1.4.Методика розвитку загальної витривалості.
Для розвитку загальної витривалості найширше застосовуються циклічні вправи тривалістю не менш 15—20 хв, виконувані в аеробному режимі. Вони виконуються в режимі стандартного безперервного, змінного безперервного інтервального навантаження. При цьому дотримуються наступних правил.
1,Доступність. Суть правила полягає в тому, що вимоги навантажень повинні відповідати можливостям тих, що займаються. Враховуються вік, стать і рівень загальної фізичної підготовленості. В процесі занять після певного часу в організмі людини відбудуться зміни фізіологічного стану, тобто організм адаптується до навантажень. Отже, необхідно переглянути доступність навантаження у бік її ускладнення. Таким чином, доступність навантаження позначає таку трудність вимог, яка створює оптимальні передумови дії її на організм що займається без збитку для здоров'я.
2.Систематичність. Ефективність фізичних вправ, тобто вплив їх на організм людини, багато в чому визначається системою і послідовністю дій вимог навантажень. Добитися позитивних зрушень у вихованні загальної витривалості можливо в тому випадку, якщо дотримуватиметься строга повторюваність вимог навантажень і відпочинку, а також безперервність процесу занять. У роботі з початківцями дні занять фізичними вправами по вихованню витривалості повинні поєднуватися з днями відпочинку. У разі використання бігу він повинен поєднуватися з ходьбою, тобто ходьба тут виступає як, відпочинок перед черговим бігом.
3.Поступовість. Це правило виражає загальну тенденцію систематичного підвищення вимог навантажень. Значних функціональних перебудов в сердечно - судинній і дихальній системах можна добитися в тому випадку, якщо навантаження поступово підвищуватиметься. Отже, необхідно знайти міру підвищення навантажень і міру тривалості закріплення досягнутих перебудов в різних системах організму. Використовуючи метод рівномірної вправи, необхідно перш за все визначити інтенсивність і тривалість навантаження. Робота здійснюється на пульсі 140—150 уд./хв. Для школярів у віці 8—9 років тривалість роботи 10—15 хв.; 11—12 років — 15—20 хв.; 14—15 років — 20—30 хв.
Висновки
Фізична витривалість має важливе значення в життєдіяльності людини. Вона дозволяє:
виконувати значний об'єм рухової діяльності;
тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності;
швидко відновлювати сили після значних навантажень.
Не дивлячись на специфіку прояву витривалості в різних видах рухової діяльності, загальна витривалість є необхідною передумовою високого рівня розвитку інших видів витривалості.
Поліпшення рівня розвитку загальної витривалості служить передумовою ефективного розвитку різних видів специфічної витривалості, до яких відносяться всі конкретні різновиди витривалості, які істотно відрізняються від загальної.
Отже, ми довели, що розвиток витривалості є одна з запорук успішного розвитку міцного здоровя і загального фізичного розвитку учнів середнього шщкільного віку.
Список литератури
Гусев. В. Увага! На уроці - підліток. // Фізичне виховання в школі. -№3, - 2002. - 32- 34ст.
Захаров Е.Н., Карасев А.В., Сафонов А.А. Энциклопедия физической подготовки (Методические основы развития физических качеств). :Учебное пособие.// Москва: Лептос, 1994. - 232с. -262ст.
Зданевич. А.А. Бег на уроках легкой атлетики в 8 - 9 классах // Физическая культура в школе.- №2.- 1999.- 19-25ст.
Каганов Л.С. Развитие выносливости (Новое в жизни, науке и технике. Серия «Физкультура и спорт» № 5). // Москва: Знание, 1990. - Зс. - 6с.
Козлова. В.И. Анатомия человека. - М.: ФиС, 1978 - 185-190ст.
Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры.: Учебное пособие.// Москва: ФиС, 1991- 320-325ст.
Міністерство освіти і науки України Фізична культура програма для загально освітніх навчальних закладів 5-12 класів. Затверджена міністерством освіти і науки України Київ Ірпінь 2005р. 27-30ст.
Остапенко. Л. Физическая подготовка старшеклассников \\ Физическая культура в школе.- №4. - 1994. – 47-52ст.
Присяжнюк. С. Витривалість: основи визначення та методики розвитку у школярів початкових класів. // Фізичне виховання в школі. -№4, - 1999. -32 -34ст.
Суслов Ф.П. Теория и методика спорта.: Учебное пособие для училищ олимпийского резерва.//Москва: ФиС, 1997-150-155ст.
Харабучи. Г.Д. Теория и методика физического воспитания. - М.: ФиС, 1974- 287-191ст.
Холодов Ж.К., Кузнецов B.C. Теория и методика физического воспитания и спорта.: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений (2-е издание).// Москва: Академия, 2001. – 103-121ст.
Шиян. Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина1. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007 - 272-280ст.
Шиян. Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007 – 280-250ст.