13 Особливості відновлення в бігу

Тренувальні заняття є основною структурною одиницею тренувального процесу. Раціональне планування їх на основі наукових знань про механізми розвитку та компенсації стомлення, а також динаміки протікання відновлення при виконанні різних тренувальних навантажень багато в чому визначає ефективність всього процесу тренування.

Ще І. П. Павловим були розкриті ряд закономірностей перебігу відновних процесів, які не втратили значення в даний час.

1. У працюючому органі поряд з процесами руйнування та виснаження відбувається процес відновлення, він спостерігається не тільки після закінчення роботи, але вже і в процесі діяльності.

2. Взаємовідносини виснаження і відновлення визначаються інтенсивністю роботи; під час інтенсивної роботи відновний процес не в змозі повністю компенсувати витрати, тому повне відшкодування втрат настає пізніше, під час відпочинку.

3. Відновлення витрачених ресурсів відбувається не до вихідного рівня, а з деяким надлишком (явище надлишкових компенсацій).

Відмінною особливістю протікання відновних процесів у спортсменів-бігунів після тренувальних і змагальних навантажень є неодночасне (гетерохронно) повернення після виконаної тренувальної навантаження різних показників до вихідного рівня. Встановлено, що після виконання тренувальних вправ тривалістю 30 с з інтенсивністю 90% від максимальної відновлення працездатності правило, відбувається протягом 90-120 с.Окремі показники вегетативних функцій повертаються до дорабочему рівня через 30-60 с, відновлення інших може затягнутися до 3-4 хв і більше.

Велике значення мають медико-біологічні засоби відновлення, Використання електросну, Франклінізація, вуглекислих і хвойну ванну сприяє нормалізації діяльності центральної нервової системи бігунів. Застосування гаммалон (амінаглона) і ноотропила, відновлюють обмін речовин і поліпшують трофіку клітин головного мозку, сприяє прискореному засвоєнню і кращому закріплення рухових навичок.

Слід також серйозно ставитися до такого відновного фактору, як харчування бігунів-спортсменів. Перш за все, воно повинно бути збалансованим за калорійністю, про що можна судити з динаміки ваги: ​​надбавка у вазі вказує на надлишок калорій, схуднення - на їх недолік. Крім того, спринтерам і бар'єриста, як і представникам інших швидкісно-силових видів спорту, необхідно, особливо в періоди роботи над швидкістю і силою, прагнути до відносного переважання в харчовому раціоні білків, які містяться в таких продуктах, як м'ясо, риба, сир, сир. У той же час слід трохи обмежувати себе в споживанні продуктів, які містять жири (вершкове і рослинне масло, сметана, жирний сир, м'ясо і т. п.) і вуглеводи (цукерки,цукор, борошняні вироби, тістечка і т. п.).

14 Розвиток провідного рухового якості в бігу

Рухові навички в деяких видах спорту є провідними для досягнення високого результату. Однак вони по-різному проявляються в складно-технічних видах, таких як гімнастика й у видах, де технічний компонент не має такого значення (біг на довгі дистанції, наприклад).

Для спринту, особливо бігу на 100 метрів, значення техніки має певне значення. Тому тренери приділяють значну увагу спеціальним технічним вправ, особливо в підготовчий період, оскільки технічне вдосконалення більш схильне до розвитку, ніж консервативні фізіологічні характеристики, такі як метаболізм і особливості нервової системи. Для фази прискорення найбільше значення має показник сили, в той час як для фінішної частини дистанції більш важливим є показники швидкісної витривалості, для максимальної швидкості бігу однієї і вирішальних характеристик є техніка бігу.

Під час бігу з максимальною швидкістю спортсмен повинен значною мірою проявляти свої координаційні здібності, оскільки він увесь час знаходиться на межі ризику, коли кожна помилка веде або до різкого зниження швидкості або до можливості отримати травму. Тому при бігу з максимальною швидкістю техніка контролю повинна бути доведена до досконалості. Проблемою в тренуванні є можливість досягнення максимальної швидкості бігу, тому що необхідно витрачати значні зусилля на фазу розгону, щоб вийти на рівень максимуму.

Іншою проблемою є відмінності в біговому стилі для спортсменів різної конституції. Проте існують загальні вимоги до техніки бігу з максимальною швидкістю.

Всі компоненти техніки бігу повинні враховуватися при кожному біговому вправі. Це основний фактор ефективної техніки бігу. Не всі спортсмени-бігуни мають хорошою технікою, тому необхідно включати роботу над технічним досконалістю у кожне вправ на кожному тренувальному занятті. При плануванні тренувальних занять та виборі бігових вправ тренери повинні визначати ті, які більшою мірою відповідають основним технічним навичкам.

Застосування різноманітних тренувальних засобів і їх зміна від заняття до заняття є основним при складанні тренувальних програм. Приміром, спринтери виконують вправи на різних відрізках, з різною швидкістю і в різних умовах.

Тренер повинен використовувати принципи варіативного або цілеспрямованого впливу з тим, щоб вирішувати проблему вдосконалення технічних навичок. При цьому повинні враховуватися як біологічні особливості, так і розміри тіла початківців бігунів-спортсменів. Спортсмени повинні навчитися контролювати елементи техніки і впроваджувати їх у загальну структуру техніки бігу з максимальною швидкістю.