ПРАВО: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА СУТЬ.
Термін (слово) "право" багатоманітний. Ним називають різні явища. По-перше, під цим терміном розуміють систему норм, які видає держава (позитивне право). По-друге, це система ідей, уявлень про те, яким повинне бути позитивне право (природне право). По-третє, це встановлена правова можливість конкретного суб'єкта (суб'єктивне право). По-четверте, ним визначаються явища етичного, морального характеру.
Основні ознаки права
Визначень (трактувань) поняття права в науці існує дуже багато. І це закономірно, тому що до розуміння
102
сутності права застосовують різні підходи. Крім того, ніяке визначення (дефініція) не в змозі охопити всі ознаки права.
До його основних ознак, характерних рис науковці відносять:
> право - явище суспільне. Воно виникає на певному етапі суспільного розвитку як його продукт;
> право виступає регулятором соціальне значимої поведінки людини і є різновидом соціальних норм, що узгоджує поведінку між людьми та їх об'єднаннями;
>• право за своєю сутністю є, в масштабі всього суспільства, засобом (формою) соціального компромісу, встановлення паритету соціальних інтересів;
> право - це формально виражені норми, які свій зовнішній вияв знаходять у його джерелах (формах);
> право як особливий різновид соціальних норм наділене якісною нормативністю, що діє як типовий регулятор однотипних ситуацій, передбачених цими нормами, без обмеження кількості застосувань. Нормативність формується як результат узагальнення і фіксації сталих, повторюваних соціальне корисних відносин, вчинків людей;
> зміст права визначається потребами суспільного розвитку, інтересами учасників відносин, вираженими в їх свідомості;
> право є цілісною системою взаємозв'язаних структурних елементів (інститути, галузі);
>• право - це інтелектуально-вольовий регулятор поведінки.
Сутність та вартісність права висвітлені у численних працях вчених-юристів. Вони вважають, що право - це історично обумовлена людською свободою динамічна рівновага між особистим інтересом і суспільною необхідністю.
МОРАЛЬ І ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ.
Вивчаючи характеристики різних соціальних норм, ви, мабуть, помітили, що усі вони певною мірою взаємозалежні. Особливо глибокий зв'язок моралі і права. Не випадково існує вислів, що право - " моральний мінімум". Мораль - це внутрішній, духовний регулятор нашої життєдіяльності, що дозволяє судити про добро і зло, гарне і погане як навколо нас, так і в собі самому.
Мораль і право дійсно мають ряд загальних, а точніше, наближених рис. Насамперед у них, як в особливих соціальних регуляторів, близькі соціальні завдання: сприяти суспільній згоді" гармонізації відносин між людьми, а також між людьми і навколишнім середовищем. Далі, у них близькі духовні, ідейні основи: обоє ці регулятори виходять з ідеї справедливості, гуманності. Нарешті, деякі учені відзначають, що і мораль, і право регулюють діяльність людей за допомогою особливих правил - норм. І в цьому, на їхню думку, також виявляється певна подібність.
НОРМИ ПРАВА ТА СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА.
1.Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права):
норми конституційного,адміністративного,кримінального,цивільного,трудового, екологічного права та ін.2.Норми права за методом правового регулювання (або за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів права):
імперативні,диспозитивні 3.Норми права за характером впливу на особу:
заохочувальні,рекомендаційні,Заохочувальні — норми, що встановлюють заходи заохочення за варіант поведінки суб'єктів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій).
Рекомендаційні — норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів.
4.Норми права по субординації в правовому регулюванні:
матеріальні,процесуальні,Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство.
Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.
5.Норми за ступенем визначності варіанта поведінки:
абсолютно визначені,відносно визначені
ДЖЕРЕЛА (ФОРМИ) ПРАВА.
Основні джерела (форми) права в державах світу і Україні:
нормативно-правовий акт;
нормативно-правовий договір (внутрішньодержавний);
міжнародно-правовий акт (домінуючим є договір);
правовий прецедент (судовий і адміністративний);
правовий звичай;
правова доктрина (доктринальний текст);
релігійно-правовий текст (релігійно-правова норма). Найпоширенішими джерелами (формами) права є нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір (особливо його різновид - міжнародно-правовий договір), правовий прецедент (особливо його різновид - судовий прецедент), правовий звичай. Провідним джерелом (формою) права у державах світу в XXI ст. утвердився нормативно-правовий акт. Він є основним джерелом (формою) права і в Україні (див. розд. 17. Нормативно- правові акти та їх систематизація).
СИСТЕМА ПРАВА.
Систее́ма прае́ва— це сукупність чинних принципів і норм права, якій притаманні єдність, узгодженість, диференціація (поділ) і згрупованість норм у відносно самостійні структурні утворення (інститути, галузі та підгалузі права).
ПРАВОВА СИСТЕМА.
Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.).
В такому значенні йдеться про національну правову систему (наприклад, України), субнаціональну (правова система суб'єкта федерації), наднаціональну (правова система ЄС), релігійну (наприклад, канонічна).
ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ, СКЛАД, ВИДИ.
Правові відносини - це специфічні вольові суспільні відносини, які виникають і здійснюються на основі норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Через правовідносини реалізуються норми права, які встановлюють права та обов'язки людини. Вони можуть бути формально визначені (у статтях законів, підзаконних нормативно-правових актах) або не мати необхідних формальних ознак (наприклад природні права людини). Держава захищає усі правовідносини, які мають місце в суспільстві, незалежно від їх формального визначення, і підтримує їх різними засобами, в тому числі примусовими.
Держава не може змінювати основоположний характер суспільних відносин за допомогою правових засобів, а тим більше утворювати нові суспільні відносини. Коли б це було б можливим, суспільство без зайвих зусиль за допомогою процесу законотворчості позбулося б багатьох своїх проблем і вирішило усі свої невідкладні завдання. Але право - це тільки регулятор і стабілізатор суспільних відносин.
Держава за допомогою законів може лише прискорювати розвиток окремих суспільних відносин, сприяти розвиткові прогресивних суспільних тенденцій чи стримувати негативні зв'язки і процеси. Наприклад, ринкові відносини в Україні склалися не лише тому, що Верховна Рада України прийняла закони, які сприяють підприємницькій діяльності, а й тому, що вони почали реально складатися у суспільному житті країни у відповідності з потребами суспільного розвитку.
ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
правопорушення являє собою винна поведінка
деликтоспособного індивіда чи організації, яке суперечить приписам норм права, завдає шкоди іншим особам і тягне за собою юридичну відповідальність та інші заходи державного впливу.
юридична відповідальність - це обов'язок правопорушника зазнавати особливі, заздалегідь встановлені державою в санкціях правових норм заходи державно-правового примусу за вчинене правопорушення у встановленому для цього процесуальному порядку.
