IV. Синдром ураження периферичної крові:

а) різке зниження загального вмісту гемоглобіну;

б) різка еритроцитопенія (до 8 х 10¹²/л)

в) високий колірний показник (гіперхромемія) - 1,2 - 1,5;

г) анізоцитоз, пойкілоцитоз, макроцитоз;

д) поява мегалобластів, мегалоцитів;

є) поява дегенеративних форм еритроцитів із залишками ядер (тільця Жоллі, кільця Кебота);

е) поява ретикулоцитоза в період лікування;

ж) гіпербілірубінемія – у зв'язку з гемолізом еритроцитів.

Вказівки до практичної роботи студентів на занятті Інтерпретація загального аналізу крові

Обсяг та послідовність проведення загально клінічного аналізу крові:

1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

2. Визначення концентрації гемоглобіну.

3. Визначення кількості еритроцитів.

4. Розрахунок колірного показника.

5. Визначення кількості лейкоцитів.

6. Приготування мазків та розрахунок лейкоцитарної формули.

1. Визначення ШОЕ базується на спостереженні осідання еритроцитів крові, яка знаходиться у скляному капілярі (капілярі Панченкова), протягом певного періоду часу.

Фізіологічні коливання ШОЕ у чоловіків складають 4–10 мм на годину, у жінок – 5–15 мм/год (більш висока норма у жінок обумовлена більшим вмістом в їх крові глобулінів та фібриногену, а також меншою кількістю еритроцитів). ШОЕ залежить від діаметра та об’єму еритроцитів, їх кількості (збільшення – уповільнює ШОЕ, зменшення – прискорює), вмісту у плазмі жовчних кислот та пігментів, в’язкості крові. Суттєвий вплив на ШОЕ має зміна співвідношення різних білкових фракцій крові та муко полісахаридів. Збільшення ШОЕ відмічається у період менструацій та при вагітності, під час травлення, при сухоїдінні та голодуванні, при надмірному вживанні білків та їжі, при введенні сироваток, вакцин. Особливого значення набувають зміни ШОЕ при патології. При деяких захворюваннях дослідження ШОЕ в динаміці мають не тільки діагностичне значення, але й допомагають робити висновки про ефективність лікування. Різні патологічні стани можуть супроводжуватись як прискоренням, так і сповільненням ШОЕ.

Прискорення ШОЕ спостерігається при:

• інфекційно-запальних захворюваннях (ангіна, холецистит, пневмонія, туберкульоз, менінгіт тощо)

• гнійно-септичних процесах (абсцес, емпієма плеври, перитоніт, сепсис)

• системних захворюваннях (ревматизмі, системному червоному вовчаку і т.і.)

• захворюваннях нирок (нефрити)

• захворюваннях печінки (гепатити)

• інфаркті міокарда

• захворюваннях крові (анемії, лейкози)

• злоякісних новоутвореннях

Уповільнення ШОЕ (до 1–2 мм/год) може визначатися при:

• процесах, які призводять до згущення крові (кахексія, серцево–судинна недостатність, зневоднення)

• поліцитемії (збільшенні кількості еритроцитів крові)

• деяких неврозах, епілепсії

• алергічних захворюваннях, анафілактичному шоці.

2. Визначення концентрації гемоглобіну (колориметричним методом Салі) базується на його здатності при змішуванні із соляною кислотою перетворюватись на солянокислий гематин – сполуку брунатного кольору, інтенсивність забарвлення якого залежить від кількості гемоглобіну.

Вміст Hb у крові здорового чоловіка в фізіологічних умовах коливається від 130 до 160 г/л (80–100% за Салі), у жінок – від 120 до 150 г/л (70–90 % за Салі). Зниження вмісту Hb у крові (олігохромемія) визначається при анеміях різної етіології, при нефритах, деяких захворюваннях печінки, гепато-лієнальному синдромі, тривалих виснажливих захворюваннях, хронічних гнійних та дистрофічних процесах, деяких інфекційних захворюваннях (черевний тиф), гастритах із зниженою секреторною активністю, злоякісних новоутвореннях, лейкозах, радіаційних ураженнях.

Підвищення вмісту Hb (гіперхромемія) зустрічається у новонароджених, а також при еритремії, легенево-серцевій недостатності, емфіземі легень, пневмосклерозі, бронхіальній астмі, туберкульозі, при кисневому голодуванні (внаслідок зниження концентрації кисню у повітрі).

Відносне збільшення концентрації Hb може спостерігатись при згущенні крові або зневодненні організму внаслідок значної втрати рідини (невпинне блювання вагітних, проноси при холері, дизентерії, посилене потовиділення, при значному обмеженні вживання рідини).

При різних патологічних станах можуть відбуватися не тільки кількісні, але і якісні зміни Hb:

– при отруєнні чадним газом Hb перетворюється на карб оксигемоглобін (сполука з СО), позбавлений здатності виконувати основну функцію кров’яного пігменту – транспорт кисню;

– при поступленні у кров великої кількості деяких медикаментозних засобів (сульфаніламіди, фенацетин) утворюється метгемоглобін, що призводить до порушення процесів дисоціації кисню та розвитку кисневого голодування (гіпоксії) тканин);

– при тривалому застосуванні високих доз сульфаніламідних засобів частина Hb (зазвичай не більше 10%) перетворюється на сульфгемоглобін – стійку сполуку Hb з сульфаніламідом.

Деякі патологічні типи Hb виникають внаслідок генетичних дефектів його утворення (гемоглобінопатії).

3. Визначення кількості еритроцитів проводять методом підрахунку у рахунковій камері під мікроскопом (з подальшим переведенням результату на 1 мм³ (мкл) крові або 1 л). В нормі в 1 мкл крові дорослих чоловіків міститься 4–5 млн. еритроцитів (4–5 х 10¹²/л), у жінок – 3,8–4,5 млн. в 1 мкл (3,8–4,5 х 10¹²/л) крові.

Збільшення кількості еритроцитів (поліглобулія, еритроцитоз) спостерігається в фізіологічних умовах у новонароджених, при посиленому потовиділенні, голодуванні, підйому на велику висоту, при зниженні парціального тиску кисню у повітрі.

Патологічні поліглобулії (еритроцитози) поділяються на відносні (вторинні) та абсолютні:

– відносні поліглобулії обумовлені згущенням крові, тобто зменшенням об’єму плазми. Вони можуть виникати при тривалому блюванні, надмірних проносах (холера, гострий гастроентерит), при швидкому наростанні набряків або об’єму асцитичної рідини, шоці, набряку легень, у деяких випадках неврозів (так звані стрес–еритроцитози);

– причиною абсолютних поліглобулій є реактивне подразнення еритропоезу із збільшенням кількості циркулюючих у крові еритроцитів. Абсолютні поліглобулії (еритроцитози) спостерігаються при гіпоксичних станах, деяких вроджених вадах серця (стеноз легеневої артерії), при окремих набутих захворюваннях серцево–судинної системи та органів дихання – мітральному стенозі, склерозі легеневої артерії та її гілок, злипливому перикардиті, емфіземі легень, дифузному пневмосклерозі. Крім того, еритроцитози зустрічаються при ожирінні, пухлинах нирок, коркового шару наднирників, аденомі гіпофізу.

Від симптоматичних поліглобулій слід відрізняти поліцитемію (еритремію) – самостійне захворювання, основним проявом якого є підвищення у крові вмісту еритроцитів (до 9–12 х 10¹²/л).

Зменшення кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові (еритропенія) з’являється при важких виснажливих захворюваннях, інтоксикаціях,а також при різних формах анемій (постгеморагічній, внаслідок дефіциту заліза, вітаміну В₁₂, фолієвої кислоти, гемолізу еритроцитів), лейкозах, злоякісних новоутвореннях, захворюваннях нирок (нефрити), серцевій недостатності.

4. Розрахунок колірного показника. Колірний показник (КП) відображає ступінь насичення гемоглобіном кожного еритроцита. По КП роблять висновки щодо відповідності вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів у крові хворого.

Для визначення КП використовують розрахункові дані, згідно яких при вмісті Hb 166,7 г/л та кількості еритроцитів 5 х 10¹²/л КП дорівнює 1. Після відповідних розрахунків та спрощення формули для обчислення КП її можна представити наступним чином:

Hb в од. Салі Hb в г/л х 0,3

К П = або

перші 2 цифри перші 2 цифри

знайденої к-сті знайденої кількості

еритроцитів х 2 еритроцитів

Величина КП залежить від об’єму еритроцитів та їх насиченості Hb. В фізіологічних умовах у дорослої людини КП коливається в межах від 0,85 до 1,1.

Підвищення КП (гіперхромія) спостерігається при В₁₂-дефіцитних та деяких гемолітичних анеміях.

Зниження КП (нижче 0,8, гіпохромія) може відбуватися внаслідок зменшення об’єму еритроцитів та/або зниження їх насиченості Hb, що зустрічається при залізодефіциті та анеміях, обумовлених хронічними крововтратами.