10. Неповна дієздатність.

Неповна дієздатність. Стаття 32 ЦК України регламен­тує обсяг дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18 років.

Неповнолітній може:

-самостійно розпоряджатися своїм заробітком, сти­пендією або іншими доходами;

- самостійно здійснювати права на результати інтелекту­альної, творчої діяльності, що охороняються законом;

-бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документа­ми юридичної особи;

-самостійно укладати договір банківського вкладу (ра­хунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним ним на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Часткова дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст. 31 ЦК України наділені малолітні, які не досягли 14 років. Вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності, а саме: права вчиняти дрібні побутові угоди; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються зако­ном.

11. Обмеження дієздатності фізичної особи.

Обмеження дієздатності фізичної особи полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набува­ти певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набувати і створювати.

Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має не­повну дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність. Умови обмеження дієздатності громадян: зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; як наслідок цього — тяжке матеріальне становище са­мого громадянина та його сім'ї; страждання на психічний розлад, який істотно впливає на здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Обмеження дієздатності громадянина здійснюється тільки у судовому порядку.

12. Визнання громадянина недієздатним.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок ; хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідо-i млювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК і  України). Вказане правило свідчить про те, що громадянин може бути позбавлений цивільної дієздатності з урахуванням і  його психічного стану. Інші обставини, зокрема сліпо-глу-хонімота, параліч тощо, не спричинюють настання такого на­слідку.

В справах про визнання громадянина недієздатним заяв­ником може бути його дружина (чоловік) чи інша особа, пов'язана з ним родинними або прирівняними до них відноси­нами, хоч і така, що проживає окремо від хворого.

Пра­вові наслідки визнання громадянина недієздатним:

1. від імені недієздатного укладає угоди опікун (ч. 2 ст. 41  / ЦК України). Укладені раніше односторонні угоди (видача довіреності, заповіт), договори, пов'язані з особою громадяни­на, визнаного недієздатним (договір доручення), припиняють свою дію;

2. за шкоду, заподіяну цим громадянином, відповідають його опікун або заклад, які зобов'язані здійснювати за ним на­гляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст. 1184 ЦК України). Будь-які дії особи, визнаної недієздатною, не мають юридичного значення і не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків.

Разом з тим після визнання громадянина в судовому порядку недієздатним він не виключається із числа суб'єктів права, тому що є правоздатним. За певних умов таких, як оду­жання, значне поліпшення здоров'я, громадянин може бути поновлений у дієздатності рішенням суду. Питання про поновлення у дієздатності розглядає суд в окремій справі за місцем проживання громадянина, який був визнаний недієздатним, за заявою установ, організацій та осіб, вказаних у ЦПК України, опікуна, а також з власної ініціативи суду.