонування. До цієї другої групи функцій відносяться:

1. перерозподіл доходів;

2. перерозподіл ресурсів;

3. стабілізація економіки.

ПЕРЕРОЗПОДІЛ ДОХОДІВ. Ринкова економіка породжує значну диференціацію доходів. Високі доходи одержують люди з високими розумовими, фізичними здібностями, ті, які одержали хорошу освіту, мають унікальні здібності, володіють майном, заробленим особисто чи одержаним у спадок. Ті, що мають гірші здібності й освіту, не володіють майном, втратили роботу, одержують низькі доходи. Крім того, значна частина людей є взагалі непрацездатною – діти, пенсіонери, інваліди. Висока диференціація доходів є чинником соціальної напруженості, політичних переворотів.

Держава намагається зменшити диференціацію доходів. Цю функцію вона виконує шляхом:

• впровадження трансфертних виплат;

• коригування цін, встановлених ринком (встановлення мінімальної заробітної плати, гарантованих цін фермерам, максимальних меж ціни на соціально-важливі товари й послуги);

• застосування прогресивного оподаткування (впровадження вищих податків для більш заможних та менших – для менш заможних).

ПЕРЕРОЗПОДІЛ РЕСУРСІВ. Держава здійснює перерозподіл ресурсів тоді, коли мають місце невдачі ринкового механізму. Невдачі ринкового механізму виникають тоді, коли конкурентна ринкова система:

1. виробляє “не ті” кількості певних товарів і послуг, внаслідок чого ресурси використовуються неефективно;

2. неспроможна надати ресурси для виробництва товарів і послуг, виробництво яких є необхідне для суспільства.

Перший випадок стосується так званих “переливів” або “зовнішніх ефектів”, другий – стосується виробництва суспільних благ або інакше товарів громадського вжитку (освіта, охорона здоров’я, національна безпека, армія, будівництво доріг тощо).

Переливи (зовнішні ефекти, екстерналії) виникають тоді, коли частина вигод чи витрат, які стосуються споживання або виробництва благ, “переливаються” (переносяться) іншим особам, які не є прямими споживачами чи виробниками цих благ. Внаслідок цього ринкові ціни не відображають усіх витрат або вигод, а отже, ринок виробляє або замало, або забагато певних товарів. Прикладом екстерналій є забруднення довкілля, наприклад, хімкомбінатом, який скидає відходи в річку й викидає отруйні речовини в атмосферу. При визначені ціни хімікатів враховуються лише витрати на сировину, оплату праці, амортизаційні відрахування. Однак у ціні хімікатів не враховані екстерналії, такі як наприклад, витрати населення на оздоровлення у зв”язку із погіршенням екології, витрати держави на захист навколишнього середовища, витрати іншої фірми, яка бере воду з річки, на встановлення очисних споруд.

З метою розв’язання цих невдач ринку держава:

• застосовує штрафи;

• впроваджує стандарти на шкідливі викиди;

• здійснює оподаткування;

• фінансує виробництво суспільних благ тощо.

Більш детально ці невдачі ринку та шляхи їх усунення будуть розглядатись в курсі “Мікроекономіка”.

СТАБІЛІЗАЦІЯ. Найновіша функція держави полягає у стабілізації економіки, якій притаманний циклічний розвиток. Іншими словами, уряд допомагає приватній економіці досягти повного використання ресурсів, потенційного обсягу виробництва та стабільності цін.

Стабілізаційну функцію уряд виконує, застосовуючи:

• фіскальну політику – політику у сфері оподаткування та державних видатків із бюджету;

• грошово-кредитну політику – політику регулювання пропозиції грошей.

Фіскальна та грошово-кредитна політика будуть детально розглянуті в курсі “Макроекономіка” в окремих темах.

Існують різні теорії та погляди на стан макрорівноваги, механізм її встановлення, причини її порушення та роль держави в забезпеченні економічної стабільності: