Завдання 1.

Проаналізуйте обмеження права розпорядження рахунком. Ознайомтеся з ст.1074 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність”, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження”.

Основні питання і дискусії викликає ст. 1074 ЦК, в якій зазначається: “обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом”. Положення цієї статті розтлумачити двояко достатньо важко, а зміст простий: обмежити володільця банківського рахунка в розпорядженні своїми коштами може лише суд і лише у випадках, передбачених законом. Інші ж державні органи наразі залишені завдяки ЦК України “поза законом” і впливати на фінансові активи володільців рахунків де-юре не можуть.

Якщо ж звернутися до “нецивільного” законодавства, то можна визначити наступне. Кримінально-процесуальний кодекс України, закони України “Про виконавче провадження”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачають інший, відмінний від ЦК, порядок обмеження грошових коштів на рахунках клієнтів.

Так, відповідно до п.п. 9.3.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається, зокрема банкам, які обслуговують платника податків, із вимогою тимчасового зупинення видаткових операцій за рахунками такого платника податків (якщо платником податку є банк – з вимогою зупинення видаткових операцій за власними рахунками), крім операцій з:

• погашення податкових зобов'язань та податкового боргу;

• сплати боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку досудового врегулювання спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту державної реєстрації податкової застави.

Власне арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може накладатися на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи – на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством. При цьому арешт активів може бути повним або умовним.

Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. У разі вилучення активів ризик, пов’язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків із такими активами.

Відповідно ж до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стаття 50. Наслідки завершення виконавчого провадження

1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

3. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.